м. Вінниця
07 серпня 2013 р. Справа № 802/2990/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Кошевого Богдана Анатолійовича
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Карпенюка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_3
до: управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області
про: визнання протиправним та скасування рішення № 281 від 17.05.2013 року
01.07.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі - позивач) про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області (далі - відповідач) № 281 від 17.05.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Позовні вимоги мотивовано тим, що всупереч вимогам п.п. 7.2.2 п. 7.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року, рішенням № 281 від 17.05.2013 року відповідачем до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за всіма випадками несплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску за період з 20.01.2012 року по 15.04.2013 року, тобто, в даному випадку, за п'ять звітних періодів було прийнято лише одне рішення, тоді як по кожному окремому випадку порушення строків сплати такі рішення не приймалися.
У судовому засіданні 07.08.2013 року прийнято протокольну ухвалу, із занесенням в журнал судового засідання, про визнання причин пропуску строку звернення до суду позивачем поважними. Причини пропуску строку звернення до суду визнані судом поважними з огляду на те, що позивач попередньо вже звертався до суду з аналогічними позовними вимогами, однак, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року позовну заяву повернуто йому, в зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви. А, у відповідності до ч. 6 ст. 108 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечували щодо заявлених позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях від 16.07.2013р. № 2054/06-42/09 (а.с. 18-19), в яких зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення № 281 від 17.05.2013 року управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області діяло відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) та з 01 січня 2012 року є платником єдиного податку, про що свідчить свідоцтво платника єдиного податку Серії НОМЕР_2 (а.с. 9).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Частиною другою статті 6 вищевказаного Закону закріплено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 9 Закону № 2464-VI, сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Приписами частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Згідно із ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 несвоєчасно сплачував єдиний внесок за період з 20.02.2012 по 17.05.2013 року, що стало підставою для застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені.
Так, відповідно ч. 2, 3 ст. 25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Пунктом 2 частини 11 статті 25 цього Закону передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску територіальний орган Пенсійного фонду накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Крім того, згідно із ч. 13 ст. 25 Закону, платнику єдиного внеску починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно нараховується пеня.
Як встановлено судом і не заперечується представником позивача, у позивача виник борг зі сплати єдиного внеску за період 2011, 2012 років.
З метою погашення позивачем заборгованості зі сплати єдиного внеску останньому управлінням Пенсійного фонду України у Липовецькому районі виставлена вимога про сплату недоїмки від 03.04.2013р. № 68У.
Як видно з квитанції № к21/F/133 від 15.04.2013р., доданої позивачем до позовної заяви, останній сплатив суму недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Рішенням УПФ України у Липовецькому районі Вінницької області № 281 від 17.05.2013 року за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у період з 20.01.2012 року по 15.04.2013 року до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 857,37 грн. та нараховано пеню у розмірі 2169,44 грн. (а.с. 6).
Як слідує з позовної заяви, вказане рішення позивач вважає протиправним та просить його скасувати, оскільки на порушення вимог п.п. 7.2.2 п. 7.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року, відповідачем за п'ять звітних періодів було прийнято лише одне рішення, тоді як по кожному окремому випадку порушення строків сплати такі рішення не приймалися.
Однак, суд не погоджується з такою позицію позивача з огляду на наступне.
Так, відповідно до п.п. 7.2.2 п. 7.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року, при застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Тобто, в даному випадку, рішення УПФ України у Липовецькому районі Вінницької області № 281 від 17.05.2013 прийнято після повного погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску позивачем 15.04.2013р., що відповідає положенням Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року, оскільки, окремо за кожний період позивач недоїмку зі сплати єдиного внеску не сплачував.
За відсутності належного обґрунтування доводів у цій частині та доказів своєчасної сплати (погашення) позивачем недоїмки за певний базовий звітній період, з яким останній пов'язує необхідність прийняття окремого рішення, такі посилання позивача слід вважати безпідставними.
Таким чином, суд не вбачає достатніх правових підстав для визнання вищевказаного рішення протиправним, оскільки відповідачем доведено правомірність його винесення, а визначені ним суми нарахувань повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Крім того, як встановлено судом, позивачем не оспорюється розмір застосованих до нього штрафних санкцій і нарахованої пені, а також не заперечується факт несвоєчасної сплати ним єдиного внеску.
З огляду на викладене та беручи до уваги наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що твердження позивача про істотне порушення УПФ України у Липовецькому районі Вінницької області приписів чинних нормативно-правових актів, які б давали підстави для скасування оскаржуваного рішення, є надуманими і такими, що спрямовані на уникнення від встановленої законом відповідальності за допущені порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), за згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування рішення управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області № 281 від 17.05.2013 року, а тому заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна