м. Вінниця
06 серпня 2013 р. Справа № 802/3046/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Шаповалової Тетяни Михайлівни,
за участі секретаря судового засідання: Щербацької Ольги Сергіївни
представників сторін:
позивача: Томенка Р.В., Дремлюха О.М.
відповідача: Герасименка Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Енергоефект"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енергоефект" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки від 22.05.2013 року №1831/22/25494180 та, відповідно, із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 27.06.2013 року №0003122205, вважає його протиправним та просить скасувати. Позивач вказує на те, що висловлені відповідачем в акті перевірки нарахування грошових зобов'язань зроблених на підставі акту ДПІ в Обухівському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної перевірки ФОП ОСОБА_4 та відсутності доказів транспортування товару, не відповідають дійсності.
На його переконання, у нього наявні усі підтверджуючі реальність господарських операцій документи, які вимагає чинне законодавство.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енергоефект" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської Ради 29.01.1998 року, на податковому обліку перебуває у Вінницькій ОДПІ з 05.02.1998 року.
На підставі п.82.2 ст.82, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, відповідно до наказу Вінницької ОДПІ за №1705/22 від 16.05.2013 р., податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Енергоефект" щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ФОП ОСОБА_4 за вересень-грудень 2011 року, березень 2012 року, травень 2012 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 22.05.2013 року №1831/22/25494180, висновками якого встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в зв'язку з чим занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі - 39504 грн., в тому числі за вересень 2011 року на суму - 142 грн., жовтень 2011 року на суму - 1159 грн., грудень 2011 року на суму - 16693 грн., травень 2012 року на суму - 21510 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки 27 червня 2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0003122205 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 49380 грн., в т.ч. за основним платежем на 39504 грн., за штрафними санкціями на суму 9876 грн.(а.с.43, т.2).
Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податкового Кодексу України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, юридична відповідальність особи, згідно із ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.
Для цілей оподаткування, згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.
В силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно п.п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із п. 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Обґрунтовуючи висновки акту перевірки, податковий орган послався на акт перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області №488/1702/НОМЕР_1 від 04.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період вересень-грудень 2012 року та за березень, травень 2012 року.
Лише з урахуванням викладеного в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_4 (далі-акт ФОП ОСОБА_4) та відсутності доказів транспортування товару, податковим органом робиться висновок про безтоварність операцій позивача з постачальником ФОП ОСОБА_4, завищення ним податкового кредиту за перевіряємий період та заниження податку на додану вартість. При цьому, представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що будь-які зауваження до оформлення первинних документів позивача якими оформлялися його господарські відносини з ФОП ОСОБА_4 відсутні. Так, в акті перевірки ФОП ОСОБА_4 зазначається про відсутність його за юридичною адресою, в зв'язку з чим ним не надано до перевірки документів, які б підтверджували господарські відносини з контрагентами.
Суд не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки з огляду на наступне.
Оцінюючи взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_4, суд виходить із того, що в межах дослідження питання про правомірність формування податкового кредиту варто враховувати наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.
Суд, досліджуючи взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_4, встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.
Досліджені матеріали адміністративної справи свідчать, що видами діяльності позивача є ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, установлення та монтаж машин і устаткування (основний вид діяльності), монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.
04 січня 2011 року за №26 та 10 січня 2012 року за №3 між ТОВ НВП "Енергоефект" та ФОП ОСОБА_4 укладено договір поставки товару. Відповідно до умов договору, поставка товару здійснюється транспортною компанією, оплата транспортних витрат здійснюється за рахунок постачальника. Поставка здійснюється відповідно до видаткових накладних. (а.с.12-13 т.1).
Виконання господарського зобов'язання підтверджується: рахунком-фактурою №СФ-0000645 від 15.09.2011р., видатковою накладною №РН-0000414 від 15.09.2011р., податковою накладною №46 від 15.09.2011р.; рахунком-фактурою №СФ-0000694 від 06.10.2011р., видатковою накладною №РН-0000457 від 07.10.2011р., податковою накладною №22 від 06.10.2011р.; рахунком-фактурою №СФ-0000696 від 07.10.2011р., видатковою накладною №РН-0000479 від 13.10.2011р., податкова накладна №43 від 13.10.2011р.; рахунком-фактурою №СФ-0000728 від 13.10.2011р., видатковою накладною №РН-0000480 від 13.10.2011р., податкова накладна №44 від 13.10.2011р.; рахунком-фактурою №СФ-0000791 від 31.10.2011р., видатковою накладною №РН-0000525 від 31.10.2011р., податкова накладна №88 від 31.10.2011р.; рахунком-фактурою №СФ-0000625 від 20.09.2011р., видатковою накладною №РН-0000544 від 11.11.2011р., податкова накладна №18 від 11.11.2011р.; рахунком-фактурою №СФ-0000626 від 20.09.2011р., видатковою накладною №РН-0000545 від 11.11.2011р., податкова накладна №19 від 11.11.2011р.; рахунком-фактурою №СФ-0000832 від 15.11.2011р., видатковою накладною №РН-0000559 від 15.11.2011р., податкова накладна №33 від 15.11.2011р.; рахунком-фактурою №СФ-0000837 від 16.11.2011р., видатковою накладною №РН-0000569 від 17.11.2011р., податкова накладна №43 від 17.11.2011р.; рахунком-фактурою №СФ-0000625 від 20.09.2011р., видатковою накладною №РН-0000567 від 17.11.2011р., податкова накладна №41 від 17.11.2011р.; рахунком-фактурою №СФ-0000829 від 14.11.2011р., видатковою накладною №РН-0000568 від 17.11.2011р., податкова накладна №42 від 17.11.2011р.; рахунком-фактурою №СФ-0000625 від 20.09.2011р., видатковою накладною №РН-0000640 від 05.12.2011р., податкова накладна №45 від 05.12.2011р.; рахунком-фактурою №СФ-0000634 від 21.09.2011р., видатковою накладною №РН-0000639 від 05.12.2011р., податкова накладна 44 від 05.12.2011р.; рахунком-фактурою №СФ-0000945 від 27.12.2011р., видатковою накладною №РН-0000647 від 27.12.2011р. податкова накладна №52 від 27.12.2011р.; рахунком-фактурою №СФ-0000943 від 26.12.2011р., видатковою накладною №РН-0000646 від27.12.2011р., податкова накладна №51 від 27.12.2011р.; рахунком-фактурою №СФ-0000127 від 29.02.2012р., видатковою накладною №РН-0000079 від 01.03.2012р., податкова накладна №1 від 01.03.2012р.; рахунком-фактурою №СФ-0000048 від 13.01.2012р., видатковою накладною №РН-0000110 від 07.03.2012р., податкова накладна №32 від 07.03.2012р.; рахунком-фактурою №СФ-0000183 від 12.03.2012р., видатковою накладною №РН-0000116 від 12.03.2012р., податкова накладна №38 від 12.03.2012р.; рахунком-фактурою №СФ-0000186 від 13.03.2012р., видатковою накладною №РН-0000117 від 13.03.2012р., податкова накладна №39 від 13.03.2012р.; рахунком-фактурою №СФ-0000252 від 26.04.2012р., видатковою накладною №РН-0000167 від 04.05.2012р., податкова накладна №1 від 03.05.2012р.; рахунком-фактурою №СФ-0000258 від 04.05.2012р., видатковою накладною №РН-0000175 від 11.05.2012р., податкова накладна №9 від 04.05.2012р.; рахунком-фактурою №СФ-0000269 від 11.05.2012р., видатковою накладною №РН-0000176 від 11.05.2012р., податкова накладна №10 від 11.05.2012р.; рахунком-фактурою №СФ-0000313 від 31.05.2012р., видатковою накладною №РН-0000202 від 31.05.2012р., податкова накладна №40 від 31.05.2012р.; рахунком-фактурою №СФ-0000311 від 31.05.2012р., видатковою накладною №РН-0000208 від 31.05.2012р., податкова накладна №39 від 31.05.2012р.; рахунком-фактурою №СФ-0000312 від 31.05.2012р., видатковою накладною №РН-0000205 від 31.05.2012р., податкова накладна №41 від 31.05.2012р. (а.с.14-88 т.1).
Що стосується постачання товарно-матеріальних цінностей від постачальника ФОП ОСОБА_4 (м. Київ) до отримувача TOB НВП "Енергоефект", то воно здійснювалося транспортними компаніями, серед яких ТОВ "Український експрес", "Delivery Del Avto", "Авто люкс".
Зазначене відповідає умовам договорів поставки, згідно з п.2.2 яких товар (ТМЦ) доставляється покупцю TOB НВП "Енергоефект" за рахунок постачальника ФОП ОСОБА_4 (м. Київ).
На підтвердження вказаних обставин, позивачем на запит податкового органу, крім інших первинних документів, надавалися накладні на отримання вантажу перевізника "Український експрес" в кількості 4 штук (а.с.48, т.1), а також ще 2 накладних надавалися разом із запереченнями на акт перевірки (а.с.35, т.2).
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, всі квитанції ним не збереглися, оскільки товар оприбутковувався на підставі видаткових накладних, а перевезення здійснювалося за рахунок постачальника. До суду позивачем надано накладні на отримання вантажу, які збереглися позивачем (а.с.89-92). Крім того, допитаний в судовому засіданні в якості свідка постачальник позивача ФОП ОСОБА_4 надав декларації, які заповнювалися ним при відправленні товару позивачу транспортними підприємствами. При цьому зазначив, що поставок було більше, але не всі декларації ним збереглися (а.с.69-74, т.2).
Перелік товарно-матеріальних цінностей, що були поставлені постачальником ФОП ОСОБА_4 (м. Київ) вказані в рахунках-фактурах, накладних та податкових накладних (Додатки 3-77) (а.с.14-88 т.1).
Оплата за придбаний товар була здійснена згідно платіжних доручень: №694 від 06.09.2012 року, №576 від 04.05.2012 року, №714 від 18.09.2012 року, №580 від 11.05.2012 року, №717 від 18.09.2012 року, №597 від 31.05.2012 року, №469 від 29.12.2011 року, №629 від 27.06.2012 року, №713 від 18.09.2012 року, №470 від 29.12.2011 року, №322 від 26.09.2011 року, №467 від 29.12.2011 року, №343 від 06.10.2011 року, №468 від 29.12.2011 року, №350 від 13.10.2011 року, №516 від 03.02.2012 року, №352 від 17.10.2011 року, №575 від 03.05.2012 року, №386 від 02.11.2011 року (а.с.93-103).
Придбані у ФОП ОСОБА_4 ТМЦ використані позивачем при виконанні робіт та при реалізації для суб'єктів господарювання: КО "Обласний фонд сприяння інвестицій та будівництва" документальне підтвердження: акт №3 від 30.08.2012р., підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна №1 від 04.09.2012р., оплата за рахунок бюджетних коштів платіжне доручення №91 від 04.09.2012р.; КО "Обласний фонд сприяння інвестицій та будівництва" документальне підтвердження: акт №1-1 від 30.08.2012р., підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна №1 від 04.09.2012р., оплата за рахунок бюджетних коштів платіжне доручення №89 від 04.09.2012р. та №92 від 04.09.2012р.; Міський пологовий будинок №1 документальне підтвердження: акт від 06.08.2012р., підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна №6 від 07.08.2012р., оплата за рахунок бюджетних коштів платіжне доручення №1304807 від 07.08.2012р.; Вінницький обласний художній музей документальне підтвердження: акт від 16.08.2012р., підсумкова відомість ресурсів, видаткова накладна, податкова накладна №18 від 28.08.2012р., оплата за рахунок бюджетних коштів платіжні доручення №1390319 від 28.08.2012р., №1390316 від 28.08.2012р., №1390266 від 28.08.2012р.; Департамент житлового господарства документальне підтвердження: акт від 30.01.2012р., підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна №1 від 01.02.2012р., оплата за рахунок бюджетних коштів платіжні доручення №130413 від 01.02.2012р.; ДО "Обласний фонд сприяння інвестицій та будівництва" документальне підтвердження: акт від 27.06.2012р., підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна №10 від 27.06.2012р., оплата за рахунок бюджетних коштів платіжне доручення №72 від 27.06.2012р.; ОПЕРВ ОБЛУПРАВЛІННЯ ОЩАДБАНКУ документальне підтвердження: акт від 20.12.2011р., підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна №06 від 05.10.2011р. та № 04 від 16.12.2011р., платіжне доручення №20481296 від 16.12.2011р. та №18380248 від 05.10.2011р.; КО "Обласний фонд сприяння інвестицій та будівництва" документальне підтвердження: акт від 22.12.2011р., підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна №35 від 28.12.2011р., оплата за рахунок бюджетних коштів платіжне доручення №2347149 від 28.12.2011р.; КО "Обласний фонд сприяння інвестицій та будівництва" документальне підтвердження: акт від 22.12.2011р., підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна №51 від 28.12.2011р., оплата за рахунок бюджетних коштів платіжне доручення №2346430 від 28.12.2011р. та №2347154 від 28.12.2011р.; КО "Обласний фонд сприяння інвестицій та будівництва" документальне підтвердження: акт від 22.12.2011р., підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна №50 від 28.12.2011р., оплата за рахунок бюджетних коштів платіжне доручення №2346390 від 28.12.2011р. та №2347147 від 28.12.2011р.; КО "Обласний фонд сприяння інвестицій та будівництва" документальне підтвердження: акт від 22.12.2011р., підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна №49 від 28.12.2011р., оплата за рахунок бюджетних коштів платіжне доручення №2346472 від 28.12.2011р. та №2347148 від 28.12.2011р.; КО "Обласний фонд сприяння інвестицій та будівництва" документальне підтвердження: акт від 22.12.2011р., підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна №48 від 28.12.2011р., оплата за рахунок бюджетних коштів платіжне доручення №2346452 від 28.12.2011р. та №2347155 від 28.12.2011р.; КО "Обласний фонд сприяння інвестицій та будівництва" документальне підтвердження: акт від 22.12.2011р., підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна №38 від 28.12.2011р., оплата за рахунок бюджетних коштів платіжне доручення №2347145 від 28.12.2011р. та №2346418 від 28.12.2011р.; KO "Обласний фонд сприяння інвестицій та будівництва" документальне підтвердження: акт від 22.12.2011р., підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна №36 від 28.12.2011р., оплата за рахунок бюджетних коштів платіжне доручення №2346403 від 28.12.2011р. та №2347146 від 28.12.2011р.; TOB Фірма "СЕМПАЛ KO ЛТД" документальне підтвердження: акт від 15.02.2012р., Додаток №1 до акту, Додаток №2 до акту, податкова накладна №27 від 26.12.2011р. та податкова накладна №10 від 15.02.2012р., оплата платіжне доручення №1288 від 20.07.2012р. та №2186 від 26.12.2011р.; TOB "Трейдленд" документальне підтвердження: видаткова накладна №6 від 07.05.2012р., довіреність, податкова накладна №11 від 27.04.2012р., оплата платіжне доручення №1182 від 27.04.2012р.; ПП "Продкомпанія" документальне підтвердження: видаткова накладна №7 від 15.05.2012р., довіреність, податкова накладна №5 від 11.05.2012р., оплата платіжне доручення №570 від 11.05.2012р.; Відділ освіти Гайсинської райдержадміністрації документальне підтвердження: видаткова накладна №29 від 04.11.2011р., довіреність, договір, податкова накладна №12 від 08.11.2011р., оплата за рахунок бюджетних коштів платіжне доручення №1928944 від 08.11.2011р.; СУИП "Сперко" документальне підтвердження: видаткова накладна №28 від 18.10.2011р., довіреність, податкова накладна №14 від 11.10.2011р., оплата платіжне доручення №2764 від 11.10.2011р. (а.с.104-220 т.1, 1-18 т.2).
Суд відзначає, що наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 (договір, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення) за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, належні докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.
Як з акту перевірки, так і з пояснень представника відповідача в судовому засіданні, вбачається, що будь-які зауваження щодо оформлення досліджених первинних документів позивача відсутні.
Крім того, допитаний в судовому засіданні в якості свідка постачальник позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_4 надав пояснення, які підтверджують реальний характер їх відносин з позивачем. Зокрема пояснив, що проживає за адресою реєстрації, про проведення перевірки щодо нього не знав та акт неможливості проведення зустрічної звірки не отримував. До суду свідок надав свідоцтво про реєстрацію його платником податку на додану вартість, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, паспорт, де місцем реєстрації вказано: АДРЕСА_1 (а.с.78,79,83, т.2). Також пояснив, що працює в офісному приміщенні в АДРЕСА_2, яке орендує відповідно до договору оренди від 01.01.2008 року з ПРАТ "Поділрембуд". Про зазначене офісне приміщення податковим органам відомо, про що зазначено в акті попередньої перевірки ФОП ОСОБА_4, який надано ним до суду (а.с.80-82, т.2).Свідок пояснив, що відправляв товар позивачу транспортними компаніями, серед яких ТОВ "Український експрес", "DeliveryDelAvto", "Авто люкс", заповнював відповідні декларації, платив за поставку товару. Декларації, які збереглися, свідок надав до суду.
Також, суд критично відноситься до висновків відповідача про безтоварність операцій позивача, в зв'язку з відсутністю ФОП ОСОБА_4 за податковою адресою, а тому неможливістю дослідити відповідні первинні документи.
Так, пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Положенням частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Наявна у матеріалах справи довідка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 25.07.2013 р. відносно ФОП ОСОБА_4 не містить відомостей щодо відсутності його за податковою адресою.
Таким чином, судом дослідженні всі обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, реальні зміни майнового стану платника податків, спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача. Саме такі обставини слід встановлювати судам з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи по суті підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, в той час, коли відповідачем зроблено висновок про нереальність господарських операцій на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки та відсутності доказів транспортування товару, не враховуючи при цьому наявність необхідних первинних документів у позивача, доказів використання товару у власній господарській діяльності. Відтак у відповідача були відсутні об'єктивні підстави для висновку про безпідставність формування податкового кредиту позивачем та заниження ним грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Суд також звертає увагу, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.
Також слід зазначити, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Акт перевірки не містить жодного доказу укладення договору між позивачем та контрагентом з порушенням публічного порядку і спрямованості саме на це їх умислу.
Крім того, нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, у разі фактичного здійснення господарської операції.
Тобто, ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.
Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.
Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт поставки товару позивачеві зі сторони його контрагента, зазначеного в акті перевірки, документально підтверджується, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №0003122205 від 27 червня 2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Енергоефект" судові витрати в розмірі 493,80 грн., шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна