Справа № 591/4665/13-ц
Провадження № 2/591/1782/13
13 серпня 2013 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - Міліціанов Р.В.
за участю секретаря - Бузова Т.І.
представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння і стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на ремонт транспортного засобу -
03 червня 2013 року Зарічним районним судом м. Суми відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.08.2006р. позивач надав довіреність на право розпоряджатися належним йому автомобілем, експлуатувати зазначений автомобіль, однак після закінчення строку дії довіреності, а саме після 04.08.2011р., автомобіль повернено не було. Позивачем встановлено, що автомобіль незаконно продано ОСОБА_5. Тому, позивач просить витребувати транспортний засіб та відшкодувати моральну шкоду.
Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що 11.08.2003 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично купили у ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ 21011, 1979 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 за що останній отримав певні кошти, вважають, що фактично був здійснений договір продажу автомобіля, в зв'язку з тривалою експлуатацією автомобіля просять стягнути витрати за утримання та покращення автомобіля, а також моральну шкоду.
Позивач надав суду заяву в якій просить суд розглядати справу без його участі.
Представник позивача позов підтримав, проти зустрічного позовузаперечував.
Відповідачі проти первісного позову заперечували, вимоги зустрічного позову підтримали, в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином, доказів в обґрунтування поважності причин не явки не надали.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи встановив наступне.
11.08.2003р. ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доручення на право керувати та розпоряджатися належним транспортним засобом марки ВАЗ 21011, 1979 року випуску, двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, реєстраційний НОМЕР_4, зареєстрований Сумським ОРЕВ УДА1 04.03.1998р з комплектуючими: вогнегасник, аптечка, запасне колесо, автомагнітола, антена і Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Доручення видано на строк до 11.08.2006р. та посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_10 реєстровий №6054 (а.с.11).
04.08.2006р. ОСОБА_2 повторно надав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доручення на право керувати та розпоряджатися належним йому транспортним засобом.
Довіреність видано на строк до 04.08.2011р. та посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_10 реєстровий №4531 (а.с.12, 13).
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно довіреності можуть вчиняти дії по розпорядженню авто окремо один від одного.
Оскільки, після спливу строку довіреності автомобіль не було повернуто, то 22.08.2012р. позивач звернувся із заявою про розшук автомобіля до начальника Управління ДАІ України в Сумській області.
01.04.201Зр. Позивачу стало відомо, що на час перевірки працівниками Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області автомобіль ВАЗ 21011, 1979 року випуску знаходиться у гр. ОСОБА_5, який транспортний засіб у придбав у гр. ОСОБА_3, який розпоряджався автомобілем на підставі виданої ОСОБА_2 довіреності.
Однак, згідно довідки Управління Державної автомобільної інспекції ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Суми, Сумського, Білопільського та Краснопільського районів, підпорядкованого УМВС від 22.05.2013р. за №10/449 (а.с.33); станом на 21.05.2013р. за позивачем зареєстровано спірний автомобіль.
Судом встановлено, що 10.06.2011р. ОСОБА_3, на підставі чинної довіреності від 04.08.2006р., продав автомобіль ОСОБА_5 за 5000,00грн.
В присутності свідка ОСОБА_11 сторонами оформлено розписку, де засвідчено факт передачі грошових коштів.
На підставі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 ЦК України).
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч.1 ст.206 ЦК України).
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст.657 ЦК України).
Нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку нотаріально посвідчувати договір купівлі - продажу транспортного засобу або реєструвати факт укладення такого договору.
Судом встановлено, що в письмовій формі шляхом написання розписки сторонами погоджено умови про об'єкт договору (визначено конкретні дані про транспортний засіб), предмет - купівля продаж майна, вартість - 5000,00грн.
Відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
З пояснень в судовому засіданні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, свідка ОСОБА_12 судом встановлено, що автомобіль було передано ОСОБА_5 одночасно з передачею ним грошових коштів ОСОБА_3, з обліку автомобіль не знімали в зв'язку відсутністю коштів на оформлення.
Тобто, сторонами дотримано всіх вимог щодо укладення договору купівлі - продажу автомобіля.
Суд вважає за необхідне зауважити, що необхідно розрізняти державну реєстрацію договору і реєстрацію самого майна (автомобіля).
Так, відповідно до ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски.
Власники таких транспортних засобів зобов'язані зареєструвати їх протягом десяти діб після придбання, одержання або виникнення підстав, що потребують внесення змін у реєстраційні документи, в органах державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.
Реєстрація транспортного засобу в органах ДАІ шляхом внесення відомостей до бази даних, не має правовстановлюючого значення.
З такою реєстрацією (договору купівлі - продажу автомобіля) законодавець не пов'язує виникнення у особи права власності.
Згідно з п.3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388, Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру Державтоінспекції.
Тобто, метою державної реєстрації є не посвідчення права власності, а вищезазначений контроль.
Даним порядком також передбачені наслідки порушення строків подачі відомостей про зміну власника автомобіля - заборона експлуатації транспортного засобу (п.7 Порядку).
Однак, нормами законодавства не передбачено, що порушення строків подачі відомостей про зміну власника автомобіля є підставою для визнання недійними договорів купівлі - продажу транспортного засобу та повернення його попередньому власнику.
Відчуження майна відбулось 10.06.2011р. в межах строку дії (до 04.06.2011р.) посвідченої особисто позивачем довіреності в рамках наданих представнику повноважень (право розпорядження передбачено умовами довіреності).
В судовому порядку, укладений 10.06.2011р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 договір купівлі - продажу автомобіля недійсним не визнавався.
Тому, суд вважає, що ОСОБА_5 володіє транспортним засобом на належній правовій підставі.
Отже, вимоги первісного позову не підлягають задоволенню.
Оскільки, то вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.
При цьому, позивач в порядку визначеному процесуальним законом не позбавлений можливості звернутись з позовом про стягнення отриманих ОСОБА_3 в результаті продажу автомобіля грошових коштів.
Відповідно до ч.3 ст.390 ЦК України, добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.
Однак, положення цієї статті застосовується у випадку проведення розрахунків при витребуванні майна із чужого незаконного володіння.
Оскільки, у витребуванні судом відмовлено, то відповідно стягнення витрат неможливе.
Отже, вимоги зустрічного позову не підлягають задоволенню.
Судові витрати слід розподілити згідно ст.88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння і стягнення моральної шкоди - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на ремонт транспортного засобу - відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу первісного позову залишити за позивачем.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу зустрічного позову залишити відповідачами.
Рішення суду може бути оскаржено до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо скаргу не було подано.
Суддя Р.В. Міліціанов