30 липня 2013 р.Справа № 814/1513/13-а
Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів Градовського Ю.М.,
Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013р. в справі за позовом ОСОБА_2 до управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення відповідача, зобов'язання вчинити певні дії,
2 квітня 2013р. позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (далі - управління ДМС), якому з урахуванням уточнень просив:
- визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови надати адміністративну послугу - оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
- визнати протиправними дії відповідача щодо: вимоги надання квитанції по сплаті платної послуги з переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.2007р. № 795 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. № 1098); вимоги сплати вартості бланку паспорту громадянин України для виїзду за кордон; відмови в прийнятті документів, перелік яких визначений п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1995р. № 231;
- визнати неправомірними вимогу відповідача щодо сплати послуг з підготовки пакету документів для отримання т.з. «довідки про неосудність» в розмірі 85 грн.; вимогу щодо сплати послуг в розмірі 130 грн.;
- зобов'язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на підставі наданих документів.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що 2 квітня 2013р. звернувся до відповідача з метою видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Для цього позивачем було надано всі документи згідно п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1995р. «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» № 231. Надавши документи, позивач просив видати йому заяву-анкету для заповнення, але працівник управління відповіла, що анкету вона заповнить сама в електронному вигляді, але лише після оплати ОСОБА_2 послуги відповідача та вартість бланку закордонного паспорта. Відповідач вважав такі дії протиправними та такими, що не відповідають вимогам закону. Також необґрунтованими є вимоги відповідача щодо сплати послуг з підготовки пакету документів для отримання «довідки про неосудність» в розмірі 85 грн. та щодо сплати послуг в розмірі 130 грн.
В своїх запереченнях відповідач наголошував, що ОСОБА_2 звернувся до управління для надання адміністративної послуги - видачі паспорту для виїзду за кордон. А відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007р. № 795 (в редакції від 26.10.2011р. № 1098) вартість надання такої адміністративної послуги становить 87,15 грн. без урахування ПДВ та без вартості бланків. Зазначена постанова є чинною і невиконання її вимог вважається порушенням посадових обов'язків робітника міграційного органу. Відтак, дії відповідача є правомірними, а в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013р. позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправними дії управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області щодо надання пропозиції ОСОБА_2 по сплаті послуг ДП «Інформ-Ресури» та ДП «Документ» за підготовку стандартного пакету документів для довідки про наявність чи відсутність обставин, що обмежують право громадянина на виїзд за кордон. Зобов'язано управління ДМС розглянути питання про видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, без сплати коштів на адресу ДП «Інфморм-Ресури» та ДП «Документ». В задоволенні інших вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну постанови суду в частині, в якій йому відмовлено, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження, у зв'язку із відсутністю заяв від всіх осіб про слухання справи за їх участю.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.
2 квітня 2013р. ОСОБА_2 звернувся до територіального підрозділу управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області для отримання адміністративної послуги - видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Для цього позивач надав пакет документів, в тому числі і квитанцію про сплату державного мита в розмірі 170 грн., визначених п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1995р. «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» № 231.
Відповідач відмовив в усній формі та повернув надані документи, зазначивши, що необхідно додатково сплатити за послуги, за вартість бланку та за видачу «довідки про неосудність» в розмірі 85 грн. та інших послуг в розмірі 130 грн.
Суд першої інстанції задовольняючи вимоги частково виходив з наступного.
Так, при вирішенні питання щодо видачі паспорту для виїзду за кордон, відповідач повинен перевірити наявність чи відсутність обставин, що обмежують права громадянина на виїзд за кордон відповідно до п.п.3,4,9 п. 22 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон (порушеної проти заявника кримінальної справи; судимості за вчинення злочину; перебування заявника під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ). Тобто, перевірка зазначених відомостей входить до обов'язку відповідача і отримання цих відомостей входить в обсяг адміністративної послуги, яку позивач вже оплатив у складі державного мита. Представник відповідача пояснив, що зазначені відомості отримуються за допомогою ДП «Інформ-Ресури» та ДП «Документ» і видаються на платній основі лише за письмовою заявою особи.
Відтак, вимоги управління про сплату за послуги та видачу довідок в загальному розмірі 215 грн. є необґрунтованими, оскільки у такий спосіб позивач двічі сплачує вартість одних і тих же послуг, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині. В зазначеній частині судове рішення сторонами не оскаржувалось. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги та перевірки судового рішення в цій частині судова колегія не вбачає.
Відмовляючи у задоволенні вимог в іншій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що плата за видачу бланка паспорту для виїзду за кордон передбачена постановами Кабінету Міністрів України № 795 від 04.06.2007р. та № 1098 від 26.10.2011р. Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання. Оскільки порядок видачі паспортів для поїздки за кордон № 231, на який посилається позивач, а також перелік платник послуг, що надається органами міграційної служби № 795 (в редакції постанови № 1098), на які посилається відповідач, затверджені одним і тим самим органом влади - Кабінетом Міністрів України, постановами, які мають однакову юридичну силу, тому суд першої інстанції вважав вимоги управління про сплату за бланк обґрунтованими.
Судова колегія не погоджуєть з доводами суду першої інстанції, зазначаючи наступне.
Правовідносини між сторонами виникли з приводу отримання позивачем паспорту для поїздки за кордон.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (далі - Закон № 3857) встановлено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» Кабінет Міністрів України постановою від 31 березня 1995 р. № 231 затвердив Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення (далі - Правила № 231).
Відповідно до п. 10 зазначеної постанови для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається:
- заява-анкета встановленого зразка;
- паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається);
- копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи;
- дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;
- квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.
Разом із тим, зазначена постанова втратила чинність 13 березня 2013р. та відновила свою дію 12 червня 2013р.
Під час звернення позивача до міграційного органу та розгляду справи судом першої інстанції спірні правовідносини були врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013р. № 185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», яка була прийнята замість вищезазначених Правил № 231.
Зазначеною постановою № 185 затверджений Порядок централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до п. 21 зазначеного Порядку для оформлення паспорта особа подає:
1) заяву-анкету;
2) свідоцтво про народження (у разі оформлення паспорта вперше);
3) у необхідних випадках - довідку про реєстрацію особи громадянином України або інші документи, що підтверджують громадянство України;
4) паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх на постійне проживання в Україну);
5) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб);
6) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал і копію документа про звільнення від сплати державного мита.
Відповідачем документи були повернуті не у зв'язку із невідповідністю пакету документів діючому переліку, а у зв'язку із несплатою в повному обсязі адміністративних послуг, в тому числі і бланку паспорта.
Разом із тим, жодним з двох Порядків, які прийняті на виконання ст. 7 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», не передбачено здійснення оплати за бланк паспорту для виїзду за кордон.
Розмір державного мита за видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначений Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993р. № 7-93 та відповідно до п.6б складає 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, для видачі паспорту для виїзду за кордон необхідно подати вищеперелічені документи у відповідності до діючого Порядку, а також квитанцію про сплату державного мита в розмірі 170 грн.
Разом із тим, суд першої інстанції, обґрунтовуючи обов'язок замовника сплачувати вартість бланку паспорту для виїзду за кордон, посилається на постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 р. N 795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання», а також № 1098 «Про деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг».
Судова колегія вважає, що у даному разі посилання відповідача, як і суду першої інстанції, на Порядок №1098 є необґрунтованим, оскільки порядок оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон врегульовано Законом №3857, у межах та на виконання якого постановою Кабінету Міністрів України затверджені Правила №231 (Порядок № 185). Ані вказаним Законом, ані зазначеними Правилами (Порядком) не визначено обов'язок особи сплачувати будь-які інші платежі під час оформлення та видачі паспорту.
Порядком №1098 (яким постанова №795 викладена у новій редакції) затверджено перелік платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання.
Відповідно до п.2 Порядку №1098, послуги надаються за письмовою заявою фізичних та юридичних осіб.
Аналогічна норма міститься у ч.4 ст.9 Закону України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012р. №5203 відповідно до якої заява на отримання адміністративної послуги подається в письмовій чи усній формі, а відповідно до п.1 ч.1 ст.1 зазначеного Закону адміністративна послуга це є результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону.
Правовий аналіз вищевказаних норм Закону №5203 та Порядку №1098 свідчить про те, що платні послуги можуть бути надані за заявою особи, тобто за наявності у неї бажання отримати таку послугу, а не про обов'язковість замовлення такої послуги з метою, зокрема, оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон. В іншому випадку, якщо приймати до уваги позицію управління ДМС про обов'язковість таких послуг, Порядок №1098 буде суперечити вимогам Закону №3857, статтею 7 якого зазначено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню. Як зазначено вище, на виконання вимог Закону №3857, постановою Кабінету Міністрів України затверджено Правила №231 (Порядок № 185).
Судом встановлено, що позивач до управління ДМС будь-яких заяв щодо надання йому адміністративних послуг (та інших послуг) не подавав, його воля була спрямована на отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон, яка і виразилась (волевиявлення) у поданні пакету документів 2 квітня 2013р.
Таким чином, оскільки порядок оформлення та видачі паспортів визначено Законом №3857 та Правилами №231 (порядок № 185), відповідачі не були наділені правом вимагати у позивача будь-які інші документи (платежі), окрім тих, що зазначені у вказаному Законі та Правилах (Порядку).
Нормативно-правові акти, якими управління ДМС обґрунтовує свою позицію, а саме Закон №5203 та Порядок №1098, надають йому право надавати громадянам оплатні адміністративні послуги. Однак такі послуги можуть бути надані виключно за заявою громадянина, який бажає їх отримати.
Також судова колегія не враховує вимоги наданого відповідачем Стандарту адміністративної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.02.2012р. № 84, оскільки зазначений втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ № 227 від 11.03.2013р.
Аналізуючи вищевикладені обставини в сукупності, а також відсутність заяви позивача на отримання ним платних послуг, судова колегія вважає, що позов в частині визнання неправомірними дії управління ДМС щодо вимоги сплати "за бланк паспорта" також підлягає задоволенню.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 201 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає зміні в разі правильного по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки суд по суті правильно вирішив справу, помилково застосував норми матеріального права.
Керуючись ст. 195,198, 201, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013р. в справі за позовом ОСОБА_2 до управління державної міграційної служби України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення відповідача, зобов'язання вчинити певні дії - змінити.
Викласти четвертий абзац резолютивної частини постанови в такій редакції:
Визнати протиправними дії управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області щодо вимоги надання квитанції по сплаті платної послуги з переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007р. № 795 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. № 1098); а також вимог сплати вартості бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: Ю.М.Градовський
Суддя: К.В.Кравченко