20 червня 2013 р. Справа № 804/6203/13-а
Дніпропетровськийокружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луніної О.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Управління у справах захисту справ споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень №31 від 22.03.2013р., -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Управління у справах захисту справ споживачів у Херсонській області, у якому позивач просить суд скасувати постанову №31 від 22.03.2013р. про накладення на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у вигляді штрафу 210826,37 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно установлено під час перевірки порушення позивачем ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неналежного інформування споживача до укладення договору про кредитні умови, проте, під час укладення кредитних договорів споживачу надавалась інформація про кредитування та сукупну вартість кредиту, а саме: з детальним розписом сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості усіх послуг, з графіком платежів у додатках до кредитних договорів. З огляду на протиправність висновків щодо наявність порушення оскаржувана постанова №31 від 22.03.2013р. про накладення на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у вигляді штрафу 210826,37 гривень підлягає скасуванню.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, надав до суду клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідач, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, надав до суду 19.06.2013р. клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із перебуванням його представника - завідуючого юридичним сектором Караман Г.Г. у відпустці, проте, судом було відхилено зазначене клопотання з огляду на те, що відповідач є державним органом з певним штатом працівників і перебування у відпустці завідуючого юридичним сектором не свідчить про відсутність (перебування у відпустках, відрядженнях, тощо) інших повноважних представників, зокрема, працівників юридичного сектору, - відповідних доказів відповідачем до суду надано не було.
Враховуючи термін розгляду адміністративної справи, передбачений ст.122 КАС України, а саме: адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за доказами, наявними в матеріалах справи.
Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України, виклавши її в листі від 01.02.2012 року за №279/11/13-12, згідно з яким визначається необхідність дотримання строків розгляду адміністративних справ, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, та зазначається, що потрібно вживати заходів щодо регулярного призначення судових засідань та, у разі потреби, дисциплінування сторін, інших осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин, відповідно до положень ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.
16.11.2012 року до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області надійшла скарга споживача гр. ОСОБА_2 на дії ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», вчинені під час укладання та виконання умов кредитних договорів:
- від 29.07.2008р. за №HECFGA0000000960, укладеного між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3;
- від 01.10.2007р. за №HECFGК0000000960, укладеного між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2.
В обґрунтування заявлених вимог споживач послався на те, що ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надає на звернення інформації про хід кредитної справи - про відсоток за кредитом, який нараховується та суму заборгованості. Крім того, у зазначених договорах є умова, яка значно погіршує стан споживачів - наявність суми страхування, на яку як і на тіло кредиту нараховуються відсотки, проте, зазначену суму споживачі фактично не отримували. У договорах відсутній детальний опис сукупної вартості кредиту із врахуванням усіх супутніх послуг, база розрахунку та графіка погашення кредиту, що порушує право споживача про одержання необхідної, доступної інформації, що свідчить про застосування ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до споживачів несесної підприємницької діяльності.
Споживач порушила у скарзі наступні питання:
- перевірити законність умов кредитних договорів від 29.07.2008р. за №HECFGA0000000960, укладеного між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 та від 01.10.2007р. за №HECFGК0000000960, укладеного між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2;
- перевірити законність встановленої відсоткової ставки, за якою нараховувались суми до сплати відповідно до умов кредитних договорів.
Скарга від 16.11.2012 року була підписана ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Інспекція з питань захисту прав споживачів у Херсонській області, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положення про Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області здійснює державний нагляд (контроль) у сфері захисту прав споживачів. Порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання визначений «Порядком проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг», затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012р. за № 310.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є: звернення фізичних та юридичних осіб про душення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).
Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається мюоном або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Крім того, пунктом 10 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 року №817/98 встановлено, що державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб'єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів. Скарга споживача повинна подаватися в письмовому вигляді і містити відомості про його прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, серію і номер паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, а також дані про товар, при продажу якого були порушені права споживача.
Відповідно до п.2.8 «Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг», затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012р. за №310 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.05.2012р. за №743/21056 під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Згідно направлення на проведення перевірки від 30.11.2012р. за №00000658 та наказу від 28.11.2012р. за №154 головним спеціалістам Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області Богдашкіною О.І. та Черненко С.П. на підставі скарги споживача ОСОБА_2 від 16.11.2012р. за № Б-628 та згоди Держспоживінспекції України від 22.11.2012р. за № 03/7-5869-2012 на підставі положень ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» доручено здійснити державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг у формі позапланової перевірки Херсонської філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
За результатами перевірки складено акт від 30.11.2012р. за № 00000522.
У ході перевірки встановлено порушення ст.ст. 11, 15, 18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: відсутність перед укладанням договорів у письмовій формі для споживача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови та кредитування та сукупну вартість кредиту; порушення принципу рівності сторін внаслідок істотного дисбалансу та договірних прав і обов'язків на шкоду споживачів шляхом включення у договір кредитування несправедливих по відношенню до споживача умов у частині відповідальності сторін.
На підстави висновків акту перевірки від 30.11.2012р. за № 00000522, за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації споживачів про продукцію застосовано до позивача штраф у розмірі 210826,37 гривень.
Відповідно до норм Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»: фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під проценти; фінансові активи - кошти, цінні папери, борги зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів; фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів; ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг, учасники ринків фінансових послуг - юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачів таких послуг.
Відповідно до норм Закону України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції; споживач - фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Відповідно до п.4 ст.4 та ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачу до придбання ним товару чи замовлення роботи.
Абзацом 2 ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Постановою Національного банку України «Про затвердження «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007р. за №168 регулюється порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасно інформації про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з утриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту у тому числі наданого у формі кредитної лінії, овердрафту за картковим рахунком тощо і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту. Оформлення заявки та кредитного договору не може вважатися виконанням вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Пунктом 2.1. глави 2 зазначених Правил встановлено, що банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке:
а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу;
б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування;
в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умови дострокового повернення кредиту;
г) інші умови, передбачені законодавством.
Інформація про платежі споживача, які зазначені в пункті 2.1 цієї глави, надається з обов'язковим зазначенням бази їх розрахунку (зазначається сума, на підставі якої робиться розрахунок, зокрема сума наданого кредиту, сума непогашеного кредиту, фіксована сума тощо) ( пункт 2.2. Правил).
У разі, якщо окремі умови кредитування діятимуть протягом не всього строку користування кредитом, банки мають обов'язково ознайомити споживача з умовами, а також зі строком, протягом якого діятимуть такі умови, та з порядком інформування споживача про їх зміну (пункт 2.3.Правил).
Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією (пункт 2.4. Правил).
Банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів (пункт 2.5 Правил).
Отже, наведеними вище нормами Закону № 1023-ХІІ та Правил на банки покладено обовязок щодо надання споживачу інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту в письмовій формі перед укладенням кредитного договору, а також отримання від споживача письмового підтвердження про ознайомлення з наведеною у ст. 11 Закону № 1023-ХІІ та пункті 2.1 Правил інформацією.
Крім того, форма інформації повинна бути розроблена банком у вигляді бюлетеня, довідки чи повідомлення та затверджена у передбаченому законодавством порядку.
Судом було встановлено при дослідженні кредитних договорів від 29.07.2008р. за №HECFGA0000000960, укладеного між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 та від 01.10.2007р. за №HECFGК0000000960, укладеного між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2, що невідємними додатками до договорів є: додаток № 1 - Детальний опис загальної вартості кредиту; додаток № 2 - Графік погашення кредиту за кредитним договором. На договорах містяться підписи позичальників. Крім того, у скарзі споживач ОСОБА_2 зазначає, що ознайомлювалась із умовами договору, проте не в повній мірі через його форму (значно зменшений шрифт, колір і міжстрочкові інтервали), проте, це свідчить про те, що споживачу було надано право ознайомитись із умовами договору, проте, доказів існування письмової інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, оформленої та затвердженої відповідно до пунктів 2.1 та 2.5 Правил, з якою до укладення кредитного договору було ознайомлено споживачів, позивачем не надано.
Таким чином, суд вважає, що позивачем, при укладанні кредитних договорів порушено статті 11 та 15 Закону № 1023-ХІІ щодо прав споживачів на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, зокрема про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту до укладення кредитного договору.
За таких обставин суд приходить до висновку про порушення позивачем законодавства про захист прав споживачів та відсутність відстав для скасування оскаржуваної постанови.
Слід також відмітити, що Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на наявність порушень підлягають застосуванню штрафні санкції.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У процесі судового розгляду справи відповідач довів правомірність своїх дій.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підтвердженими наявними матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Управління у справах захисту справ споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень №31 від 22.03.2013р. - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 20.06.2013. СуддяО.С. Луніна О.С. Луніна