Справа № 686/4860/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Приступа Д.І.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
07 серпня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.
при секретарі: Лукашик М.О.
за участю: представника відповідача Чорнобривої Марини Олександрівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії , -
В березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 червня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_3 є суддею у відставці і з 26 жовтня 2010 року їй призначено щомісячне довічне грошове утримання, відповідно до ст.ст. 43,44 Закону України «Про статус суддів», яке на даний час складає 8288,66 грн. В лютому 2013 року позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, згідно довідок Апеляційного суду Хмельницької області № № 06-08/13, 06-09/13, 06-10/13, 06-11/13, 06-12/13, 06-13/13 выд 31.01.2013 року.
Проте відповідач відмовив в такому перерахунку на тій підставі, що перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання передбачений лише для суддів Конституційного Суду України.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи із наступного.
Статус суддів у відставці визначається Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-4 (далі Закон № 2453-4 ).
За змістом п.8 ч.4 ст. 47, ст. 136-138 Закону № 2453-4 належне матеріальне та соціальне забезпечення судді, в тому числі і щомісячне довічне грошове утримання, є елементами статусу судді та однією з основоположних гарантій незалежності судді.
Відповідно до ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2862-12 (в редакції чинній на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Закону № 2453-4 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно ч. 3 ст. 138 Закону № 2453-4 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Ч.4 ст. 138 Закону № 2453-4 передбачено, що у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Відтак, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і розмір пенсії колишнього державного службовця залежать від суми грошового утримання діючого судді (заробітної плати працюючого на відповідній посаді державного службовця), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та виходячи з принципу єдності статусу суддів, у разі підвищення розміру грошового утримання діючого судді має здійснюватись перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що положення частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Предметом цього спору є перерахунок довічного грошового утримання судді до 3 червня 2013 року, а отже на момент виникнення спірних відносин їх правове регулювання здійснювалося відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI (далі Закон № 3668-VI ).
Аналізуючи зазначені норми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що розрахунок розміру довічного грошового утримання позивача слід здійснювати з заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до ч.3 ст.138 Закону № 2453-4 в редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що судом першої інстанції не враховано пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду, не надано оцінку поважності причин його пропуску та помилково зобов'язано відповідача здійснювати нарахування ти виплату позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" з 01 січня 2012 року.
Згідно ч. 5 статті 99 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
В силу приписів ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
При цьому, питання про поновлення чи відмову в поновленні процесуального строку вирішується в порядку, передбаченому ст. 102 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-4, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мала відомості під час щомісячного отримання довічного грошового утримання судді то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, отже наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.
Таким чином, враховуючи положення ч. 5 ст. 99 КАС України та ч.1 ст.45 Закону № 1058-4 колегія суддів вважає, що позовні вимоги за період з 01.01.2012 року по 20.02.2013 року слід залишити без розгляду, а порушене право позивача підлягає захисту з моменту її звернення до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області з відповідною заявою--з 20.02.2013 року.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області задовольнити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому здійснювати нарахування ти виплату їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" за період з 01 січня 2012 року по 19 лютого 2013 року - залишити без розгляду.
Постановити нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому щодо нарахування ти виплати ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" з 20 лютого 2013 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому здійснювати нарахування ти виплату ОСОБА_3 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" з 20 лютого 2013 року.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі "12" серпня 2013 р. .
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Курко О. П.
Совгира Д. І.