04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" серпня 2013 р. Справа№ 910/10073/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Лобаня О.І.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 07.08.2013 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» на рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року
у справі №910/10073/13 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна»
до товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології»
про стягнення 60 863,88 грн.,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року у справі №910/10073/13 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» про стягнення 60 863,88 грн. задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.
Ухвалою від 19.07.2013 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/10073/13 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» на підставі ст. 96 ГПК України надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ІБК «Євротехнології» на рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року у справі №910/10073/13 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.
Представник позивача судовому засіданні надав свої пояснення та заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ІБК «Євротехнології» - без задоволення.
Представник відповідача приймав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.
Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» (орендар) було укладено договір оперативної оренди обладнання №337612 (а.с. 13-19), за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти у тимчасове платне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому - передачі, що є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно з п. 4.2.5 договору, вартість наданого в оренду обладнання зазначається в додатках та актах прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього, і встановлюється, зокрема, для визначення розміру плати в разі неповернення, втрати та/або повернення обладнання.
Відповідно до п. 4.2.7 договору передбачено, що вартість спеціальної тари та обладнання, вказаних у додатках та актах приймання-передачі, встановлена для визначення розміру щомісячної суми орендної плати в грошовому вираженні. У разі неповернення, втрати та/або пошкодження спеціальної тари і обладнання, компенсація їх вартості здійснюється відповідачем за наступними цінами: піддон RP-2 80х120 - 2 647,14 грн., піддон 80х150 - 4 123,92 грн., стійка для складування DSR - 928,20 грн., піддон зі стійками 72 - 3 390,72 грн., піддон USP 104 - 40360,74 грн., піддон SD 150х75 - 3 909,06 грн., піддон SD 150х225 - 6 182,94 грн., піддон HS 90х120 - 3 733,04 грн., піддон 90х150 - 4 039,62 грн., піддон ST 100/2 - 8 740,38 грн. 00 коп.
За умовами п. 5.2.9 договору відповідач зобов'язаний повернути (здати на склад позивача) обладнання протягом 10 календарних днів після припинення (призупинення) договору або з моменту письмової вимоги (повідомлення) позивача (у випадках, передбачених цим договором) належно упакованим, в справному стану із врахуванням природного зносу.
Пунктом 5.2.10 договору сторони передбачили, що на відповідача покладається обов'язок відшкодувати (згідно п. 7.3 договору) позивачу повну вартість неповернутого (в т.ч. пошкодженого (при неможливості відновлення), некомплектного або знищеного) обладнання протягом 10 календарних днів з моменту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідно до п. 7.3 договору.
Згідно з п. 7.3 договору, у випадку неповернення у встановлений строк, а також у випадку пошкодження обладнання (при неможливості відновлення), порушення комплектності (при якому подальша експлуатація обладнання неможлива) або його загибелі (втраті), відповідач сплачує позивачу (згідно з п. 5.2.10 договору) вартість такого обладнання, згідно з цінами, вказаними в актах приймання-передачі (із врахуванням індексації), з нарахування податку на додану вартість (відповідно до чинного законодавства).
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 30.08.2012 року, а в частині повернення обладнання, оплати орендної плати та інших платежів - до повного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань. Продовження строку дії даного договору здійснюється шляхом підписання відповідної додаткової угоди до нього. У разі відсутності угоди про продовження строку дії вказаного договору, він припиняє свою чинність у строк, зазначений у п. 3.1 договору.
31.08.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №337612 від 01.08.2012 року, відповідно до якої сторонами було внесено зміни у п. 3.1, згідно яких договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.09.2012 року, а в частині повернення обладнання, оплати орендної плати та інших платежів - до повного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за цим договором. Сторони узгодили, що подовження строку дії даного договору здійснюється шляхом підписання відповідної додаткової угоди до нього. У разі відсутності додаткової угоди про продовження строку дії даного договору він припиняє свою чинність в строк, зазначений у вказаному пункті.
Пунктом 2 вказаної додаткової угоди від 30.09.2012 року сторони передбачили, що вона набирає чинності з моменту її підписання і є невід'ємною частиною договору оренди №337612 від 01.08.2012 року.
30.09.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору оренди №337612 від 01.08.2012 року, відповідно до якої сторонами було внесено зміни у п. 3.1, згідно яких договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.10.2012 року, а в частині повернення обладнання, оплати орендної плати та інших платежів - до повного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за цим договором. Сторони узгодили, що подовження строку дії даного договору здійснюється шляхом підписання відповідної додаткової угоди до нього. У разі відсутності додаткової угоди про продовження строку дії даного договору він припиняє свою чинність в строк, зазначений у вказаному пункті.
Пунктом 2 вказаної додаткової угоди від 30.09.2012 року сторони передбачили, що вона набирає чинності з моменту її підписання і є невід'ємною частиною договору оренди №337612 від 01.08.2012 року.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв обладнання, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі №00784 від 06.08.2012 року, №00783 від 06.08.2012 року, №00785 від 07.08.2012 року.
Відповідач частково повернув позивачу обладнання із оренди на загальну суму 860 685,90 грн., що підтверджується актом прийому - передачі №0305/гр від 18.03.2013 року.
Листом від 21.03.2013 року №342 позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди обладнання та, з посиланням на п. 5.2.9 просив сплатити вартість неповернутого обладнання. Також, з метою відшкодування вартості орендованого обладнання, позивачем було складено рахунок №00382 від 19.03.2012 року на суму 60 863,88 грн., який було направлено відповідачу, в якості додатку до вказаного листа. Відповідач відповіді на вказане звернення позивача не надав, вартості неповернутого обладнання не сплатив.
У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» про стягнення 60 863,88 грн. вартості неповернутого майна.
При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 60 863,88 грн. основного боргу є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні, оскільки не надано доказів на підтвердження передачі майна позивачем відповідачу у період дії договору. Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на дату складення актів-прийому передачі обладнання, які передують даті укладення договору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачами та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору оренди, згідно з яким та в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно зі статтею 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як вже встановлено судом, позивач достроково повідомив відповідача про своє небажання продовжувати відносини найму, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
З огляду на положення п. 5.2.9, п. 5.2.10 та п. 7.3 договору обов'язок відповідача по відшкодуванню позивачу повної вартості неповернутого обладнання наступає протягом 10 календарних днів з моменту виставлення позивачем рахунку, за умови несвоєчасного повернення відповідачем об'єкти оренди після припинення дії договору оренди обладнання №337612 від 01.08.2012 року.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки договір оренди обладнання №337612 від 01.08.2012 року не був продовженим сторонами на той самий термін і у матеріалах справи відсутні докази укладення іншого договору, об'єктом якого є неповернуте з оренди обладнання, приймаючи до уваги те, що відповідач не повернув позивачу в установлений договором строк обладнання, а тому після припинення дії вказаного договору оренди у відповідача відсутні правові підстави користуватися неповернутим об'єктом оренди.
Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору оперативної оренди обладнання, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо відшкодування повної вартості неповернутого обладнання.
На переконання судової колегії вимога позивача про стягнення з відповідача 60 863,88 грн. вартості неповернутого майна є правомірною та обґрунтованою, нормативно та документально доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 17.06.2013 року.
При цьому, посилання скаржника на те, що дати складення актів-прийому передачі обладнання передують даті укладення договору, судова колегія не приймає до уваги, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи.
Слід відмітити, що судом першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення було зазначено помилкові дати договору та актів прийому-передачі.
Проте на переконання судової колегії технічні помилки допущені у рішенні не призвели до прийняття невірного рішення по суті даного спору.
Як було досліджено та встановлено судом апеляційної інстанції факт передачі позивачем відповідачу обладнання на виконання умов договору оперативної оренди №337612 від 01.08.2012 року підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі №00784 від 06.08.2012 року, №00783 від 06.08.2012 року, №00785 від 07.08.2012 року.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
За таких обставин та з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для його скасування у суду апеляційної інстанції не має.
Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ІБК «Євротехнології» - без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» на рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року у справі №910/10073/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року у справі №910/10073/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/10073/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Майданевич А.Г.
Судді Лобань О.І.
Федорчук Р.В.