Справа №:121/1703/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Берещанський Ю.В.
№ провадження:22-ц/190/4587/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сінані О. М.
"08" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Сінані О.М.,
суддів:Рошка М.В., Хмарук Н.С.,
при секретарі:Щегловій Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 червня 2013 року,
в лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.02.2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_10 укладений кредитний договір № 014/0103/82/070995, відповідно до якого позичальнику надано у кредит 8160000 грн. на строк до 21.02.2018 року. 14.05.2009 року між банком та ОСОБА_10 укладено депозитний договір на вклад на суму 2000000 грн. строком до 14.06.2009 року, 18.05.2009 року укладено ще два депозитних договори на суму 300000 Євро, строком до 18.06.2009 року та на суму 300000 доларів США, строком до 18.06.2009 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер. 19.06.2009 року в рахунок погашення суми кредиту за кредитним договором від 20.02.2008 року, АТ «Райффайзен Банк Аваль» здійснено договірне списання з трьох депозитних рахунків ОСОБА_10 на суму 1948146,16 грн., 5421338,98 грн. та 95619,41 грн. 11.02.2010 року, у рахунок виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором від 20.02.2008 року, фінансовим поручителем перераховані грошові кошти в розмірі 348871,44 грн. Після повного погашення боргу банком знято заборону на відчуження нерухомого майна, переданого банку у забезпечення виконання зобов'язання, розташованого в м. Ялта. У січні 2011 року відповідачі, як спадкоємці прав та обов'язків померлого ОСОБА_10, звернулися до суду з позовом про стягнення з АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошових коштів по депозитним договорам, що списані банком у рахунок виконання зобов'язання померлого за кредитним договором у 2009 році. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22.02.2012 року відповідачі визнані спадкоємцями грошових коштів, що належали померлому та на їх користь з АТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто 7630957,65 грн. у рівних частках по депозитним договорам від 14.05.2009 року та 18.05.2009 року. Оскільки рішенням апеляційного суду встановлено, що між банком та спадкоємцями померлого позичальника ОСОБА_10 має місце перехід з кола регулювання договірних правовідносин у коло відносин спадкування, вважає, що 22.02.2012 року поновлені боргові зобов'язання ОСОБА_10 перед банком за кредитним договором у розмірі стягнутої з банка суми на користь спадкоємців. Таким чином АТ «Райффайзен Банк Аваль», фактично ставши з 22.02.2012 року кредитором ОСОБА_10 внаслідок рішення, ухваленого Апеляційним судом м. Києва, своїми претензіями від 03.03.2012 року та 04.02.2013 року, направленими на адресу спадкоємців ОСОБА_10 про задоволення вимог кредитора з виконання кредитних зобов'язань, встановив строк для їх задоволення. Проте вимоги банку відповідачі залишили без уваги. На підставі викладеного позивач просив у рахунок задоволення вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/0103/82/070995 від 20.02.2008 року, укладеним з ОСОБА_10, в сумі 7465106,55 грн., стягнути у рівних частках з відповідачів по 2542722,55 грн. в межах спадкового майна, залишеного після смерті ОСОБА_10, та судовий збір.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 04 червня 2013 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволений. В рахунок задоволення вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/0103/82/070995 від 20.02.2008 року, укладеним з ОСОБА_10, на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в рівних частках з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 стягнуто по 2542722,55 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у позові. Зазначають, що на 18.06.2009 року банку було відомо про смерть ОСОБА_10, що встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва та не підлягає доказуванню. Вважають, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22.02.2012 року встановлено право відповідачів на отримання в натурі грошових коштів померлого в порядку спадкування та фактично покладено обов'язок по виконанню кредитного договору, оскільки таке право виникло в момент смерті спадкодавця. У зв'язку з пропуском банком строку, встановленого ст. 1281 ЦК України, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представників позивача, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.02.2008 року між ПАТ «Райффазен Банк Аваль» та ОСОБА_10 укладений кредитний договір № 014/0103/82/070995, відповідно до якого останньому виданий кредит на суму 8160000 грн. із строком погашення 21.02.2018 року.
14.05.2009 року між банком та ОСОБА_10 укладено депозитний договір на вклад на суму 2000000 грн., строком до 14.06.2009 року, 18.05.2009 року укладено ще два депозитних договори на суму 300000 Євро, строком до 18.06.2009 року та на суму 300000 доларів США, строком до 18.06.2009 року.
19.06.2009 року у зв'язку зі смертю ОСОБА_10, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, та настанням строку щомісячного платежу по кредитному договору, банком, згідно з п. 7.4 кредитного договору, здійснено договірне списання коштів з вкладних рахунків спадкодавця з метою погашення заборгованості за кредитом на суму 7547370,02 грн.
11.02.2010 року фінансовим поручителем погашений залишок кредитного боргу. Таким чином, у зв'язку з повним виконанням зобов'язання спадкодавця за кредитним договором № 014/0103/82/070995 від 20.02.2008 року, знято заборону відчуження з нерухомого майна, переданого до банку у забезпечення виконання кредитного договору.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22.02.2012 року дії АТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо договірного списання визнані незаконними та зобов'язано повернути відповідачам кошти за вкладом спадкодавця.
АТ «Райффайзен Банк Аваль» листами від 03.03.2012 року та від 04.02.2013 року пред'явив свої майнові вимоги до відповідачів, які залишені останніми без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції виходив з того, що на правовідносини, які виникли між сторонами, розповсюджується дія ст. 1281 ЦК України, відповідно до якої: спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Окрім того, місцевий суд виходив з того, що рішенням колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 22.02.2012 року встановлено право відповідачів на отримання в натурі грошових коштів померлого в порядку спадкування та фактично на них покладений обов'язок виконати кредитне зобов'язання. Вважав, що зазначеним рішенням визнано, що ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є спадкоємцями ОСОБА_10, та встановлено в натурі частку кожного з них у спадковому майні.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що майнові вимоги від 03.03.2012 року та від 04.02.2013 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» пред'явлені своєчасно та в межах вартості спадкового майна.
З такими висновками місцевого суду не погоджується колегія суддів та вважає, що вони не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Зазначеним вимогам процесуального Закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Згідно з ст. 61 ч. 3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22.02.2012 року встановлено, що ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у визначений законодавством строк подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та в рівних частках прийняли спадщину - нежитлові будівлі цілісного майнового комплексу, належні померлому ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27.01.2010 року. Якщо спадкоємець прийняв частку спадкового майна, він вважається таким, що прийняв усе спадкове майно.
Також зазначеним рішенням встановлено, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», дізнавшись про смерть ОСОБА_10, 18.06.2009 року, 19.06.2009 року та 06.07.2009 року здійснив списання з трьох депозитних рахунків ОСОБА_10 грошових коштів в сумі 1948148,16 грн., 5421338,98 грн. та 95619,41 грн. відповідно, в рахунок погашення суми кредиту за кредитним договором від 20.02.2008 року, що не передбачено діючим законодавством, в тому числі й «Правилами здійснення депозитних операцій фізичних осіб», затверджених Постановою Банку № П-85/4 від 07.08.2006 року.
Списання банком після смерті ОСОБА_10 грошових коштів з його депозитних рахунків позбавило спадкоємців можливості вирішити питання щодо спадкування права на вклади у встановленому законом позасудовому порядку, визначеному главами 86, 87, 89 ЦК України.
Частиною 4 статті 1281 ЦК України передбачено, що кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що строки пред'явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (присічними), тобто їх пропущення припиняє права кредиторів. А тому ці строки не припиняються, не перериваються й не поновлюються.
Статтею 1220 ч. 2 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно з ст. 1268 ч. 5 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, що право ОСОБА_7 на отримання в натурі грошових коштів померлого в порядку спадкування та обов'язок виконати кредитне зобов'язання виникли з часу ухвалення Апеляційним судом м. Києва рішення від 22.02.2012 року. Предметом спору в цій справі були кошти, що знаходились на депозитному рахунку померлого, а не право відповідачів на спадкування. Тому цим судовим рішенням відповідачі спадкоємцями грошових коштів померлого не визнавалися, і потреби у такому визнанні не було.
З матеріалів справи вбачається, що про відкриття спадщини кредитор дізнався 18.06.2009 року, проте мір для з'ясування кола спадкоємців ОСОБА_10 не прийняв.
Незважаючи на отримання відповідачами 27.01.2010 року свідоцтва про право на спадщину за законом та звернення в січні 2011 року останніх до суду з позовом до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення коштів, що може бути розцінено як виконання спадкоємцями вимог ч. 1 ст. 1281 ЦК України, у строк, передбачений частиною другою зазначеної норми Закону, кредитор вимог до спадкоємців не пред'явив.
За таких підстав ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на час направлення претензії від 03.03.2012 року вже позбавився права вимоги до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 309 ч. 1 п. 4, 316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» у задоволенні позову до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді