Справа № 362/14/13-к Головуючий у І інстанції Бабіш
Провадження № 11-кп/780/232/13 Доповідач у 2 інстанції Матюшко
Категорія 18 13.08.2013
Іменем України
09 серпня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: Авраменка М.Г.
суддів: Дриги А.М., Матюшка М.П.,
за участю прокурора: Скрипки І.М.
при секретарі: Підлісній В.В.
виправданих: ОСОБА_1 та ОСОБА_2
захисника - адвоката ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та заступника прокурора Київської області Бабенка В.І. на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2013 року , яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, одруженого, фізичної особи підприємця, маючого вищу освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Митниця Васильківського району Київської області, українця, гр-на України, пенсіонера, маючого вишу освіту, одруженого, проживаючого: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
визнано не винуватими у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та виправдано за відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення.
Як зазначено у вироку, органами досудового розслідування Васильківського МВ ГУ МВС України у Київські області ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що вони 01.10.2011 року близько 14 год. 00 хв. за пропозицією останнього, на автомобілі марки «Луаз» д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 приїхали на не огороджену і не охороняєму територію бувшої тракторної бригади, що розташована по АДРЕСА_3, щоб назбирати дров.
Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали збирати дрова та складати їх до гужової повозки, що була причеплена до автомобіля «ЛУАЗ» д.н.з. НОМЕР_1, і біля однієї з будівель вони побачили, що на землі лежать декоративні бетонні секції паркану, котрі належать потерпілому ОСОБА_4, і які останній тимчасово зберігав на території бувшої тракторної бригади за вищевказаною адресою.
В цей час у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник намір на вчинення крадіжки вказаних бетонних секцій паркану, після чого, вступивши у злочинну змову, останні, реалізуючи свій злочинний намір, таємно викрали 8 декоративних бетонних секцій паркану, розміром 0,5x2 м кожна, вартістю 55 гривень кожна, на загальну суму 440 грн., які по черзі завантажили на гужову повозку, що була причеплена до автомобіля «Луаз» д.н.з. НОМЕР_1, та з місця вчинення злочину зникли, чим потерпілому ОСОБА_4 спричинили матеріальної шкоди на вищевказану суму.
Крім того. 02.10.2011 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 близько 14 год. 00 хв. на автомобілі марки «Луаз» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 приїхали на не огороджену і не охороняєму територію бувшої тракторної бригади, що розташована по АДРЕСА_3, де таємно викрали 10 декоративних бетонних секцій паркану, розміром 0,5x2 м кожна, що лежали на території вказаної тракторної бригади поряд з будівлею ангару та належать потерпілому ОСОБА_4, вартістю 55 гривень кожна, на загальну суму 550 грн.
Вказані секції паркану ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по одній завантажили на гужову повозку, що була причеплена до автомобіля «Луаз» д.н.з. НОМЕР_1 та намагались з місця вчинення злочину зникнути, однак з причин, що не залежали від їх волі, не довели свій злочинний умисел до кінця, тому що біля ангару були затримані потерпілим ОСОБА_4
Вироком суду від 19.04.2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виправдані за відсутності ві їх діях складу кримінального правопорушення. Передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
Суд мотивував свій висновок тим, що досудовим та судовим слідством не встановлено, хто має право на бетонні плити і кому саме заподіяна матеріальна шкода, відсутній об'єкт крадіжки, тобто відсутня одна з обов'язкових складових кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, а тому у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній склад інкримінованих ним злочинів.
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, просить вирок скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону та невідповідністю висновків суду першої інстанції, фактичним обставинам справи, а справу направити на новий судовий розгляд судом першої інстанції, вказуючи на те, що згідно з ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначаються: 1) у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Разом з тим, вказаної вимоги судом дотримано не було. висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки в ході досудового розслідування з показань потерпілого ОСОБА_4 було встановлено, що бетонні плити належать саме йому, а тому висновок суду про те, що на досудовому слідстві не встановлено власника бетонних плит не відповідає дійсності. Крім того, судом у вироку наведено лише показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Разом з тим, у вироку не проаналізовано та не надано оцінки іншим доказам обвинувачення, які були досліджені в ході судового розгляду, у тому числі й протоколам відтворення обстановки та обставин події від 21.12.2011 року з обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що виключає законність, обґрунтованість та вмотивованість вироку, що передбачено ст. 370 КПК України. Крім того, не надано належної оцінки показанням свідка ОСОБА_7, відповідно до яких плити виготовлялися потерпілим ОСОБА_4, саме він надавав матеріали на виготовлення цих плит. Також, не надано належної оцінки заяві потерпілого ОСОБА_4 про те, що шкода, завдана злочином, йому відшкодована, та будь-яких претензій до обвинувачених він не має, хоча у вироку є посилання на вказану заяву. Не проаналізовано у вироку також і показання самих обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно з якими потерпілий ОСОБА_4, виявивши їх на місці злочину, повідомив, що саме він є власником плит.
В доповненнях до апеляційної скарги прокурор підтримує свої апеляційні вимоги про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції внаслідок істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке виразилось у відсутності технічного носія інформації запису підготовчого судового засідання, що відбулось 18 січня 2013 року.
Заступник прокурора Київської області просить скасувати виправдувальний вирок у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначити покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років обмеження волі кожному; за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки 6 місяців обмеження волі кожному. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання обвинуваченим призначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців кожному, Свій висновок заступник прокурора Київської області обґрунтовує тим, що власником бетонних плит, тобто об'єкту крадіжки, є потерпілий ОСОБА_4, при цьому суд у вироку не дав оцінки всім наявним доказам у справі, а саме: протоколу відтворення обстановки та обставин події від 21.12.2011 року з обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2, свідка ОСОБА_7, який показав про належність плит саме ОСОБА_4, показам самого ОСОБА_4, який виявив винних на місці злочину і повідомив їм, що плити належать саме йому.
Заслухавши доповідача, прокурора який підтримав апеляційні вимоги щодо скасування виправдувального вироку та ухвалення нового вироку, як зазначено в апеляційній скарзі заступника прокурора Київської області, виправданих ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника-адвоката ОСОБА_3, котрі просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг з доповненнями та запереченнями на них виправданого ОСОБА_1, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а згідно п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальні частині виправдувального вироку, крім іншого, зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визначене судом недоведеним, підстави для виправдання з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, названі вимоги судом першої інстанції не дотримані, Так у вироку наведено лише покази підозрюваних ОСОБА_1 та ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8Разом з тим у вироку не проаналізовано та не дано оцінки іншим доказам, що були досліджені під час судового розгляду, які викривали підозрюваних, а саме: протоколами відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2; показам свідка ОСОБА_7, який показав,що плити виготовлялись ОСОБА_4 та саме він надавав матеріали для виготовлення цих плит; заяві потерпілого ОСОБА_4 про те, що завдана злочином шкода йому відшкодована та будь-яких претензій до підозрюваних він не має, а також поясненням самих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, котрі показували, що виявивши їх на місці події, потерпілий ОСОБА_4 заявив, що саме він є власником плит.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне вирок скасувати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, задовольнивши частково вимоги апеляційних скарг прокурорів, та ухвалити свій вирок.
При цьому, колегія суддів залишає без задоволення апеляційні вимоги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження, оскільки не вважає відсутність технічного носія інформації попереднього судового розгляду від 18.01.2013 року, коли було оголошено про перенесення судового засідання на іншу дату, істотним порушенням кримінального процесуального закону, що тягне за собою скасування вироку, як і такими не вважає апеляційні вимоги заступника прокурора Київської області щодо не вирішення питання у вироку про речові докази.
Свій висновок про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за пред'явленою підозрою у вчиненні ними кримінального правопорушення колегія суддів обґрунтовує наступним.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на досудовому слідстві фактично визнавали свою вину, не заперечували щодо протиправного заволодіння ними близько 14 години 01.10.2011 року на території колишньої тракторної бази, що розташована по АДРЕСА_3 8 декоративними плитами розміром 0,5х2м. вартістю 55 грн. кожна, на загальну суму 440 грн., які вивезли звідти, а також у замаху на крадіжку з того ж самого місця 02.10.2011 року таких самих бетонних секцій на загальну суму 550 грн., коли не довели злочин до кінця, внаслідок затримання їх потерпілим ОСОБА_4, який визвав працівників міліції.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив,що просто допомагав ОСОБА_2 вантажити плити, не знаючи, що вчиняє крадіжку, а ОСОБА_2 підтвердив покази ОСОБА_1, якого попросив допомогти погрузити зазначені декоративні плити, оскільки вважав їх безхозними, тобто нічийними.
Однак вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за пред'явленою підозрою у скоєнні кримінальних правопорушень підтверджується всією сукупністю досліджених судом доказів.
Із поданої до канцелярії суду заяви від 18.04.2013 року та показів ОСОБА_4 в апеляційному суді вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 просить суд не наказувати обвинувачених, оскільки ніяких матеріальних претензій ні до кого не має, так як викрадені плити йому повернуті.
Протоколами відтворення обстановки та обставин події від 21.12.2011 року за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджуються факти незаконного заволодіння декоративними плитами з названого в справі місця у зазначений вище час.
Показами свідка ОСОБА_7 підтверджується, що названі вище декоративні плити належали ОСОБА_4, який виділяв матеріали і наймав робітників для їх виготовлення та одним з таких робітників був він сам, ОСОБА_7, котрому ОСОБА_4 по телефону повідомив про крадіжки цих плит. Ринкова вартість однієї викраденої декоративної плити становить 55 гривень.
Оцінивши докази в сукупності, суд дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з таємного викрадення 8 декоративних плит на загальне суму 440 гривень кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як крадіжку чужого майна скоєного за попередньою змовою групою осіб.
Такі самі дії ОСОБА_1та ОСОБА_2 по незакінченому замаху на таємне викрадення 10 таких же плит на загальну суму 550 грнивень суд кваліфікує за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України за признаками повторності, скоєного за попередньою змовою групою осіб, але не доведеного до кінця незалежно від їх волі, тобто внаслідок затримання на місці події потерпілим.
Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відсутність в їх діях складу злочину, оскільки не було об'єкту крадіжки, колегія суддів знаходить не відповідаючими фактичним обставинам справи і розцінює їх як захисну позицію підозрюваних, так як названі декоративні плити належали потерпілому ОСОБА_4, котрий затримав винних на місці злочину, при цьому для винних це було чужим майном, незаконно заволодівши яким, вони скоїли крадіжку, та незакінчений замах на крадіжку чужого майна.
Призначаючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, суд згідно ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних та обставини, які пом'якшують їх покарання.
Зокрема, суд бере до уваги, що винні скоїли злочин, який відноситься відповідно ст. 12 КК України до злочинів середньої тяжкості. Разом з тим, суд в числі пом'якшуючих покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обставин визнає те,що раніше до кримінальної відповідальності вони не притягувались,заподіяну злочином шкоду відшкодували, позитивно характеризуються, а ОСОБА_2 є особою пенсійного віку.
Враховуючи наведене вище суд обирає щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за сукупністю злочинів близьке до мінімального покарання у виді позбавлення волі та застосовує ст.75, 76 КК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 411, 420 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.04.2013 року щодо виправданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначити винними у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їм покарання:
- ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1(одного) року 1 (одного) місяця, кожного;
- ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1(один) рік, кожного;
За сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - позбавлення волі на строк 1(один) рік 1 (місяць), кожного.
Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки.
Покласти на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі ст.. 76 КК України обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд залишити без зміни до набрання вироком законної сили.
Після набрання вироком законної сили речовими доказами - 18 декоративними плитами, які повернуті потерпілому ОСОБА_4, останній може користуватися на власний розсуд.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.