06 серпня 2013 року Справа № 29862/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Большакової О.О., Гуляка В.В.,
з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області до Дочірнього підприємства «Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки» про стягнення заборгованості, -
Управління пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області звернулось до суду з позовом до ДП «Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки», яким просило стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 603,25 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що згідно з ч. 5 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату пенсій відповідно до п. п. «б»-«з» цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону в розмірі 100% по пенсіях призначених з 1996 року. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України від 17.02.2000 року об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату пенсій призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень 2010 року ОСОБА_1 становить 603,25 грн., що підтверджується матеріалами пенсійних справ. Заперечення відповідача суд не взяв до уваги, оскільки вони суперечать вимогам законодавства.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати і прийняти нову, якою в позові відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відшкодування виплаченої пенсії, призначеної на пільгових умовах, не віднесено до складу внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Та обставина, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону є об'єктом оподаткування збором на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (поряд із іншими виплатами на користь найманих працівників) не відносить зазначені витрати до кола загальнообов'язкових платежів. Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з п. 15 розділу XV Прикінцевих положень даного Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Однак ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до п. п. «б»-«з» цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, в розмірі 50% по пенсіях, призначених у 1991 році, 60% - у 1992 році, 70% - у 1993 році, 80% - у 1994 році, 90 % - у 1995 році і 100% - з 1996 року було виключено відповідно до Закону України від 17 лютого 2000 року №1461-III «Про внесення змін до деяких законів України». Отже, в момент прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про пенсійне забезпечення» не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу. Однак згідно з абз. 4 пп. 1 п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Отже, зазначеною нормою прямо визначено обов'язок підприємств тільки стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. Проте, працівникам відповідача пенсії було призначено на підставі п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Оскільки Список № 1 віднесено до п. «а» ст. 13 цього Закону то висновок суду першої інстанції про наявність законодавчо встановленого обов'язку відповідача з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах є неправильним.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ДП «Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки» відповідно до ст. ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах із шкідливими умовами праці за Списками 1 та 2 виробництв та професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення товариствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривало витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. пп. «б»-«з» цієї статті.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 року порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій змінено. Врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати такий збір у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону.
Згідно з нормами Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. пп. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, затверджено «Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», розроблену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування товариствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Зазначеною Інструкцією, зокрема, встановлено обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та порядок відшкодування.
Пунктом 6.4 цієї Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються товариствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно з п. 6.8 Інструкції товариства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Частина друга вказаного пункту Інструкції передбачає, що у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та інші), органи Пенсійного фонду повідомляють про це товариства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області у встановленому законодавством порядку та у визначені строки направляло ДП «Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишньому працівнику підприємства ОСОБА_1 за січень 2010 року, а факт його отримання відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень.
Заборгованість відповідача підтверджується наданими позивачем доказами, які досліджені судом, а саме розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, карткою особового рахунку відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Твердження апелянта про те, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону не відносить зазначені витрати до кола загальнообов'язкових платежів, колегія суддів вважає безпідставним з таких підстав.
Як зазначено вище, згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди вищезгаданим особам пенсії призначаються за нормами зазначеного Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
На момент набрання чинності вказаним Законом питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. «б»-«з» ст. 13 Законом України «Про пенсійне забезпечення», було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п. п. 1, 2 ст. 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100% від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Отже, висновок суду першої інстанції про обов'язок ДП «Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки» відшкодувати витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. «б»-«з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівникам позивача за Списком № 2, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Також висновки суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів апеляційного суду, відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справах даної категорії, зокрема, у постановах від 31 січня 2011 року № 21-69а10 та від 13 лютого 2012 року № 21-11а12.
А відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки» залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року у справі № 2а-2476/10/2270 за позовом Управління пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області до Дочірнього підприємства «Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки» про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді О.О. Большакова
В.В. Гуляк