номер провадження справи 9/47/13
05.08.2013 Справа № 908/1949/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 33)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку" (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, 27)
про стягнення суми 350180,77 грн.
Суддя Боєва О.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Демченко О.О. (дов. № б/н від 24.05.13)
Від відповідача: Івлєва О.Ф. (дов. 053/06 від 24.01.2013р.)
Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 348926,31 грн., з яких: сума 304992,31 грн. - основний борг (з урахуванням інфляційних витрат) за договором поставки № 1601-12/9 від 16.01.2012р., сума 30375,79 грн. - пеня та сума 13558,21 грн. - 3% річних. Також просить стягнути з відповідача 6978,53 грн. судового збору.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.06.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1949/13, судове засідання призначено на 25.06.2013р. Ухвалою суду від 25.06.2013р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 05.08.2013р.
05.08.2013р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
26.06.2013р. від позивача надійшла письмова заява про збільшення розміру позовних вимог в якій позивач просить на ряду з вимогами, викладеними у позовній заяві, стягнути також судові витрати у розмірі 7995,82 грн., з яких: сума 6978,53 грн. - судовий збір, сума 1017,29 грн. - інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Заява в порядку ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду.
29.07.2013р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з позивача суму 306246,77 грн. основного боргу, суму 30375,79 грн. пені, суму 13558,21 грн. - 3% річних. Стягнути з відповідача на користь позивача суму 10458,99 грн. судових витрат, з яких: сума 7071, 48 грн. судовий збір, сума 3387,51 грн. інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Заява про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду.
Таким чином предметом спору у даній справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 306246,77 грн. основного боргу за договором поставки № 1601-12/9 від 16.01.2012р., суми 30375,79 грн. пені, суми 13558,21 грн. - 3% річних, а також 10458,99 грн. судових витрат, з яких: сума 7071, 48 грн. судовий збір, сума 3387,51 грн. інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням поданих та зазначених вище заяв, а також пояснення на відзив відповідача, яке надійшло до суду 05.08.2013р., зазначивши про наступне. На виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 1601-12/9 від 16.01.2012р. позивачем було здійснено відповідачу поставку товару за видатковою накладною № 34 від 31.01.2012р. на суму 236400грн., відповідачем, в свою чергу, сплачено за даною накладною суму 145853,23 грн., за видатковою накладною № 54 від 09.02.2012р. поставлено товар на суму 240000 грн., за якою відповідачем сплачено суму 70 000 грн., за видатковою накладною № 56 від 13.02.2012р. поставлено товар на суму 45700 грн., за якою відповідач взагалі не здійснив оплати. Таким чином за даними видатковими накладними у відповідача виникла заборгованість в розмірі 306246,77 грн. За неналежне виконання зобов'язання по оплаті товару позивачем нараховано суму 30375,79 грн. пені, та суму 13558,21 - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 173 ГК України, ст.ст. 3, 16, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 612, 625, 712 ЦК України.
Відповідач у судовому засіданні зазначив, що основний борг в розмірі 306246,77 грн. визнає у повному обсязі. В частині стягнення пені відповідач просить відмовити, оскільки договором не визначено застосування пені взагалі, а тому у позивача відсутні підстави для нарахування пені. Що стосується вимоги про стягнення 3% річних, відповідач також заперечує проти задоволення, оскільки, вважає, що договором не передбачено строків оплати за поставлений товар. Зазначена позиція також викладена у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 29.07.2013р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
16.01.2012р. між ТОВ "АДМ" (постачальник, позивач у справі) та ТОВ "Товари народного вжитку" (покупець, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 1601-12/9, відповідно до умов якого, позивач в узгоджені строки та узгодженими партіями зобов'язався передати (поставити) у власність відповідача товари виробничо-технічного призначення (далі «товар»), а відповідача - прийняти у свою власність та забезпечити оплату товару на умовах даного договору (п. 1.1.).
Відповідно до п. 1.2., 1.3. договору поставка товару здійснюється партіями. Найменування (асортимент) товару, одиниця виміру, кількість, сумарна вартість партії, строки та інші умови поставки, зазначаються сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору і формуються за підсумками календарного місяця. Специфікація підписується сторонами не пізніше 3 банківських днів з моменту формування.
Згідно з п. 2.1. договору товар постачається позивачем відповідачу по узгодженим цінам, які зазначаються в рахунку-фактурі на відповідну партію товару.
Пунктом 2.2. договору відповідач здійснює 50% оплати вартості партії товару, вказаної у відповідному рахунку-фактурі, шляхом перерахування на поточний рахунок позивача грошових коштів, інші 50% відповідач здійснює по факту завантаження товару.
Пунктом 3.6. договору визначено, що моментом поставки товару по даному договору вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.
Згідно з п. 9.1. договору він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2012р., а в частині розрахунків та поставок - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачу, зокрема, на підставі видаткових накладних: № 34 від 31.01.2012р. на суму 236400 грн., № 54 від 09.02.2012р. на суму 240000 грн., № 56 від 13.02.2012р. на суму 45700 грн. Всього було поставлено товар за вказаними накладними на загальну суму 522100грн.
Факт отримання товару відповідачем підтверджується вказаними видатковими накладними, рахунками-фактурами № 30015 від 30.01.2012р. на суму 236400 грн., № 8023 від 08.02.2012р. на суму 240000 грн., № 13022 від 13.02.2012р. на суму 45700 грн., які містять підписи обох сторін, а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей № 68 від 30.01.2012р. та № 110 від 08.02.2012р.
Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за поставлений товар здійснив частково на суму 215853,23 грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 1601-12/9 від 16.01.2012р. у нього перед ТОВ "АДМ" утворилась заборгованість в розмірі 306246,77 грн.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.
Факт наявності у відповідача заборгованості в розмірі 306246,77 грн. підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 306246,77 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача суму 13558,21 грн. - 3% річних за загальний період з 01.02.2012р. по 27.05.2013р.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних суд встановив, що період нарахування 3% річних позивачем визначений вірно, в той же час допущено помилку при нарахуванні суми 3% річних, суд вважає за необхідне не змінюючи період нарахування, коригувати розрахунок 3% річних в частині визначення його розміру, а саме: за загальний період з 01.02.2012р. по 27.05.2013р. сума 3% річних складає 13531,29 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 30375,79 грн. пені за загальний період з 01.02.2012р. по 14.08.2012р.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує посиланням на п. 6.1. договору, відповідно до якого, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором винна сторона несе відповідальність відповідно до діючого законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Умовами договору поставки № 1601-12/9 від 16.01.2012р. сторонами не передбачено застосування штрафних санкцій до покупця за неналежне виконання ним договірних зобов'язань, не передбачено ані розміру ані порядку нарахування пені, що підлягає стягненню за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань.
За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 30375,79 грн. слід відмовити.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 10458,99 грн., з яких: сума 7071,48 грн. - судовий збір, сума 3387,51 грн. - інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, що складаються з витрат по оплаті переїзду, витрат по оплаті проживання у готелі, добових витрат на відрядження представника позивача у судові засідання.
Статтею 44 КПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами п. 6.2., абз. 4 п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» відшкодування судових витрат здійснюється у разі їх документального підтвердження судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, а також адвокатам, а не будь-якій особі, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Отже витрати по оплаті переїзду, витрати по оплаті проживання у готелі, добові витрати на відрядження, пов'язані з забезпеченням явки у судові засідання уповноважених представників сторін у справі, не відшкодовуються.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача (відшкодування) суми 3387,51 грн. судових витрат.
Отже в цілому позовні вимоги задовольняються частково.
Керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку" (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, 27; код ЄДРПОУ 25482098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 33; код ЄДРПОУ 24594429) суму 306246 (триста шість тисяч двісті сорок шість) грн. 77 коп. основного боргу, суму 13531 (тринадцять тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 29 коп. - 3% річних.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.С. Боєва
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 12.08.2013р.