Дата документу 06.08.2013
Справа № 334/6618/13-ц
Провадження № 2-о/334/130/2013
06 серпня 2012 року Ленінській районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Дюженко Л.А.
при секретарі Чусовій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлені особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини однією родиною більше п'яти років до часу відкриття спадщини та визнання спадкоємцем четвертою черги, -
Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини однією родиною більше п'яти років до часу відкриття спадщини та визнання спадкоємцем четвертої черги, вказавши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4. На момент своєї смерті ОСОБА_4 проживав за адресою: АДРЕСА_1, де був зареєстрований з 31 липня 1985 року, що підтверджується записами в домовій книзі. Також за вказаною адресою разом із ОСОБА_4 на момент його смерті, а також й до сьогодні продовжують мешкати ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, а також земельної ділянки, яка розташована за тією ж адресою. За час свого життя ОСОБА_4 залишив заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу ОСОБА_5, за яким ОСОБА_4 заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок за адресою АДРЕСА_2. А спадкування земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 здійснюється за законом. Після смерті ОСОБА_4 єдиним спадкоємцем першої черги являється його син - ОСОБА_2 Інших спадкоємців немає. 06 лютого 2013 р. заявник прийняв спадщину шляхом подання відповідної заяви приватному нотаріусу Запорізького міського округу ОСОБА_5, на підставі якої було проведено реєстрацію спадкової справи № 9/2013. ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 як за заповітом, так і за законом. 25 липня 2013 року ОСОБА_1 оформив свої спадкові права на спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_2. ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 від першого шлюбу. На момент, коли мати та вітчим почали співмешкати, ОСОБА_1 було 7 років. Так й до дня смерті ОСОБА_4, вони всі подовжували мешкати як одна родина, мали спільний побут. ОСОБА_1 утримував ОСОБА_4 та ОСОБА_3, опікувався їх харчуванням, сплатою комунальних платежів, лікуванням. Також ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до дня смерті останнього були зареєстровані за однією адресою, а саме АДРЕСА_1. ОСОБА_3 не подавала заяву про прийняття спадщини та на сьогодні не виказує будь-якого бажання щодо спадкування після померлого ОСОБА_4, свого співмешканця.
Посилаючись на вищевикладене, а також на те, що він є єдиним спадкоємцем, після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, за законом четвертої черги та заповітом, а нотаріус відмовляється від оформлення спадщини за законом у зв'язку із тим, що проживання спадкодавця та спадкоємця за однією адресою не може бути достатнім підтвердженням проживання однією сім'єю, він змушений звернутися до суду із даною заяво, в якій просить суд встановити факт проживання із спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 вимоги підтримав в повному обсязі.
Зацікавлена особа ОСОБА_2 не заперечує проти заяви, також просить її задовольнити та пояснив, що про те що його батько ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 1981 року мешкав у АДРЕСА_1. Він неодноразово відвідував батька, спілкувався з ним по телефону, та йому відомо про те, що заявник та його батько мешкали однією родиною до дня смерті батька ОСОБА_4 Сам він постійно мешкає у м. Дніпропетровськ, від прийняття спадщини за заповітом та за законом відмовився на користь заявника.
Зацікавлена особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином. До суду надала письмові пояснення, в яких зазначила, що з ОСОБА_4 почала співмешкати з 1981 року без реєстрації шлюбу. У 1985 році ОСОБА_4 зареєстрував місце свого постійного проживання у будинку АДРЕСА_1, де прожив решту свого життя, тобто до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_1 є її сином від першого шлюбу. Весь час, починаючи з 1981 року вона, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мешкали разом за адресою АДРЕСА_1, де разом із сином ОСОБА_1 продовжує проживати після смерті ОСОБА_4 З 2008 р. є інвалідом 2 групи та має обмеження у пересуванні, а в 2011 році досягла пенсійного віку та оформила пенсію за віком. ОСОБА_4 у 2001 році також пішов на пенсію, а у 2009 році переніс інсульт, що позбавило його можливості рухатись. Весь час ними опікувався та утримував заявник. Розмір отримуваних пенсій не давав їм можливості утримувати себе самостійно: сплачувати комунальні платежі, харчуватись, лікуватись, купувати одяг та інше. З 1981 року вони всі разом мешкали як одна родина, мали спільний побут, разом харчувались, мали взаємні права та обов'язки. ОСОБА_3 особисто не зверталась до нотаріуса за прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та не має наміру цього робити у майбутньому, Вважає єдиним спадкоємцем ОСОБА_1, який мешкав разом із ними однією родиною з 1981 року, з 2001 року утримував ОСОБА_4, з 2009 року опікувався його лікуванням та у 2012 році здійснив поховання за власний рахунок. Всі факти викладені у заяві ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі та не заперечує проти задоволення вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Також клопотала про слухання справи за її відсутності.
Вислухавши пояснення заявника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_1 з 1985 р. по день смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживав з ним однією сім'єю як пасинок, за адресою: АДРЕСА_1, вони вели спільне господарство, у них був єдиний бюджет. Заявник є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4, який помер 06.08.2012 р. Інших спадкоємців не має. Однак оформити своїх спадкових прав як спадкоємець четвертої черги від не має можливості, оскільки нотаріус відмовилась видати свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцю четвертої черги, оскільки проживання спадкоємця та спадкодавця за однією адресою не може бути достатнім підтвердженням проживання однією родиною.
Відповідно до вимог ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 21, 23 постанови ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р., при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, пояснила, що вона знайома з заявником та його родиною з 1977 року. Їй відомо, що весь час починаючи з 1981 року ОСОБА_4, ОСОБА_3 та заявник, ОСОБА_1 мешкали як одна родина, мали спільний побут, разом харчувались, а після захворювання матері та вітчима ними опікувався ОСОБА_1 та його дружина, які доглядали їх, годували та матеріально утримували, лікували, що продовжувалось до дня смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що знайомий із заявником з 2006 року, оскільки у той час він оселився на одній вулиці із заявником. Неодноразово відвідував будинок заявника та йому відомо про те, що відносини в родині були завжди дружніми, що заявник мешкав з ОСОБА_4 однією сім'єю. Взагалі вважав, що ОСОБА_4 є рідним батьком ОСОБА_1, та лише тільки після смерті довідався про протилежне. Йому відомо, що заявник опікувався всією родиною, купував харчі та ліки для батьків, що вони вели спільний побут та мешкали як одна родина.
Таким чином, суд вважає, що доводи заявника ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими і підтверджені наданими до суду доказами, а також поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків, а тому підлягають задоволенню. Жодних підстав та сумнівів в доведених ним доказах, у суду не виникло.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 256 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1218, 1220, 1221, 1261, 1264, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини з 31 липня 1985 року.
Встановити, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Дюженко Л. А.