Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 серпня 2013 р. Справа № 805/6393/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого - судді Волгіної Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, б. 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції в м. Донецьку Колоденко Катерини Валеріївни (відповідач 1); Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Донецьке регіональне управління» про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, у травні 2013 року звернулись до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції в м. Донецьку Колоденко Катерини Валеріївни про скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції в м. Донецьку Колоденко Катерини Валеріївни № 494091 від 21 лютого 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, як винесеного відповідачем із перевищенням своїх власних повноважень; зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції в м. Донецьку Колоденко Катерини Валеріївни провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 згідно рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року.
Ухвалою суду від 23 травня 2013 року до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Ворошиловське районне управління юстиції в м. Донецьку в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (а.с. 28-29).
23 травня 2013 року представником позивачів були надані уточнення щодо позовних вимог, які були прийняті судом (а.с. 22).
Враховуючи зазначені уточнення позивачі просять суд: скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції в м. Донецьку Колоденко Катерини Валеріївни № 494091 від 21 лютого 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, як винесеного відповідачем із перевищенням своїх власних повноважень; зобов'язати Ворошиловське районне управління юстиції в м. Донецьку в особі Реєстраційної служби провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 згідно рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року (а.с. 3-5, 22).
Ухвалою суду від 17 червня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (а.с. 55-56).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
18 грудня 2012 року Калінінським районним судом м. Донецька було прийнято рішення по справі № 2/0522//2699/2012 про розділ придбаного у період шлюбу позивачів майно та визнано за ОСОБА_2 1/2 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а також 1/2 частина квартири була визнана за ОСОБА_1. Зазначене рішення суду набуло чинності 29 грудня 2012 року.
21 лютого 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ворошиловського управління юстиції в м. Донецьку ОСОБА_3 було прийнято рішення № 494091 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яким було відмовлено позивачам в державній реєстрації права власності на квартиру кв. АДРЕСА_1. В своєму рішенні відповідач посилається на п. 31 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703), де зазначено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27-30 цього Порядку, подає документ, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем на відчуження або інше визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці.
Позивачі вважають таку відмову реєстратора незаконною, прийнятою з перевищенням повноважень, та такою, що порушує ст.ст. 19, 129 Конституції України, так як у зазначеному вище рішенні суду не йдеться мова про відчуження майна або інше визначення юридичної долі нерухомого майна. Рішення суду визнає тільки право власності одного з подружжя на спільну сумісну власність згідно ст.ст. 60, 61, 70, 71 Сімейного кодексу України. Тобто, вищезазначена квартира вже апріорі є спільною сумісною власністю позивачів, а рішення суду тільки юридично встановлює цей факт шляхом визнання часток за позивачами без виділу майна в натурі, так як права подружжя на квартиру з моменту виникнення іпотеки вже є рівними згідно законодавства. Визнання права власності на 1/2 квартири та його подальша реєстрація не змінює характер іпотеки, не скасовує обтяження, тобто, іпотекодержатель не втрачає своїх прав на забезпечення грошового кредитного зобов'язання. Крім цього, судове рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року за своєю юридичною природою не є цивільно-правовою угодою, спрямованою на відчуження майна або інше визначення юридичної долі нерухомого майна, режим майна у вигляді спільної сумісної власності залишається незмінним, іпотека відносно нього не скасовується. У результаті придбання подружжям квартири в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір. При цьому юридично важливою обставиною є те, що кредит, що наданий іпотекодержателем на сім'ю, е кредитом саме для забезпечення безпосередньо сім'ї житлом та не скасує іпотеки відносно квартири.
Підпунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України встановлена обов'язковість рішень суду.
Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), відповідно до якої, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Саме тому, на думку позивачів, дії державного реєстратора Колоденко К.В. є неправомірними, а рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 21 лютого 2013 року є таким, яке прийняте із перевищенням наданих повноважень.
В судове засідання, призначене на 8 серпня 2013 року, позивачі та представник позивачів не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи представник позивачів був повідомлений належним чином (а.с. 110).
Відповідно до ч. 10 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається також врученням повістки цій особі. Таким чином, позивачі повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Причини неявки позивачів та представника позивачів суду не повідомлені.
В судовому засіданні, яке відбулось 17 червня 2013 року, представник позивачів підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Перший відповідач, державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції в м. Донецьку Колоденко К.В., яка одночасно є представником другого відповідача, 8 серпня 2013 року до суду з'явилась, надала заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження у зв'язку із неявкою позивачів, представника позивачів та представника третьої особи. Крім цього, у заяві зазначила, що заперечує проти задоволення адміністративного позову в повному обсязі з підстав, зазначених нею раніше, які також містяться у письмових запереченнях (а.с. 38-41).
В судовому засіданні, яке відбулось 17 червня 2013 року, Колоденко К.В. наполягала на тому, що прийняте нею 21 лютого 2013 року рішення про відмову позивачам у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 є цілком правомірне з наступних підстав.
21 січня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звернулись до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції в м. Донецьку для проведення державної реєстрації права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Державним реєстратором Колоденко К.В. була зареєстрована заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 46705, яку подали позивачі.
Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Пунктом 12 Порядка державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 № 703, передбачено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноваження заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав. У разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.
Позивачем для проведення державної реєстрації прав були надані наступні документи: заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності); додаток до заяви щодо права власності; квитанції № 76/84, № 74/82; № 72/80; копії паспортів, копія ідентифікаційного коду, копія довідки з МСЄ; нотаріально завірена копія дублікату договору купівлі-продажу квартири з витягом про державну реєстрацію прав, виданим КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» від 30 грудня 2011 року № 32744730; Рішення Калінінського районного суду м. Донецька справа від 18 грудня 2012 року, прийняте за результатом розгляду справи № 0522/10009/2012; Технічний паспорт, виданий КП «Бюро технічної інвентаризації» від 2 грудня 2011 року.
У відповідності до пунктів 13 та 92 Порядку № 703 державним реєстратором Колоденко К.В. було виявлено, що об'єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_1 знаходиться в іпотеці (реєстраційний номер обтяження 4714098, зареєстровано 28 березня 2007 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4В.).
Згідно п. 31 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документів, що зазначені у п.п. 27-30 цього Порядку, подає документ, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем або органом державної податкової служби на відчуження або інше визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі.
Таким чином, було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 січня 2013 року № 153024, яким заявникам було рекомендовано подати до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку лист від іпотекодержателя про надання згоди на реєстрацію права власності зазначеної квартири.
Рішення про зупинення було відправлено рекомендованим листом, яке отримано позивачами 15 лютого 2013 року.
Відповідно до п. 3 ст. 22 Закону № 1952-IV якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення не виконав зазначених вимог, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
У зв'язку з тим, що відповідачами у п'ятиденний строк не усунено обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, а саме - не надано листа від іпотекодержателя про надання згоди на реєстрацію права власності, відповідачам було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Крім цього у запереченнях зазначено, що в зв'язку із тим, що вищевказана квартира була придбана ОСОБА_1 у період шлюбу, то вважається, що ця квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 Сімейного Кодексу України), але рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 по справі № 2/0522/2699/2012 зазначена квартира фактично була розділена на частки, визнано право власності на квартиру по Ѕ частині за кожним з подружжя.
Таким чином, змінився правовий режим майна: з спільної сумісної власності на спільну часткову власність, відповідно, змінилась і юридична доля нерухомого майна.
У зв'язку із викладеним вище, відповідачі вважають рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції в м. Донецьку Колоденко К.В. № 494091 від 21 лютого 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень правомірним та просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачам в повному обсязі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Донецьке регіональне управління» (далі - «ПриватБанк»), повідомлявся судом належним чином. Через канцелярію суду надійшло клопотання представника «ПриватБанк» про відкладення розгляду справи у зв'язку із його занятістю в іншому судовому процесі (а.с. 118).
Відповідно до п. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 КАС України, не має (відсутня потреба заслуховування свідка чи експерта), позивачі, представник позивачів та представник третьої особи в судове засідання не з'явились; про дату, час та місце розгляду справи представник позивачів та третя особа повідомлялись судом належним чином, а перший відповідач, яка одночасно є представником другого відповідача, надала заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, беручи до уваги достатність доказів в матеріалах справи для вирішення справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Як встановлено під час розгляду справи, 28 березня 2007 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1151, відповідно до якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 42-46). Зазначений договір було зареєстровано у Державному реєстрі правочинів 28 березня 2007 року (а.с. 44).
Право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12 квітня 2007 року (а.с. 43, 45).
28 березня 2007 року між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (станом на час розгляду справи - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», а.с. 113-117) (іпотекодержатель) укладений договір іпотеки № 3209И, відповідно до якого ОСОБА_1 надала в іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 - в забезпечення кредитного договору, укладеного між вказаним банком та ОСОБА_1 (а.с. 47-51).
18 грудня 2012 року Калінінським районним судом м. Донецька було прийнято рішення по справі № 2/0522//2699/2012 про розділ придбаного у період шлюбу позивачів майно та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене рішення суду набуло чинності 29 грудня 2012 року (а.с. 8-9).
Як встановлено в судовому засіданні 17 червня 2013 року та не заперечувалось сторонами по справі, 21 січня 2013 року позивачі звернулись до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції в м. Донецьку для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1. Для проведення державної реєстрації були надані наступні документи: заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності); додаток до заяви щодо права власності; квитанції № 76/84, № 74/82; № 72/80; копії паспортів, копії ідентифікаційних номерів, копія довідки з МСЄ; нотаріально завірена копія дублікату договору купівлі-продажу квартири з витягом про державну реєстрацію прав, виданого КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» від 30 грудня 2011 року № 32744730; Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року, прийняте за результатом розгляду справи № 0522/10009/2012; Технічний паспорт на зазначену квартиру, виданий КП «Бюро технічної інвентаризації» 2 грудня 2011 року.
Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ворошиловського управління юстиції в м. Донецьку Колоденко К.В. була зареєстрована заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 46705.
29 січня 2013 року на підставі п. 31 Порядку № 703, відповідно до якого для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документів, що зазначені у п.п. 27-30 цього Порядку, подає документ, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем або органом державної податкової служби на відчуження або інше визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, - державним реєстратором Колоденко К.В. було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 січня 2013 року № 153024, та заявникам було рекомендовано подати до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку лист від іпотекодержателя про надання згоди на реєстрацію права власності зазначеної квартири. Рішення про зупинення було отримано позивачами 15 лютого 2013 року.
У зв'язку із не усуненням у п'ятиденний строк позивачами обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, а саме - не наданням листа від іпотекодержателя про надання згоди на реєстрацію права власності на зазначену вище квартиру, 21 лютого 2013 року державним реєстратором було прийнято рішення № 494091 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яким було відмовлено позивачам в державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1
Не погодившись із цим рішенням позивачі звернулись до суду із даним позовом.
Приймаючи рішення по справі, суд керується наступним.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що ст. 182 Цивільного Кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 1952-IV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав). Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав. Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав (ст. 6 Закону № 1952-IV).
Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України (ст. 8 Закону № 1952-IV).
Відповідно до ст. 16 Закону № 1952-IV заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Стаття 22 Закону № 1952-IV передбачає, що у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений ч.ч. 5, 7 і 8 ст. 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника. Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Частиною 1 ст. 24 Закону № 1952-IV визначено виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав, а саме: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою ст. 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.
Згідно ч. 4 ст. 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Відповідно до ч. 13 ст. 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України постановою від 22 червня 2011 року № 703 затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Як було зазначено раніше, відповідно до договору іпотеки 28 березня 2007 року ОСОБА_1 надала третій особі по справі, «ПриватБанку», в іпотеку нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 - в забезпечення кредитного договору, укладеного між вказаним банком та ОСОБА_1 (а.с. 47-51).
Відповідно до п. 31 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 - 30 цього Порядку, подає документ, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем або органом державної податкової служби на відчуження або інше визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення першого відповідача від 29 січня 2013 року про зупинення розгляду заяви позивачів про державну реєстрацію права власності на спірну є цілком правомірним.
Враховуючи приписи ч. 3 ст. 22 Закону № 1952-IV, відповідно до яких у разі невиконання вимог державного реєстратора щодо усунення причин зупинення розгляду заяв про реєстрацію прав власності державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, беручи до уваги ненадання позивачами в передбачений Законом термін доказів на підтвердження згоди іпотекодержателя («ПриватБанку») на відчуження або інше визначення юридичної долі спірної квартир, - державним реєстратором Колоденко К.В. правомірно та в межах повноважень 21 лютого 2013 року прийнято рішення № 494091 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яким було відмовлено позивачам в державній реєстрації права власності на квартиру кв. АДРЕСА_1
Суд відхиляє доводи позивачів щодо не зміни юридичної долі майна при закріплення за кожним з позивачів визначених часток у праві власності на спірну квартиру, враховуючи наступне.
Згідно ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ст. 369 ЦК співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Згідно до ч. 1 ст. 356 ЦК власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно ч. 1 ст. 358 ЦК право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Згідно ст. 361 ЦК співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Проаналізувавши зміст зазначених норм права, суд приходить до висновку про те, що режим спільної сумісної власності та режим спільної часткової власності мають різну юридичну природу, є відокремлені один від одного та рівнозначні (не один з них не поглинається іншим, тобто, не є частиною іншого), на законодавчому рівні встановлені різні режими користування та розпорядження цим майном, тобто, зазначені режими власності визначають різну юридичну долю майна.
Щодо посилання позивачів на порушення першим відповідачем ст. 129 Конституції України, яке мало місце при невиконанні останньою Рішення Калінінського районного суду м. Донецька за результатом розгляду цивільної справи № 2/0522//2699/2012, суд зазначає наступне.
Зазначена стаття Конституції України розміщена у Розділі, який присвячений правосуддю. Відповідно до приписів зазначеної статті обов'язковість рішень суду є однієї з основних засад судочинства наряду із законністю, рівністю усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласністю судового процесу ті іншими.
Відповідно до Рішення Калінінського районного суду м. Донецька за результатом розгляду цивільної справи № 2/0522//2699/2012 про розділ придбаного у період шлюбу позивачів майна, яке набуло чинності, визнано за позивачами право власності на частини нерухомого майна (квартири). Зазначеним рішенням не зобов'язано відповідачів здійснити якісь дії.
Таким чином, ні в діях першого відповідача, ні в діях другого відповідача не вбачається невиконання зазначеного вище рішення суду.
Вимоги позивачів щодо зобов'язання другого відповідача провести державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є похідними від першої позовної вимоги. Враховуючи, що судом зроблений висновок щодо правомірності прийнятого першим відповідачем рішення про відмову зареєструвати право власності на зазначене майно, вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У випадку усунення причин, які були підставами для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації (в тому числі визнання недійсним договору іпотеки), позивачі не позбавлені можливості повторно звернутись до реєстраційного органу за умови надання усіх необхідних для проведення державної реєстрації документів та у випадку отримання відмови і наявності підстав вважати цю відмову неправомірною - звернутися до суду.
На підставі викладеного вище, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, беручи до уваги приписи ч.ч. 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідачами доведена правомірність прийнятого державним реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, тому позовні вимоги позивачів задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 19 Конституції України, ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 -154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції в м. Донецьку Колоденко Катерини Валеріївни, Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Донецьке регіональне управління», про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції в м. Донецьку Колоденко Катерини Валеріївни № 494091 від 21 лютого 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язання відповідача - Ворошиловське районне управління юстиції в м. Донецьку в особі Реєстраційної служби провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 згідно рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року - відмовити в повному обсязі.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини складені та підписані 8 серпня 2013 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складений 9 серпня 2013 року.
Суддя Волгіна Н.П.