Справа № 164/1126/13-к
п/с 1-кп/164/63/2013
12 серпня 2013 року. Смт. Маневичі.
Маневицький районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Токарської І.С.
при секретарі Долі О.І.,
з участю:
прокурора Дарчика М.Г.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Маневичі кримінальне провадження №120130201600000149 від 12 березня 2013 року про обвинувачення:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Двірці Сокальського району Львівської області, українця, громадянина України, непрацюючого, з вищою освітою за спеціальністю «інженер-механік», зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, одруженого, раніше не судимого,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, українця, громадянина України, непрацюючого, з повною загальною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2 одруженого, раніше не судимого,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, українця, громадянина України, непрацюючого, з вищою освітою по спеціальності «правознавство», зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_3, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 240 КК України, -
Згідно обвинувального акту ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за попередньою змовою, діючи умисно, переслідуючи корисливу зацікавленість, направлену на незаконний видобуток корисних копалин загальнодержавного значення, порушуючи порядок, встановлений Законом України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 року, намагалися незаконно видобути бурштин - сирець, який згідно Постанови Кабінету міністрів України №827 від 12 грудня 1994 року «Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного значення» є дорогоцінним камінням органогенного утворення. Однак, свої злочинні дії не довели до кінця з причин та обставин, які не залежали від їх волі.
Так, в кінці грудня 2012 року в смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вступили в злочинну змову про незаконний видобуток на території Волинської області Маневицького району бурштину - сирцю, який являється корисною копалиною загальнодержавного значення, шляхом вимивання його водою із землі і подальший його збут, з метою отримання прибутку.
Для втілення своїх злочинних планів про незаконний видобуток бурштину, ОСОБА_3 в кінці грудня 2012 року придбав на суму 8 000 гривень на ринку в смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області переносний поливальний насос марки «ZIEGLER», за допомогою якого в подальшому мали намір незаконно видобувати бурштин - сирець.
Далі, в період з кінця грудня 2012 року до початку січня 2013 року ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перевезли вищевказаний поливальний насос із смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області в господарство ОСОБА_5, жительки с.Гута Лісівська Маневицького району Волинської області, якій про свої протиправні наміри нічого не повідомляли та залишити його там до літа 2013 року.
В подальшому ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 16 червня 2013 року, приїхавши в с.Гута Лісівська Маневицького району Волинської області спільно здійснювали дії, пов»язані з вибором місця для незаконного видобутку бурштину - сирцю.
4 липня 2013 року, приблизно о 10 годині ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою в групі осіб, прибули на земельну ділянку, яка знаходиться на західній околиці с.Гута Лісівська Маневицького району та входить в межі Маневицького бурштиноносного району Лісівської бурштиноносної площі, де, за допомогою переносного поливального насоса марки «ZIEGLER», до якого прикріпили водяний рукав і трубу, стали незаконно видобувати бурштин - сирець, який являється корисною копалиною загальнодержавного значення та дорогоцінним камінням органогенного утворення, в ході чого в ґрунті було зроблено один ямковий отвір глибиною до 4 метрів.
Однак, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 свої злочинні дії, направлені на незаконний видобуток корисних копалин загальнодержавного значення, не довели до кінця з причин та обставин, які не залежали від їх волі, оскільки були викриті працівниками міліції на місці скоєння злочину.
Такі дії ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 15, ч.2 ст.240 КК України.
Під час досудового розслідування, а саме 21 липня 2013 року, між старшим прокурором прокуратури Маневицького району Волинської області Медиченком К.І., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12013020120000149 та підозрюваними у цьому провадженні ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, кожним зокрема, укладена угода про визнання винуватості.
За умовами вказаної угоди ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, кожен зокрема, беззастережно визнали себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 240 КК України, а також зобов»язалися сприяти розслідуванню кримінального правопорушення у з»ясуванні всіх обставин, спрямованих на виявлення та припинення інших відомих ним подібних кримінальних правопорушень.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 буде призначене покарання за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 240 КК України у виді штрафу в розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) гривень, кожному зокрема.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду; відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Згідно ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Судом установлено, що злочин, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно до ст. 12 КК України є середньої тяжкості, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень органами досудового розслідування здійснено правильно, угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про підозру, потерпілих у даному кримінальному провадженні немає, узгоджена сторонами міра покарання передбачена санкцією ч.2 ст. 240 КК України, зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України та її умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Також судом установлено, що обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 цілком розуміють права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вони визнають себе винуватими, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом.
Заслухавши прокурора, обвинувачених, кожного зокрема, які просили затвердити угоду, суд вважає, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 цілком розуміють положення ч.4 ст. 474 КПК України, а також усвідомлюють наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України.
Оскільки судом установлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, державним та суспільним інтересам, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 21 липня 2013 року між старшим прокурором прокуратури Маневицького району Волинської області Медиченком К.І. та підозрюваними у цьому провадженні ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 240 КК України, призначивши узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) гривень;
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 240 КК України, призначивши узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) гривень;
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 240 КК України, призначивши узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) гривень.
Речові докази: поливальний насос марки «ZIEGLER» - конфіскувати в дохід держави, п»ять водяних рукавів, які на момент огляду були підключені до поливального насоса та три пластмасові каністри, які на момент огляду були прикріплені до кінця водяного рукава, пару гумових чобіт зеленого кольору, три металеві стержні, сокиру, поліетиленове накриття чорного кольору, сачок із сіткою чорного кольору, які зберігаються в боксі №4 Маневицького РВ УМВС України у Волинській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України , до Апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя
Маневицького районного суду І.С. Токарська