Дата документу 07.08.2013
Справа № 334/6389/13-ц
Провадження № 2/334/2590/2013
07 серпня 2013 р. Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Дюженко Л.А.,
при секретарі Чусовій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
У позовній заяві зазначено, що на підставі рішення суду від 29.06.1983р., позивач ОСОБА_1 являється співвласником ? житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Другим співвласником ? цього будинку згідно запису у алфавітній книзі обліку і реєстрації спадкових прав Другої Запорізької державної нотаріальної контори за 1984 рік, є відповідач по справі, ОСОБА_2, але будь-які документи про право власності на цю частку на ім'я відповідача у Другої Запорізької державної нотаріальної контори відсутні. Вказаний будинок розташований на земельній ділянці, де відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯГ №088661 від 10.04.2006 року позивач є співвласником земельної ділянки площею 0,0500 га, у межах, згідно з планом, що становить ? з 0,1000 га. Другим співвласником ? цієї земельної ділянки є відповідач по справі - ОСОБА_2 Вказана земельна ділянка знаходиться у спільному користуванні.
З набуття право власності і по цей час позивач та її сім'я, а до цього її дід та бабка, постійно проживають і користуються цим будинком, проводять необхідні ремонтні роботи, несуть витрати з його утримання. Відповідач з часу набуття право власності на ? частку цього будинку і по цей час не проявляв жодного наміру про визнання цієї частки майна своєю, не заявляв своїх прав на користування нею, тобто фактично погодився з її втратою. Відповідача було включено до заповіту про спадщину з усної домовленості між дідом позивача ОСОБА_3 та відповідачем, щоб надати йому можливість тільки збудувати на цієї земельної ділянці гараж. Тому він ніколи не заявляв своїх прав на жилий будинок і позивач вважає, що володіє ним цілком добросовісно і в неї не було найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.
Замість цього відповідач, на земельній ділянці котра є їх спільною власністю і з дозволу позивача, збудував будинок, зареєстрував право власності на нього і зареєстрував його за адресою: АДРЕСА_1
На підставі викладеного, позивач вважає, що оскільки вона правомірно володіє будинком відкрито, без таємниць, а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна, вона просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності за набувальною давністю на другу 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1. Земельну ділянку площею 0,0500 га за адресою: АДРЕСА_1 залишити у спільному користуванні відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯГ №088661 від 10.04.2006 року.
В судовому засіданні позивач позов підтримала на підставах зазначених в позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_2 позов визнав в повному обсязі
Суд, оцінивши і дослідивши докази по справі, вислухавши пояснення сторін, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних причин.
Судом встановлено, що дійсно що на підставі рішення суду від 29.06.1983р., позивач ОСОБА_1 являється співвласником ? житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Другим співвласником ? цього будинку згідно запису у алфавітній книзі обліку і реєстрації спадкових прав Другої Запорізької державної нотаріальної контори за 1984 рік, є відповідач по справі, ОСОБА_2, але будь-які документи про право власності на цю частку на ім'я відповідача у Другої Запорізької державної нотаріальної контори відсутні. Вказаний будинок розташований на земельній ділянці, де відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯГ №088661 від 10.04.2006 року позивач є співвласником земельної ділянки площею 0,0500 га, у межах, згідно з планом, що становить ? з 0,1000 га. Другим співвласником ? цієї земельної ділянки є відповідач по справі - ОСОБА_2 Вказана земельна ділянка знаходиться у спільному користуванні.
З набуття право власності і по цей час позивач та її сім'я, а до цього її дід та бабка, постійно проживають і користуються цим будинком, проводять необхідні ремонтні роботи, несуть витрати з його утримання. Відповідач з часу набуття право власності на ? частку цього будинку і по цей час не проявляв жодного наміру про визнання цієї частки майна своєю, не заявляв своїх прав на користування нею, тобто фактично погодився з її втратою. Відповідача було включено до заповіту про спадщину з усної домовленості між дідом позивача ОСОБА_3 та відповідачем, щоб надати йому можливість тільки збудувати на цієї земельної ділянці гараж. Тому він ніколи не заявляв своїх прав на жилий будинок і позивач вважає, що володіє ним цілком добросовісно і в неї не було найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Замість цього відповідач, на земельній ділянці котра є їх спільною власністю і з дозволу позивача, збудував будинок, зареєстрував право власності на нього і зареєстрував його за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до ст. 344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Таким чином, у випадку, якщо є всі підстави вважати, що власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати певну річ своєю, він погодився з її втратою - вона може бути визнана власністю фактичного добросовісного володільця.
Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій ст. 344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.
Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.
Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.
На підставі викладеного, суд вважає позов доведеним, тому слід визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності за набувальною давністю на другу 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1. Земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 залишити у спільному користуванні відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯГ №088661 від 10.04.2006 року.
Керуючись ст. 344, ч. 8 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, ст. ст. 10, 60, 212,213 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на другу 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1.
Земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯГ №088661 від 10.04.2006 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: Дюженко Л. А.