Справа № 202/27723/13-а
Іменем України
02 серпня 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Шклярука Д.С.
при секретарі: Пугач Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська підпорядкованого УДАЇ ГУМВС України в Дніпропетровській області прапорщика міліції Сірченко Василя Борисовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та поновлення строку оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
В червні 2013 року позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з зазначеною позовною заявою.
Зазначає, що постановою інспектора ДПС ДАІ Сірченко В.Б. його визнано винним у правопорушенні та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у дохід держави у розмірі 255,00 гривень. Вважає постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки Правил дорожнього руху України не порушувала та швидкість зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення не належить його транспортному засобу, про що також зазначено у графі пояснень протоколу про адміністративні правопорушення. Зазначені обставини інспектор ДПС ДАІ не перевірив і прийняв незаконне рішення про притягнення до адміністративної відповідальності та безпідставно наклав адміністративне стягнення.
До суду надійшла заява від позивача про слухання справи без його участі у зв'язку із зайнятістю на роботі, позовні вимоги підтримує та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Докази проти позову не надав.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що сторони знаходяться у публічно-правових відносинах, які врегульовані Кодексом адміністративного судочинства України. Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року).
У судовому засіданні встановлено, що 08 лютого 2013 року інспектором ДПС Сірченко В.Б. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 719393 та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії СЕ1 № 069928. Згідно протоколу, ОСОБА_1 по вул. Донецьке шосе е/о 202 у м. Дніпропетровську керувала автомобілем Тойота Камрі д/н НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 105 км/г, чим перевищила швидкість руху в населеному пункті на 45 км/г, та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.
На підставі даного протоколу Відповідачем було винесено постанову серії СЕ1 № 069928 у справі про адміністративне правопорушення від 08.02.2013 року за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 були викладені заперечення щодо наявності в його діях правопорушення, а саме те, що вона не перевищувала швидкість руху та не розуміє чому відносно неї склали протокол.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В протоколі про адміністративне правопорушення зафіксовані пояснення позивача та заперечення щодо порушення правил дорожнього руху.
Відповідачу було запропоновано надати суду свої заперечення та докази щодо правомірності своїх дій та прийнятого рішення, але не надано доказів про те, що ОСОБА_1 дійсно порушила п.11.4 ПДР України.
Як вбачається із справи, рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності базується лише на даних протоколу про адміністративне правопорушення, який хоч і в силу ст.ст. 251, 256 КУпАП є допустимим, але в даному випадку, на думку суду, недостатнім доказом, який свідчив би про наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В протоколі та за результатами розгляду справи в постанові не з'ясовано обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність, чи винний в даному правопорушенні позивач.
Зазначена постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України, оскільки не вмотивовано, чому саме стягнення у вигляді мінімального штрафу, буде достатнім для виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, а також запобігатиме вчиненню нових правопорушень як самою особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити опис обставин, установлених при розгляді справи. Однак у ній навіть не зазначено в якому напрямку рухався позивач.
Згідно із ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону (…).
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (…).
Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За розгляду справи не встановлено, що саме позивач дійсно вчинив вищезазначені правопорушення, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів з приводу правомірності винесення оскаржуваної постанови, а саме доказів того, що позивач порушив п.11.4 ПДР України.
Окрім того постановою позивача визнано винним лише у адміністративному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності адміністративних правопорушення, винності позивача у його вчиненні, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову щодо скасування постанови, оскільки рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не ґрунтується на нормах чинного КУпАП та належним чином не вмотивовано, з огляду на що не може вважатися законним.
Керуючись ст.ст. 4-9, 70-71, 79, 86, 128, 159, 160, 161, 162, 163, 255, 257 КАС України, ст. 22, 24, 256, 288 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову серії СЕ 1 № 069928 від 08 лютого 2013 року винесену інспектором ДПС БДПС ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська підпорядкованого УДАЇ ГУМВС України в Дніпропетровській області прапорщиком міліції Сірченко Василем Борисовичем у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: Д.С. Шклярук