05.08.2013Справа № 901/538/13-г
За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,
до відповідача Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь,
про стягнення 1834 921,75 грн.
Суддя О.І. Башилашвілі
Представники:
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - Щеглов Д.А., представник, довіреність №20-3/6378/7 від 27.12.2012.
СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" основного боргу за відступлене право вимоги в сумі 1655535,08 грн., пені в розмірі 125613,40 грн., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 53773,30 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання з боку Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" умов договору №14/10-136 про відступлення права вимоги від 13.04.2010, укладеного між сторонами у справі в частині оплати переданого права вимоги у розмірі 1718713,42 грн. у строк до 31.12.2011 позивачеві, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1655535,08 грн. Вищевказане спричинило звернення Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" із позовом до суду.
Відповідач, згідно наданого раніше відзиву на позов, проти задоволення позову заперечував, з підстав, зокрема, щодо наявності у відповідача сумнівів відносно права підпису виконуючого обов'язки директора Зубова С.Е. при укладенні договору №14/10-136 про відступлення права вимоги від 13.04.2010.
У судовому засіданні 10.04.2013 відповідач надав заяву, про зупинення провадження у справі в порядку частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, до розгляду пов'язаної справи №901/1095/13. Заява мотивована тим, що в провадженні Господарського суду Автономної Республіки Крим знаходиться справа №901/1095/13 за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та предметом позову у зазначеній справі є визнання недійсним договору №14/10-136 про відступлення права вимоги від 13.04.2010.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №901/1095/13.
Також, ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 суд продовжив строк вирішення спору на 12 днів за заявою сторони в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
23.07.2013 на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла заява про поновлення провадження у справі, у зв'язку з набранням законної сили рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №901/1095/
13. Копію постанови Севастопольського апеляційного господарського суду у справі 901/1095/13 додано до заяви.
У зв'язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі відпали, суд ухвалою від 24.07.2013 призначив розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2013 суд поновив провадження у справі.
У судове засідання 05.08.2013 позивач явку свого представника не забезпечив, причина неявки не відома, про день судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення. Жодних письмових пояснень, заяв, клопотань від позивача, станом на час слухання справи, до суду не надходило.
Відповідач у судовому засіданні надав письмові пояснення відносно набрання рішенням суду у справі 901/1095/13 законної сили, яким у позові Орендному підприємству «Кримтеплокомуненерго» до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання недійсним договору №14/10-136 про відступлення права вимоги від 13.04.2010 відмовлено.
Дані пояснення оглянуті судом у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.
Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представника позивача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представника відповідача, суд
Зобов'язання згідно із статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, статтею 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пункт 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
13.04.2010 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (кредитор) та Орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 14/10-136 (далі договір, а.с. 8-10).
Предметом даного договору є те, що кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржників кредитора - населення м. Армянська АР Крим, надалі Боржники, по зобов'язанням населення за надані послуги з гарячого водопостачання та опалення, які надавались з 22.10.2004 по 01.11.2008 (включно) та є дійсними (п. 1.1 договору).
Загальна заборгованість боржників за надані послуги з гарячого водопостачання та опалення за період з 22.10.2004 по 01.11.2008 (включно) станом на 01.03.2010 складає 1718713,42 грн. Перелік боржників, розмір заборгованості кожного окремого боржника із зазначенням особового рахунку, за яким значиться ця заборгованість, визначається відповідно до Реєстру (додаток № 1), який є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору, за даним договором до нового кредитора переходить право вимагати від боржників належного виконання зобов'язань - сплатити грошові кошти в розмірі 1718713,42 грн. Крім того, до нового кредитора переходить право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржниками своїх зобов'язань, зазначених в п. 1.1 даного договору.
Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що за передане право вимоги новий кредитор перераховує кредитору грошові кошти в розмірі 1718713,42грн. до 31.12.2011.
При цьому, новий кредитор підписанням цього договору підтверджує, що кредитор передав необхідні документи, які засвідчують право вимоги до боржників, що передається за даним договором (п. 2.2 договору).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу статей 173, 174, частини 1 статті 175 Господарського кодексу України.
Згідно пункту 6.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє протягом 628 днів, тобто до 31.12.2011, а в частині виконання зобов'язання - до повного їх здійснення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від необхідності виконання зобов'язання, що виникли протягом строку його дії.
Доказів розірвання чи визнання цього договору недійсним у встановленому законом порядку сторонами під час розгляду справи суду не надано.
Як зазначалось вище, новий кредитор (відповідач у справі) підписанням цього договору підтверджує, що кредитор (позивач у справі) передав необхідні документи, які засвідчують право вимоги до боржників, що передається за даним договором.
Таким чином, мова йде про належне виконання позивачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо передачі права вимоги до боржників, оскільки договір про відступлення права вимоги №14/10-136 від 13.04.2010 підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.
Реєстр боржників м. Армянська АР Крим, за якими значиться заборгованість на загальну суму 1718713,42грн. за надані послуги з гарячого водопостачання та опалення, та який є додатком №1 до договору, наявний в матеріалах справи (а.с. 11-37).
В свою чергу відповідач, взяті на себе договірні зобов'язання щодо перерахування кредитору грошових коштів у розмірі 1718713,42грн. в строк до 31.12.2011 виконав частково, перерахувавши позивачу суму 63178,34грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 44-47) та не заперечується відповідачем.
Разом з тим, решта коштів, що становить 1655535,08грн. відповідач позивачеві не перерахував, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача в примусовому порядку коштів в сумі 1655535,08грн.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування вимог, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо перерахування коштів за договором про відступлення права вимоги.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором визначено, що за передане право вимоги новий кредитор перераховує кредитору грошові кошти в розмірі 1718713,42грн. до 31.12.2011.
Проте перерахування зазначеної суми у повному обсязі та встановлений строк, відповідачем не здійснено, в результаті виникла заборгованість в розмірі 1655535,08грн.
Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів перерахування позивачеві відповідної суми, отже, не спростував тверджень позивача про наявність заборгованості у відповідача за договором про відступлення права вимоги №14/10-136 від 13.04.2010 на суму 1655535,08грн.
Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з перерахування грошових коштів, зважаючи на те, що строк виконання відповідного зобов'язання, встановлений п. 2.1 договору, на момент звернення до суду з відповідним позовом вже пройшов, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 1655535,08грн.
Крім того, звертаючись з даним позовом до суду, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 53773,30 грн. за період з 01.01.2012 по 31.01.2013.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати (ст.ст. 612, 625 ЦК України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором про відступлення права вимоги №14/10-136 від 13.04.2010 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 53773,30грн. - 3% річних, теж підлягають задоволенню, як такі, що засновані на законі.
Слід зазначити, що розрахунок суми 3% річних позивачем проведено вірно, з урахуванням часткових проплат та кількості днів прострочення.
Також, звертаючись з позовною заявою до суду, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 125613,40 грн за загальний період з 01.01.2012 по 01.07.2012.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 3.2 договору, за неналежне виконання новим кредитором п. 2.1 договору, кредитор має право вимагати від нового кредитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як свідчать матеріали справи, згідно розрахунку, позивач нарахував суму пені в межах шестимісячного строку, з урахуванням оплат, та із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, в розмірі 125613,40 грн., тобто у відповідності з умовами укладеного між сторонами договору та чинного законодавства, тому дані вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 12.08.2013.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1 Позов задовольнити.
2 Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (Ідентифікаційний код 03358593; вул. Гайдара, 3 а, м. Сімферополь, АР Крим, 95026) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Ідентифікаційний код 31301827; вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116) основного боргу за відступлене право вимоги в сумі 1655535,08 грн., пені в розмірі 125613,40 грн., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 53773,30 грн., 36698,43грн. судового збору.
3 Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя О.І. Башилашвілі