Провадження № 11- кп/774/345/13 Головуючий в 1 інстанції Воробйов В.Л.
Категорія ст.309 ч.2 України Доповідач суддя Дігтярь Н.В.
Іменем України
06 серпня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Дігтярь Н.В.
суддів - Руських К.Г., Мудрецького Р.В.
при секретарі - Матвієнко В.М.
за участю прокурора - Голоти С.В.
обвинуваченого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 05 червня 2013 року.
Цим вироком:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України,
проживає за адресою АДРЕСА_1,
раніше судимого, в останнє:
30 квітня 2013 року Індустріальним районним судом
м.Дніпропетровська за ч.2ст.190, ст.71 КК України
до 2 років 1 місяця позбавлення волі,
засуджено за ч.2 ст.309 КК України до двох років двох місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, призначеним покаранням повністю поглинуто покарання за вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 квітня 2013 року та остаточно призначено покарання 2 роки 2 місяці позбавлення волі.
Визначена доля речових доказів відповідно вимогам законодавства.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він у літній час 2012 року, знаходячись на одній із вулиць села Кобеляки Полтавської області, без мети збуту, зірвав у невстановленій кількості рослину коноплі, після чого в одному із покинутих будинків вказаного села висушив її та перетер, виготовивши особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс для власного споживання вагою 525,0г та 635,0г, що становить великий розмір, який незаконно при собі зберігав без мети збуту.
08 лютого 2013 року, на громадському транспорті, ОСОБА_1, раніше виготовлений наркотичний засіб каннабіс, незаконно перевіз з с.Кобеляки Полтавської області у м.Дніпропетровськ, а приблизно о 17-00 годині того ж дня переніс його до будинку АДРЕСА_2, де був зупинений працівниками міліції, які в ході його особистого огляду, в період часу з 17-25 до 17-45 години, виявили та вилучили незаконно виготовлену ним речовину рослинного походження вагою 525,0г та 635,0г, яка згідно висновку експерта №70/10-354 є особливо небезпечним наркотичним засобом - каннабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 467,780г та 581,660г.
В апеляційних скаргах:
- прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції просить вирок суду змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі обвинуваченого та постановити свій вирок яким призначити покарання за ст.309 ч.2 КК України 2 роки 2 місяці позбавлення волі, на підставі ст.70 ч.4 КК України до призначеного покарання частково у вигляді 4 місяців приєднати покарання, невідбуте за вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 квітня 2013 року та остаточно призначити покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі. Вважає, що покарання призначене судом не буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів, так як ОСОБА_1 неодноразово судимий, що відповідно до ч.1ст.67 КК України, являється обставиною, що обтяжує покарання. Зазначає, що судом при призначенні покарання не враховано того факту, що ОСОБА_1 повторно скоїв аналогічний злочин середньої тяжкості та перебуває на обліку у лікаря - нарколога з діагнозом: «психічні поведінкові розлади в результаті вживання опіноїдів, синдром залежності».
- обвинувачений ОСОБА_1 просить пом'якшити міру покарання відносно нього. В своїх доводах зазначає про те, що він щиросердечно розкаявся та повністю визнав свою вину в скоєному, сприяв встановленню істини по даній справі, має на своєму утриманні неповнолітнього сина, за місцем проживання характеризується позитивно, хворіє на ВІЧ та туберкульоз, на підставі вищезазначеного просить призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу прокурора та прохав залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, як безпідставну, обвинуваченого ОСОБА_1, який просив задовольнити його апеляційну скаргу, а апеляцію прокурора залишити без задоволення, також пояснив те, що судом першої інстанції не враховані при призначенні покарання пом'якшуючі обставини, а саме те, що на його утриманні знаходиться неповнолітній син, також не враховано він є хворий на ВІЛ та проходить курс лікування,
в дебатах обвинувачений просив зменшити йому міру покарання, в останньому слові просив призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі доказах, що в апеляційних скаргах не заперечується і ніким не оспорюється.
Юридична кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.309 КК України є правильною.
Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.
Як встановлено з вироку, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, врахував визнання ним вини, каяття у скоєному, сприяння розкриттю злочину, що суд правильно відніс до обставин, які пом'якшують покарання. Чим заперечуються доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, що суд не прийняв вказані обставини, як пом'якшуючі, при призначенні йому покарання.
Разом з тим, судом також враховано, що обвинувачений вчинив злочин середньої тяжкості, що враховано як рецидив злочину і обставиною, яка обтяжує покарання, чим заперечуються доводи апеляційної скарги прокурора. Судом також відповідно до вимог ст.65 КК України враховані дані про особу ОСОБА_1- характеризується задовільно, раніше судимий, перебуває на обліку у лікаря - нарколога, а також, що хворіє на туберкульоз.
Відповідно до ст.ст.50,65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Доводи апеляції засудженого з приводу того, що на його утриманні перебуває неповнолітній син та дружина з якою він перебуває у цивільному шлюбі, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що нічим не підтверджуються, згідно матеріалів провадження ОСОБА_1 ніде не працевлаштований, батьком дитини в свідоцтві про народження не записаний, судом також при призначенні покарання враховані пом'якшуючи обставини на які посилається обвинувачений в своїй апеляції, з приводу того, посилань обвинуваченого, що судом не враховано, те, що він проходить курс лікування, спростовується самим, обвинуваченим, який вказав в апеляційній скарїі, що курс лікування він проходить в медичній частині СІЗО-3 м.Дніпропетровськ, та приймає відповідну терапію по лікуванню ВІЧ.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд призначив обвинуваченому покарання в межах санкції ч.2 ст.309 КК України, за якою ОСОБА_1 визнано винним, і яке відповідає вимогам ст.65 КК України, тобто з врахуванням тяжкості скоєного злочину, обставин справи, особи обвинуваченого, та пом'якшуючих вищенаведених обставин і не вбачає підстав зміни розміру та виду покарання, оскільки судом не встановлені як обставини, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, так і обставини, які б вказували на можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 при призначені йому менш суворого покарання, ніж позбавлення волі або строку покарання.
Остаточно покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ч.4 ст.70 УК України, враховуючи, що він засуджений 30 квітня 2013 року Індустріальним районним судом
м.Дніпропетровська за ч.2 ст.190 КК України, з застосуванням ст.71 КК України, до 2 років 1 місяця позбавлення волі
Тому призначене ОСОБА_1 покарання, з врахуванням його захворювань, згідно зі ст.65, ч.4 ст.70 КК України є правильним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, і підстави для застосування ст.69 або ст.75 КК України, на думку колегії суддів, відсутні.
Підстав для скасування або зміни вироку колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -
Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 05 червня 2013 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Судді