Справа: № 2а-14623/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
25 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,
при секретарі: Колотушко Г.О.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000252320 від 06.07.2012 року,-
У жовтні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернер-Трейд» звернулися в суд з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000252320 від 06.07.2012 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2013 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення вимог позивача.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт реальності спірних договорів, а відтак висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість є обґрунтованими.
Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що співробітниками податкового органу проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08.06.2012 року №520/40/50-23-131454383.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту у березні 2012 кошти в розмірі 7 776280,83 грн..
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252320 від 06.07.2012 року, яким позивачу за порушення п. 198.3 ст. 198, п.200.1, 201.4 ст.201 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 776 280,83 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 3 888 140,5 грн..
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, зокрема: 1) розбіжності при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість: а) арифметико-логічні помилки при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість (додатків); б) даних податкової декларації з податку на додану вартість та додатками до неї; 2) розбіжності між даними податкової декларації з податку на додану вартість та реєстром виданих та отриманих податкових накладних; 3) розбіжності між даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та даними митних органів; 4) розбіжності між даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних; 5) розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів (по заниженню податкових зобов'язань; по завищенню податкового кредиту) за даними розшифровок; 6) розбіжності за результатами співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів (у виданих податкових накладних; в отриманих податкових накладних); 7) розбіжності за результатами обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до положень ч.1 ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Зі змісту акту від 08 червня 2012 року №520/40-50/23-10/31454383 вбачається, що відповідачем здійснювалася перевірка декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року від 19.04.2012 року №9026622362, декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року від 15.05.2012 року №9027913012, та уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Під час опрацювання декларацій відповідачем використовувалась інформація комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби.
З зазначеного вище слідує, що первинна бухгалтерська документація Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернер-Трейд» податковим органом не досліджувалась.
Податковий орган висновки акту перевірки обґрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом є безтоварним оскільки відсутній факт реальної поставки товару, не створені юридичні наслідки крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Кошти, перераховані позивачем, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Фінансова діяльність контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Інвест Агро» по ланцюгу з підприємством постачальником Фермерським господарством «Вечірок» має ознаки фіктивності в силу вимог ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає протиправними висновки відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Інвест Агро» та завищення позивачем суми податкового кредиту, оскільки відповідачем під час проведення перевірки не були використані первинні бухгалтерські документи, а взятий до уваги тільки акт Жовтневої МДПІ Миколаївської області від 24.05.2012 року №301/22-36007147 про перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Інвест Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових з контрагентом-постачальником Фермерським господарством «Вечірок» за березень 2012 року.
Колегія суддів звертає увагу на положення п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до якого за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, проводиться документальна перевірка такого платника податків.
Матеріали справи не містять належних доказів того, що відповідачем на виконання вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернер-Трейд».
Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зважає на наступні обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернер-Трейд» перебуває на податковому обліку з 15.03.2011 року за №221 та зареєстроване як платник податку на додану вартість 31.03.2011 року за №100330387.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернер-Трейд» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рост Інвест Агро» (постачальник) укладено договори поставки №Н4863/12 від 03.03.2012 року (із строком поставки товару до 05.03.2012 року), №н4894/12 від 02.03.2012 року (із строком поставки товару до 05.03.2012 року), №Н4910/12 від 05.03.2012 року (із строком поставки товару до 07.03.2012 року), №Н4939/12 від 06.03.2012 року (із строком поставки товару до 08.03.2012 року), №Н 4950/12 від 06.03.2012 року (із строком поставки товару до 08.03.2012 року), №Н4945/12 від 07.03.2012 року (із строком поставки товару до 12.03.2012 року), №Н4987/12 від 08.03.2012 року (із строком поставки товару до 11.03.2012 року), №Н 4956/12 від 12.03.2012 року (із строком поставки до 14.03.2012 року), №Н 5006/12 від 12.03.2012 року (із строком поставки товару до 15.03.2012 року), №Н5005/12 від 13.03.2012 року (із строком поставки товару до 15.03.2012 року), №Н5020/12 від 12.03.2012 року (із строком поставки товару до 14.03.2012 року), №Н5046/12 від 14.03.2012 року (із строком поставки товару до 16.03.2012 року), №Н5085/12 від 16.03.2012 року (із строком поставки товару до 19.03.2012 року), №Н5084/12 від 16.03.2012 року (із строком поставки товару до 19.03.2012 року), №Н5082/12 від 20.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), №Н 5086/12 від 19.03.2012 року (із строком поставки товару до 21.03.2012 року), №5087 від 21.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), №Н5132/12 (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), №5131/12 від 20.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), №Н5130/12 від 20.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), №Н5134/12 від 20.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), №Н5133/12 від 20.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), №Н5144/12 від 21.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), №Н5158/12 від 21.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), №Н5168/12 від 21.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), №Н5221/12 від 26.03.2012 року (із строком поставки товару до 28.03.2012 року), №Н5220/12 від 26.03.2012 року (із строком поставки товару до 28.03.2012 року), №Н5219/12 від 23.03.2012 року (із строком поставки товару до 26.03.2012 року), №Н5219/12 від 23.03.2012 року (із строком поставки товару до 26.03.2012 року), №Н5217/12 від 24.03.2012 року (із строком поставки товару до 28.03.2012 року), №Н5236/12 від 24.03.2012 року (із строком поставки товару до 26.03.2012 року), №Н5256/12 від 27.03.2012 року (із строком поставки товару до 29.03.2012 року), №Н5273/12 від 27.03.2012 року (із строком поставки товару до 30.03.2012 року), №Н5285/12 від 28.03.2012 року (із строком поставки товару до 04.04.2012 року), №Н5286/12 від 28.03.2012 року (із строком поставки товару до 30.03.2012 року).
Відповідно до п.1.1. зазначених договорів, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження врожаю 2011 року.
Згідно п.2.3 укладених договорів, датою поставки товару вважається дата оформлення зернових складом у місці постачання складського документа на ім'я покупця.
Пунктом 2.6 договорів визначено, що при поставці товару постачальник зобов'язується надати покупцю, оригінал договору, підписаного уповноваженими представником постачальника і завіреного печаткою; рахунок-фактуру; податкову накладну; товарну накладну, виписану в день поставки товару (датою оформлення складського документу на ім'я покупця); картку аналізу зерна; складського документу оформленого на ім'я покупця; копію свідоцтва платника податку на додану вартість постачальника; належним чином засвідчену копію транспортної накладної; пакет документів для укладання договору, завірених печаткою та підписом керівника підприємства.
Згідно із п.3.1 договорів, оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 5-ти банківських днів після надання постачальником покупця документів, зазначених у п.2.6 договорів.
У разі ненадання цих документів або неповного надання, покупець має право затримати оплату товару.
На виконання умов вищенаведених договорів Товариством з обмеженою відповідальністю «Рост Інвест Агро» виписані позивачу податкові накладні, видаткові накладні, складські квитанції на зерно, платіжні доручення, копії яких наявні в матеріалах справи.
Матеріали справи містять підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, колегією суддів до уваги не приймаються.
Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.
Доводи податкового органу про наявність умислу на укладення угоди, спрямованого на ухилення від сплати податків є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Докази, на які послався суд першої інстанції є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань, а податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, про скасування якого заявлено позов, виходив з того, що позивач не сплачував податок на додану вартість в оплату вартості робіт (послуг), оскільки відсутня товарність вказаних господарських операцій.
Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.
Доводи податкового органу в зазначеній частині не заслуговують на увагу, оскільки позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, у зв'язку з чим висновки викладенні в акті перевірки є необґрунтованими.
У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2013 року скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про задоволення вимог позивача.
Відповідно до ч. 6 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.
Сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернер-Трейд» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягає стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2013 року - скасувати.
Постановити по справі нове рішення, яким вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000252320 від 06.07.2012 року - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби №0000252320 від 06.07.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» 2146,00 грн. судового збору за подання адміністративного позову та 1147,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.
Повний текст постанови суду виготовлено 01.08.2013 року.
Головуючий суддя: Бистрик Г.М.
Судді: Усенко В.Г.
Оксененко О.М.
Головуючий суддя Бистрик Г.М.
Судді: Оксененко О.М.
Усенко В.Г.