Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 серпня 2013 р. Справа №805/9154/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13-00 год.
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого - судді Волгіної Н.П.,
при секретарі судового засідання - Алфьорової А.Ю.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Пархоменка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держземагентства у Донецькій області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держземагентства у Донецькій області, в якій просить суд визнати протиправною відмову відповідача - лист від 23 травня 2013 року за № 01-60-2166/1891-06 щодо поновлення позивачу договору оренди земельної ділянки, яка надана йому з земель резервного фонду Іверською сільською радою Олександрівського району Донецької області 31 жовтня 2000 року, площею 47,0 га, та зобов'язати відповідача поновити договір оренди зазначеної ділянки. В обґрунтування заявлених позовних вимог у позові зазначено наступне.
Рішенням сесії Іверської сільської ради Олександрівського району Донецької області від 16 серпня 2000 року позивачу було надано у тимчасове користування на умовах оренди строком на три роки з земель резервного фонду Іверської сільської ради земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 47,0 га ріллі. 31 жовтня 2000 року між позивачем та Іверською сільською радою Олександрівського району Донецької області був складений договір оренди земельної ділянки загальною площею 47.0 га землі для ведення товарного сільського господарського виробництва строком на три роки, який був зареєстрований в Олександрівськїй державній нотаріальній конторі.
Згідно розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації від 23 березня 2004 року за № 136 «Про продовження строку оренди» позивачу продовжено строк оренди вказаної земельної ділянки на 2 роки, до 2006 року.
Розпорядженням голови Олександрівської районної державної адміністрації від 16 листопада 2006 року за № 380 «Про продовження строку оренди» позивачу продовжено строк оренди вказаної земельної ділянки строком на 2 роки. Також, позивачем одержано узгодження Іверської сільської ради від 4 березня 2006 року за № 208 про продовження строку оренди земельної ділянки строком на 3 роки та встановлення орендної плати.
Постановою Олександрівського районного суду Донецької області від 25 вересня 2009 року зобов'язано Олександрівську райдержадміністрацію поновити договір оренди земельної ділянки (реєстраційний № 037 від 29 січня 2009 року) загальною площею 47,0 га надану із земель резервного фонду Іверської сільської ради ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 3 роки.
Згідно розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації від 4 серпня 2010 року за № 264 « Про поновлення договору оренди земельної ділянки» поновлено договір оренди вказаної земельної ділянки на три роки.
Відповідач листом № 01-60-2166/1891-06 від 23 травня 2013 року повідомив ОСОБА_1, що заперечує у поновленні договору оренди земельної ділянки у зв'язку із відсутністю додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, укладеної згідно розпорядження Олександрівської районної державної адміністрації від 4 серпня 2010 року за № 264 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки», або чинного договору оренди земельної ділянки, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач зазначає, що на час видання розпорядження Олександрівської райдержадміністрації від 4 серпня 2010 року за № 264 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не передбачала складання будь якої додаткової угоди до існуючого договору про оренду землі, тому вимоги про складання додаткової угоди Олександрівською райдержадміністрацією є порушенням закону, а саме - ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» в редакції 2010 року.
Згідно ст.ст. 13-17 Закону України «Про оренду землі» умови договору визначаються самим орендодавцем, це є прерогативою самого орендодавця, який передає об'єкт оренди орендарю, тому позивач вважає, що він не мав права сам укладати відповідну додаткову угоду про оренду землі, бо це було б порушенням вказаного закону з його сторони як орендаря земельної ділянки.
У зв'язку з чим позивач вважає відмову відповідача в поновлені йому договору оренди земельної ділянки безпідставною та просить суд визнати її протиправною та зобов'язати відповідача поновити з ним договір оренди вказаної земельної ділянки (а.с. 3-4).
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши наступне.
Порядок поновлення договору оренди землі визначений ст. 33 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Розпорядженням голови Олександрівської райдержадміністрації від 4 серпня 2010 року № 264 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» прийнято рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки. Підпунктом 2.1. п. 2 даного розпорядження позивача зобов'язано укласти відповідну додаткову угоду до договору оренди.
Стаття 33, в редакції Закону, яка діяла на час прийняття головою Олександрівської райдержадміністрації розпорядження від 4 серпня 2010 року № 264 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки», також не передбачала «автоматичного» поновлення без укладання додаткової угоди до договору, оскільки статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Будь-які докази, які б свідчили про вжиття позивачем заходів щодо виконання п.п. 2.1. п. 2 згаданого розпорядження шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 31 жовтня 2000 року на або його оскарження відсутні.
На теперішній час додаткова угода щодо поновлення договору оренди земельної ділянки не укладена, і, відповідно, договір оренди земельної ділянки припинив свою дію ще у 2010 році, переважне право на поновлення договору оренди позивачем втрачене, підстави для поновлення договору відповідачем відсутні.
На підставі зазначеного Головне управління Держземагентства у Донецькій області просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі та закрити провадження у справі (а.с. 33-35).
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
16 серпня 2000 року Іверською сільською радою прийнято рішення про надання ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах оренди строком на 3 роки земельної ділянки із земель резервного фонду Іверської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 47,0 га ріллі (а.с. 8).
31 жовтня 2000 року між Іверською сільською Радою та ОСОБА_1 на виконання зазначеного розпорядження укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди землі), предметом якого є передання позивачу у тимчасове користування вказаної вище земельної ділянки строком на 3 роки (а.с. 9-10). Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі договорів оренди землі Олександрівського районного відділу земельних ресурсів за № 037 29 січня 2001 року (а.с. 10-13).
Розпорядженням голови Олександрівської районної державної адміністрації від 23 березня 2004 року № 136 прийнято рішення про продовження позивачу строк оренди землі строком на 2 роки (а.с. 14).
Розпорядження № 380 від 16 листопада 2006 року Олександрівською районною державною адміністрацією прийнято рішення про продовження ОСОБА_1 строку оренди земельної ділянки на 2 роки (а.с. 15).
4 вересня 2006 року за № 208 Іверською сільською Радою на ім'я голови Олександрівської райдержадміністрації направлено погодження щодо надання в оренду позивачу вказаної земельної ділянки, строк оренди - 3 роки (а.с. 16).
Як встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами по справі, у 2009 році позивач звернувся до Олександрівської РДА із заявою про продовження строку оренди земельної ділянки, на що отримав відмову. Зазначене також підтверджується рішенням Олександрівського районного суду від 25 вересня 2009 року, прийнятим по справі № 2а-386 (а.с. 17).
Постановою Олександрівського районного суду Донецької області від 25 вересня 2009 року по справі № 2а-386 визнано протиправним рішення Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в поновленні строку оренди земельної ділянки на тих самих умовах і на той саме строк та зобов'язано Олександрівську районну державну адміністрацію Донецької області поновити договір оренди земельної ділянки загальною площею 47,0 га, надану позивачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Іверської сільської ради, строком на 3 роки, видавши про це відповідне розпорядження. Вказане рішення набрало законної сили 10 жовтня 2009 року (а.с. 17).
Відповідно до Розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації від 4 серпня 2010 року № 264 прийнято рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 47,0 га ріллі строком на 3 роки. Також п.п. 2.1. п. 2 даного Розпорядження визначено: громадянину ОСОБА_1 укласти відповідну додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки (а.с. 14, 83).
Як зазначив позивач під час розгляду справи, зазначене розпорядження не направлялось на його адресу, зі змістом цього документу він був ознайомлений тільки у 2013 році (в архіві РДА).
В судовому засіданні встановлено, що 11 грудня 2012 року позивач звернувся до Олександрівської РДА із заявою про поновлення договору оренди землі, у відповідь на яку його було повідомлено про те, що ним не виконані рекомендації, викладені у розпорядженні РДА № 364 від 4 серпня 2010 року щодо оформлення додаткової угоди, у зв'язку із чим підстав для поновлення договору оренди не має (а.с. 64, 80) .
15 січня 2013 року позивач ще раз звернувся до Олександрівської РДА із заявою про поновлення договору оренди (а.с. 62).
21 січня 2013 року Олександрівською РДА було надано відповідь (вих. № 01/17-27), відповідно до якої позивача повідомлено про те, що у зв'язку із не укладанням угоди про поновлення договору оренди землі від 31 жовтня 2000 року (на виконання розпорядження Олександрівської РДА від 4 серпня 2010 року № 264) у поновленні зазначеного договору йому відмовляється (а.с. 44, 81).
30 січня 2013 року позивач знов звернувся до Олександрівської РДА із заявою про поновлення договору оренди землі (а.с. 63).
12 лютого 2013 року йому було надано відповідь, в якій повідомлено, що у зв'язку зі змінами у законодавстві розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів не відноситься до компетенції райдержадміністрації (а.с. 65, 82).
3 квітня на адресу позивача Олександрівською РДА направлено лист з проханням повернути земельну ділянку (а.с. 66).
8 травня 2013 року позивачем було направлено до Головного управління Держземагентства у Донецькій області лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки та додано до нього проект договору оренди земельної ділянки (а.с. 20-23).
Відповідач листом від 23 травня 2013 року за № 01-60-2166/1891-06 надав відповідь, в якій зазначив, що Головне управління Держземагентства у Донецькій області заперечує у поновленні договору оренди земельної ділянки у зв'язку із відсутністю додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, що мала бути укладена згідно розпорядження Олександрівської районної державної адміністрації від 4 серпня 2010 № 264 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки», або чинного договору оренди земельної ділянки, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 24-25).
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 26) позивачем на адресу Головного управління Держземагенства у Донецькій області направлено лист про оскарження відмови щодо поновлення договору оренди землі.
10 червня 2013 року (вих. № 01-60-2489/2277-06) позивача знов повідомлено про відмову у поновленні договору оренди землі та роз'яснено право оскаржити цю відмову у суді (а.с. 26).
Позивач скористався своїм правом на оскарження відмови відповідача і звернувся до суду із даним позовом.
Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з поданої позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивачем фактично оскаржується рішення відповідача, яке прийнято останнім при виконанні ним владних повноважень, а саме - повноважень щодо надання в користування (оренду) земельних ділянок із земель, що перебувають у державній власності.
Тобто, даний спір виник з правовідносин, що виникли у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - Земельний Кодекс України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV), відносини пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним, Цивільним кодексами, цим законом та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 161-XIV орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абз. 3 цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. До розмежування земель державної та комунальної власності Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим здійснює розпорядження землями за межами населених пунктів відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Надання та зміна цільового призначення земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах населених пунктів (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абз. 2 цього пункту) здійснюється за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим.
Таким чином, у період часу з 1 січня 2002 року (дата набрання чинності Земельним кодексом України) і до 1 січня 2013 року (відповідно до змін, внесених до Земельного кодексу України у ч. 4 ст. 122) органом, уповноваженим надавати в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Іверської сільської ради та поновлювати існуючі договора оренди зазначених земельних ділянок, була Олександрівська районна державна адміністрація.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 року № 586-XIV, місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів.
Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Зі змісту частини першої ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно п. 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затверджене указом Президента України № 445/2011 від 8 квітня 2011 року зі змінами та доповненнями (далі - Положення), Держземагентство України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб (п.п. 6-1 п. 4).
Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи (п. 7 Положення).
Відповідно до Положення про Управління (Відділ) Держземагентства у районі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 258 від 10 травня 2012 року, відповідач є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.
Завданням Управління є реалізація повноважень Держземагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, у межах визначених законодавством, передача відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.
Зазначене кореспондується із Положенням про Головне управління Держземагенства у Донецькій області (далі - Положення) (а.с. 52-61).
Згідно вимог п. 4.28 Положення (зі змінами, затвердженими Наказом Держземагенства України від 1 березня 2013 року № 82, а.с. 52-53) Головне управління передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області.
Таким чином, відповідач по справі, Головне управління Держземагенства у Донецькій області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в тому числі повноваження щодо надання в користування (оренду) земельних ділянок сільськогосподарського призначення та поновлення існуючих договорів оренди земельних ділянок..
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного Кодексу, у тому числі в редакції, яка діяла станом на час підписання договору оренди землі та станом на час його закінчення (2000 - 2003 роки), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України встановлено (станом на час підписання договору оренди), що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України (станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно з ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою ст. 134 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 16 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Договір оренди земельної ділянки, що перебуває у власності громадян або юридичних осіб, укладається між власником і особою, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду, в порядку, визначеному цим Законом. Особа, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування заяву (клопотання) (ч.ч. 1 та 2 ст. 15 Закону № 161-XIV в редакції, яка діяла станом на дату підписання договору оренди землі).
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» станом на час виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем).
Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (станом на час укладення договору оренди землі) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Частиною 2 ст. 126 вказаного Кодексу в редакції, яка діяла станом на час підписання договору оренди землі), передбачено, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 161-ХІV (станом на час укладення договору оренди землі) договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.
Згідно до ст. 125 Земельного кодексу України (станом на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 цього Кодексу (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно ст. 126 Земельного кодексу України (станом на час виникнення спірних правовідносин) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до преамбули Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV, зазначений Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Згідно ч. 1 ст. 19 цього Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла станом на час закінчення строку дії договору оренди землі (січень 2004 року) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Як вбачається зі ст. 33 Закону № 161-ХІV, у випадку відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню.
Проаналізувавши зміст ст. 33 зазначеного Закону, суд приходить до висновку, що законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі (договір не «поновлюється», не «вважається поновленим» - він саме «підлягає поновленню»).
Як було зазначено раніше, відповідно до ст. 2 Закону № 161-XIV відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються в тому числі Цивільним кодексом України.
Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Таким чином, проаналізувавши наведені вище норми права суд приходить до висновку про те, що поновлення строку дії договору оренди землі (що фактично і юридично є зміною цього договору в частині строку дії) має відбуватись (та мало відбуватись і у січні 2004 року) шляхом укладання відповідної письмової угоди, нотаріально посвідченої, яка, в свою чергу, підлягає державній реєстрації. І тільки з моменту державної реєстрації зазначена угода набуває законної сили (ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пунктів 11 та 14 Порядку ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1021 від 9 вересня 2009 року, який діяв до 1 січня 2013 року, передбачалось, що дата внесення запису до Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку. Кожному документові, що посвідчує право на земельну ділянку, при здійсненні його державної реєстрації з використанням автоматизованої системи, присвоюється реєстраційний номер.
Як встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами по справі, після закінчення строку дії договору оренди землі від 31 жовтня 2000 року, зареєстрованому в книзі реєстрації договорів оренди землі Олександрівського районного відділу земельних ресурсів 29 січня 2001 року за № 037 (тобто, після 29 січня 2004 року), відповідна додаткова угода про поновлення договору оренди землі (чи продовження строку його дії) сторонами цього договору не укладалась.
Таким чином, зазначений договір припинив свою дію 29 січня 2004 року.
Відповідно до ст. 33 Закону № 161- ХІV (в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Згідно до Розділу 3 Додатку № 2 до Наказу Держземагенства від 28 лютого 2013 року № 72 «Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб», при надходженні до територіального органу від орендаря листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з проектом додаткової угоди відповідним територіальним органом у строк, що не перевищує двадцяти днів, перевіряється дотримання орендарем вимог земельного законодавства України та виконання істотних умов договору, в тому числі, дотримання строку дії договору оренди;вивчається основний договір і проект додаткової угоди на наявність істотних умов договору оренди земельної ділянки, в тому числі строк дії договору оренди;умови використання земельної ділянки, яка передається в оренду;умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві (п.п. 3.2 та 3.3.) У разі дотримання усіх вимог, територіальний орган у строк, що не перевищує десяти днів, готує проект наказу про поновлення договору оренди земельної ділянки, проект додаткової угоди, а також формуляр для аналітичного опрацювання матеріалів. При недотриманні однієї із вимог, зазначених у пунктах 3.2 та 3.3 цих Методичних рекомендацій, відповідний територіальний орган у строк, що не перевищує п'яти днів, інформує заявника про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, беручи до уваги приписи ч.ч. 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідачем доведена правомірність прийнятого рішення про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки від 31 жовтня 2000 року, укладений між Іверською сільською Радою та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі договорів оренди землі Олександрівського районного відділу земельних ресурсів за № 037 29 січня 2001 року з підстав відсутності станом на час звернення до відповідача чинного договору оренди землі. Відповідно, позовні вимоги позивача про визнання відмови відповідача поновити договір оренди землі протиправною задоволенню не підлягають
Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність розпоряджень Олександрівської районної державної адміністрації про поновлення договору оренди та рішення суду є достатнім доказом на підтвердження правомірності користування цією землею орендарем, так як у наведених вище нормах чітко визначена правова підстава правомірності користування (оренди) землею - це відповідний договір.
Під час судового розгляду суду не надано доказів, які б свідчили про відмову Олександрівської районної державної адміністрації укласти додаткову угоду щодо поновлення (чи продовження) строку дії спірного договору або доказів на підтвердження зволікання з боку Олександрівської РДА від укладання цієї угоди, та доказів на підтвердження оскарження такої відмови позивачем у судовому порядку.
Щодо ствердження позивача про те, що йому було невідомо про обов'язковість укладання додаткової угоди при поновленні права користування землею (оренди), що він вважав наявність відповідних розпоряджень та судового рішення достатнім для правомірності продовження оренди землі, суд зазначає, що правова необізнаність не позбавляє особу від відповідальності при недотриманні (порушенні) норм права.
Враховуючи, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача поновити зазначений вище договір оренди землі є похідними від позовних вимог про визнання відмови протиправною, зазначені вимоги позивача також не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 19 Конституції України, ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 -154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 7 серпня 2013 року в присутності позивача та представників сторін.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складений 9 серпня 2013 року.
Суддя Волгіна Н.П.