Справа №784/3211/13 06.08.2013 06.08.2013 06.08.2013
Провадження №22-ц/784/2597/13
Провадження № 22-ц/784/2597/13 Головуючий першої інстанції: Коваленко І.В.
Категорія: 5 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
Іменем України
06 серпня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю.,
Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання: Белеверя В.А.,
за участю представника позивачки - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2013 року за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Друга миколаївська державна нотаріальна контора, Ленінський районний відділ у м. Миколаєві Управління державної міграційної служби в Миколаївській області, про визнання права власності за набувальною давністю,
У березні 2013 р. ОСОБА_4 звернулася з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Друга миколаївська державна нотаріальна контора, Ленінський районний відділ у м. Миколаєві Управління державної міграційної служби в Миколаївській області, про визнання права власності за набувальною давністю.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що за нотаріально посвідченим договором дарування від 10 квітня 2001 р. придбала ? частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1. ? частина даної квартири належить на праві власності на підставі договору міни від 7 липня 1993 р. ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з ОСОБА_5 в спірній квартирі проживала його дружина ОСОБА_6, яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Посилаючись на те, що з часу придбання ? частин вказаної квартири вона відкрито, безперервно та добросовісно користується усією квартирою, утримує це майно, спадкоємці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відсутні, позивачка просила визнати за нею право власності на ? частину квартири за набувальною давністю.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2013 р. в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує, що суд не повно з'ясував обставини спору, висновки суду не відповідають положенням закону і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що за нотаріально посвідченим договором дарування від 10 квітня 2001 р. ОСОБА_4 набула ? частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Право власності на ? частину квартири зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору міни від 7 липня 1993 р. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з ОСОБА_5 в спірній квартирі проживала його дружина ОСОБА_6, яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_6, яка як дружина є спадкоємицею останнього за законом першої черги, був чинним ЦК УРСР 1963 р., відповідно до норм якого врегульовано порядок прийняття спадщини, що відкрилися після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР 1963 р. було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСРС 1963 р. не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.
Позивачка, звертаючись з позовом, зазначала, що ніхто із спадкоємців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спадщину не прийняв.
За такого та з урахуванням положень пункту 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР 1963 р. спадщина, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6, прийнята державою, інтереси якої в даних правовідносинах представляють податкові органи.
Між тим, ОСОБА_4 звернулася з даним позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, який не є належним відповідачем по справі.
Суд, вирішуючи спір, не звернув уваги на вказані обставини та не вирішив питання відповідно до положень ст. 33 ЦПК України щодо залучення до участі у справі належного відповідача.
Апеляційний суд в силу ч. 1 ст. 303 ЦПК України не має повноважень щодо зміни складу осіб, які беруть участь у справі.
Однак, основний висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову є вірним, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для визнання за позивачкою права власності на спірне майно за набувальною давністю у зв'язку з безперервним, добросовісним володінням їх протягом більше 10 років не заслуговують на увагу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майно і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).
При вирішенні питання, чи відповідає порядок володіння спірним майном визначенню набувальна давність, слід враховувати, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.
Як встановлено судом, на час придбання ? частин квартири АДРЕСА_1 позивачці було відомо, що право власності на іншу ? частину цієї квартири зареєстровано за іншою фізичною особою, а порядок набуття права власності в порядку спадкування за законом у разі відсутності спадкоємців визначений положеннями цивільного законодавства. За такого володіння позивачкою ? частини квартири не можна вважати добросовісним.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: