15.08.2013
Справа № 1203/10748/12
Провадження № 2/434/342/13
01 серпня 2013 року Артемівський районній суд міста Луганська
у складі судді Селезньової Т.В.,
при секретарі Піддубняк О.В.,
розглянувши в місті Луганську в судовому засіданні цивільну справу
за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна»
до ОСОБА_1, ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за договором кредиту,
встановив:
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачів солідарно передану йому з кредитним портфелем заборгованість за договором кредиту від 15.08.2007р. : по тілу кредиту 31279,99 доларів США (еквівалент 249920грн.), заборгованість за відсотками 6418,18доларів США (еквівалент 51280грн.), всього у гривні 301200грн.
В подальшому позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення відсотків, просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за відсотками 12159,91доларів США (еквівалент 97194,16грн.), які були донараховані позивачем після отримання кредитного портфелю.
Позовні вимоги мотивував тим, що за договором про передачу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (надалі- Банком) і позивачем , йому були передані заборгованості за договорами кредиту , в тому числі заборгованість, що виникла за договором кредиту, укладеним між Банком і першим відповідачем станом на 10.12.2010р. , яка складалась з вказаних сум заборгованості за тілом кредиту і за відсотками. Відповідачем дана заборгованість не сплачена, існує на даний час. Крім того, позивач нарахував відсотки за умовами договору у сумі, на яку збільшено позовні вимоги в цій частині; позивач направляв вимогу боржнику і його поручителю за договором поруки від 15.08.2007р., укладеним між Банком, позичальником ОСОБА_1 і поручителем ОСОБА_2 , поручителем зобов'язання також не виконані.
Крім того позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій фактично заявив додаткові позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 158555,65 доларів США (еквівалент 1267335,31грн.), нарахованої станом на 14.03.2013р. Дану пеню просив стягнути солідарно з обох відповідачів.
Додаткові позовні вимоги про стягнення пені позивачем в позовній заяві і в заяві про збільшення позовних вимог не вмотивовані і необґрунтовані, детальні розрахунки пені не приведені і не долучені. Пред'явлення вимог про стягнення пені у солідарному порядку представник позивача також не зміг обґрунтувати в судовому засіданні, визнаючи той факт, що відсутні підстави для стягнення пені з поручителя в солідарному з позичальником порядку, враховуючи умови договору поруки. Обґрунтувати розрахунки пені представник позивача у судовому засадні також не зміг, пояснюючи, що йому невідомі курси долару до гривні протягом періоду прострочення, в якому нараховувалась пеня, розрахунок гривневого еквіваленту зроблено за курсом гривні до долару на останній день розрахунку. Обґрунтувати , чому для розрахунку було взято саме вказаний курс валюти -представник позивача не зміг.
Обґрунтувати позовні вимоги в частині наявності у позивача права нараховувати і стягувати пеню (враховуючи заперечення проти цього з боку відповідача), представник позивача не зміг, плутаючись у поясненнях і в поданих документах.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, в сумі заборгованості за тілом кредиту і відсотками, вказаними позивачем. Не оспорює наявність такої заборгованості , її розмір і наявність у позивача права вимагати стягнення даної суми з обох боржників солідарно.
Позовні вимоги в частині стягнення пені відповідач не визнав, мотивуючи тим, що за договором про купівлю-продаж кредитного портфелю позивач прийняв у складі кредитного портфелю лише борги , які складаються з суми основного боргу за тілом кредиту і заборгованості за нарахованими відсотками, а щодо штрафних санкцій (пені та ін..), то такої заборгованості позивачу від кредитора передано не було, і за умовами договору і вимогами закону позивач не отримав права нараховувати неустойку і пред'являти по ній вимоги, позивач не має ліцензії на здійснення кредитних, валютних операцій; крім того щодо цих вимог закінчився строк позовної давності. Також відповідач та його представник не визнали підстав для стягнення неустойки солідарно, посилаючись на умови договору кредиту і договору поруки, де визначено інші умови відповідальності поручителя (не солідарно).
Відповідачка ОСОБА_2 заперечень проти позову не подала.
При розгляді справи суд виходить лише з заявлених позовних вимог, з обґрунтувань, викладених у позовній заяві, і з наданих доказів. При цьому суд враховує, що саме позивач згідно ст..11 ЦПК повинен довести позовні вимоги і їх розмір, наявність підстав для стягнення вказаних сум.
Дослідивши надані докази і вислухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково:
Згідно договору кредиту від 15.08.2007р. ЗАТ «ОТП Банк» надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 32 000, 00 доларів США на купівлю нерухомого майна строком до 15 серпня 2032 року зі сплатою відсотків. Відповідно до п.1.5.1 повернення відповідної частини Кредиту та сплати процентів здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі платежу та не пізніше дати платежу, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковими перерахуванням на Поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим Договором.
Відповідно до п.4.1.1 Договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань, стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасного виконання Боргових зобов'язань за кожний день прострочення; відповідно до п. 4.1.2. Договору за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 15 календарних днів Позичальник, крім пені, передбаченої п. 4.1.1 цього Договору, додатково сплачує на користь Банку штраф у розмірі 0,01 % від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25,00 грн.; відповідно до п. 4.1.3 Договору за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 календарних днів Позичальник, крім пені та штрафу , передбачених п. 4.1.1, 4.1.2 цього Договору, додатково сплачує на користь Банку штраф у розмірі 0,02 % від суми прострочених Боргових зобов'язань, але не менше 50,00 грн. Відповідно до п.1.9.1 Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх боргових та інших зобов»язань за цим договором.
Згідно Договору поруки від 15.08.2007р., укладеного між Банком та ОСОБА_2 (Поручитель), остання зобов'язалась відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його боргових зобов'язань перед Кредитором за кредитним договором в повному обсязі та погодилася на солідарну відповідальність перед Банком. Відповідно до ст. 2 Договору Поруки боргові зобов'язання складаються з повернення основної суми кредиту, наданого Боржнику, сплати відсотків за користування кредитом, сплати пені за прострочення повернення кредиту, прострочення сплати відсотків та штрафу за нецільове використання кредиту.
З Договору купівлі-продажу кредитного портфелю, укладеного 10.12.2010 р. між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (Покупець) та ПАТ «ОТП Банк» (Продавець), додатку до нього, вбачається що кредитне зобов'язання ОСОБА_1 передано ТОВ «ОТП Факторинг України». Відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю, сторони уклали договір комісії, згідно якого Комісіонер (продавець) надає послуги Комітенту (покупцю), пов'язані з організацією обслуговування Кредитного портфелю та отримання за це комісійної винагороди. Кредитним портфелем є права вимоги до Боржників (їх Поручителів) щодо сплати загальної суми заборгованості Боржників перед Продавцем за Кредитними договорами, яка включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму основного боргу, усі та будь-які штрафні санкції ( у разі їх наявності) на Дату набрання чинності даним Договором, а також права, зазначені у статті 3.3. цього Договору. Відповідно до ст.3 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець продає (переуступає) Покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе Кредитні договори (перелік яких міститься у Додатку 1 до цього Договору), а покупець приймає такий Кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь Продавця винагороду. Загальна сума заборгованості за Кредитними договорами, що входять до Кредитного портфелю на Дату набрання чинності складає 71 939 547, 52 доларів США, 53 506 142,83 грн, 2 885 685,65 швейцарських франків, 511 657,03 євро.
З додатку до даного договору вбачається, що банком-кредитором було передано у складі кредитного портфелю зобов'язання позичальника ОСОБА_1 за вказаним вище договором кредиту в сумі: по тілу кредиту 31279,99 доларів США (еквівалент 249920грн.), заборгованість за відсотками 6418,18доларів США (еквівалент 51280грн.), всього у гривні 301200грн.
З наданого позивачем суду розрахунку заборгованості по тілу кредиту і за відсотками вбачається, що станом на 14.03.2013 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № ML-900/158/2007 від 15.08.2007 р. по кредиту складає 31279,99 доларів США, по відсоткам - 12 159,91 доларів США, з них 6418,18доларів США, передані у складі кредитного портфелю, і решта - нараховані вже позивачем після отримання кредитного портфелю.
Самі розрахунки даної заборгованості відповідачі не оспорює і дану суму заборгованості по даному договору кредиту відповідач визнав.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), та відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, враховуючи вимоги закону і умови договору купівлі-продажу кредитного портфелю, позивач має право вимагати стягнення вказаної заборгованості за тілом кредиту і відсотками, яка була йому передана за договором купівлі-продажу кредитного портфелю, укладеного 10.12.2010 р. між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк».
Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
В даному випадку позивач має право вимагати солідарного виконання грошових зобов»язань в частині заборгованості, переданої йому у складі кредитного портфелю, що складається з заборгованості по тілу кредиту і за відсотками, а також за відсотками, які за даним договором на умовах договору кредиту були нараховані після передачі кредитного портфелю.
Позов в дані частині підлягає задоволенню .
Стосовно вимог про стягнення пені, суд робить такі висновки:
За умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю до позивача не перейшло право вимоги пені, і не перейшло право нарахування пені (зазначено на передачу боргу за тілом кредиту і відсотками, і не зазначено щодо санкцій).
Згідно умов п.5.1. Договору позивач не набув права вимагати пеню.
Позивач не є банківською установою, йому не надано право кредитувати , відсутня ліцензія на здійснення валютних операцій.
Крім того, враховуючи вимоги до укладення договору про уступку права вимоги , і враховуючи умови договору купівлі-продажу кредитного портфелю, слід дійти висновку, що позивач не є зміненою стороною у договорі кредиту, який був укладений з відповідачем, тому відсутні підстави для висновку, що позивач набув всі права кредитора, передбачені кредитним договором. В даному випадку змінено сторону у зобов'язанні (за правом вимоги), але не змінено сторону у договорі.
Тому наданими документами позивач не довів наявності у нього права нараховувати пеню і права вимагати стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за умовами кредитного договору.
Відмовляючи позивачу у позовних вимогах про стягнення пені, суд також виходить з наступного:
Згідно ст. 549 ЦК України Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст..60 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виник спір. Згідно ст..59 ЦПК обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ст..57 ЦПК доказом є зокрема письмові докази, речові докази, тощо. Згідно умов ст.ст.62,63,64,65,66 ЦПК - суд дійшов висновку, що позивач суду не надав доказів на обґрунтування і підтвердження своїх вимог у частині стягнення пені і її розміру. У випадку таких вимог позивач зобов»язаний довести (подати докази) по -перше, наявності у нього права і підстав для пред'явлення вимоги відповідачу стягнення пені; по-друге, наявності підстав для покладення на відповідача (відповідачів) обов'язку по виплаті пені; і по-третє, доказати розмір вимог майнового характеру і надати відповідні , належні розрахунки пені.
Згідно ст..118,119 ЦПК позовні вимоги пред'являються шляхом подання позовної заяви, в якій обов'язково має бути зазначено зміст позовних вимог, ціну позову майнового характеру, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, зазначення доказів на підтвердження таких обставин. Згідно ст..11 ЦПК суд розглядає справу в межах заявлених вимог і лише на підставі поданих доказів. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач позовні вимоги про стягнення пені (які є додатковими позовними вимогами, відмінними від вимог про стягнення переданого у складі кредитного портфелю боргу і нарахованих відсотків за умовами договору) не обґрунтував, не навів необхідних, зрозумілих і повних розрахунків, не вмотивував наявність у нього права на пред'явлення такої вимоги (враховуючи, що відповідач дану обставину заперечує). Заява про стягнення пені складена позивачем у вигляді заяви про збільшення позовних вимог, в якій зазначено лише на збільшення позовних вимог і вказано суму пені, яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно. При цьому ні в даній заяві, ні в початковій позовній заяві, де не було взагалі пред'явлено вимог про стягнення пені, не міститься обгрунтування даних вимог (про стягнення пені) і розрахунків вказаної суми (пені).
Суду позивач представив розрахунок пені, який сам не зміг роз'яснити. В даному розрахунку вказано лише загальну кількість днів, за яку нарахована пеня, і курс валюти на останній день - тобто день проведення розрахунку пені. Суд не може прийняти до уваги даний розрахунок як належний доказ на підтвердження розміру пені, наявності у відповідача заборгованості по сплаті пені в даному розмірі, і не є доказом правильності її нарахування. Враховуючи умови договору кредиту, пеня нараховується за кожен день прострочення платежу. Згідно умов чинного українського законодавства, що регулює дані правовідносини, зокрема грошові зобов'язання і відповідальність за прострочення, а також враховуючи відсутність у позивача права здійснювати валютні операції, враховуючи умови договору кредиту, слід дійти висновку, що у випадку наявності права на нарахування пені і пред'явлення вимоги про сплату пені, позивач мав би здійснити розрахунок пені за кожен день прострочення платежу, у гривні, виходячи з простроченої суми саме на цей день. У разі, якщо прострочена сума визначена в іноземній валюті (яким є долар США- предмет кредитування), то пеня повинна розраховуватись у гривні (національній валюті), перерахованій з долару за курсом валюти на цей день. Позивач не заперечує, що курс гривні до долару не є стабільним, він змінювався у продовж даного часу (за який нарахована пеня). Тому неправильним є нарахування пені у доларах з подальшим переведенням суми пені у гривню за курсом на останній день розрахунку. Належного розрахунку пені позивач не подав, повідомивши суд, що не знає і що такий розрахунок не можу бути наданий суду. Тому суд дійшов висновку, що не можна взяти до уваги вказаний вище розрахунок пені, оскільки він проведений не у відповідності до вимог закону і умов договору.
Таким чином, позивач ні у позовній заяві, ні в заяві про збільшення позовних вимог, ні в своїх поясненнях суду, не обґрунтував вимоги про стягнення пені і не обґрунтував розрахунки пені. Враховуючи, що позивач повинен довести позовні вимоги , їх обгрунтувати і в тому числі в частині правильності розрахунків, однак цього позивач не виконав і не надав суду належного розрахунку пені, то слід дійти висновку, що відсутні докази на підтвердження розміру пені і відповідно відсутні підстави для стягнення вказаної полизачем суми.
Крім того, відмовляючи у позові про солідарне стягнення пені з поручителя і боржника, суд виходить з наступного:
Межі відповідальності поручителя визначаються з урахуванням вимог закону і умовами договору поруки.
Згідно договору поруки, п. 3.5 - при простроченні виконання своїх обов'язків, як вони визначені в п. 2.3 цього Договору, Поручитель зобов'язаний виплатити Кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення, за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум за цим Договором із застосуванням для її розрахунку Валютного курсу НБУ на день сплати.
Тобто договором поруки передбачені інші умови відповідальності за прострочення платежів за договором кредиту , ніж умови відповідальності позичальника, визначені у договорі кредиту, і ніж ті, за якими позивачем розраховано пеню до стягнення в даному позові.
Тому відсутні підстави для покладення на поручителя солідарного обов'язку по сплаті нарахованої позичальнику пені за умовами кредитного договору, які відрізняються від умов відповідальності, в тому числі від умов нарахування пені за договором поруки.
Розрахунків пені для поручителя за умовами договору поруки позивачем не проведено і суду не представлено. Тому відсутні будь-які підстави для стягнення з поручителя солідарно з боржником вказаної позивачем суми пені.
Оскільки суду не представлено розрахунку пені в межах відповідальності поручителя, то в цій частині позов до відповідача-поручителя слід вважати необґрунтованим і недоведеним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував позовних вимог про стягнення пені, не доказав наявності у нього права на нарахування вказаної пені і на пред'явлення такої вимоги. Позивач також не довів розміру пені, і не представив суду належних розрахунків. Тому в цій частині вимог - про солідарне стягнення пені з відповідачів в розмірі 158 555,65 доларів США - слід відмовити.
Судові витрати підлягають відшкодуванню частково: судовий збір у розмірі 1% від задоволеного позову , але в межах визначеного законом максимального розміру судового збору, тобто 3441,00 грн.
Керуючись ст..512,513,514,543,549 ЦК України, ст.10,11,60, 213, 214, 224 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково;
Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за тілом кредиту 31279,99доларів США (еквівалент 250020,96грн.), заборгованість за відсотками 12159,91долар США (еквівалент 97194,16грн), судові витрати 3441 грн. , всього стягнути 350687,27грн.;
в іншій частині у позові відмовити.
Рішення може бути переглянуте оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Артемівський районний суд міста Луганська протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: Т.В. Селезньова