"21" грудня 2012 р. справа № 2а-5813/11
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської у місті ради м. Кривого Рогу на постанову Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.08.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської у місті ради м. Кривого Рогу про визнання бездіяльності щодо перерахунку, встановлення та виплати щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся 23.05.2011 року до Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій щодо нарахування щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту виникнення права на щорічну допомогу на оздоровлення по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат й виплачувати в подальшому.
Постановою Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.08.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду та зобов'язано здійснити на користь Позивача нарахування та виплату одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вже фактично сплачених сум. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Позивач відноситься до соціальної категорії - «особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на пільги та компенсації встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції послався на ст. 99 КАС, згідно якої у зв'язку з пропуском строку звернення до суду відмовлено в задоволенні позову про перерахунок виплат у 2007-2009 роках.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, позивач та представник відповідача подали апеляційні скарги.
Апелянт ОСОБА_1, позивач, просить скасувати постанову Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровською області від 16.08.2011 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду. Вважає, що слід вийти за межі доводів апеляційної скарги у порядку, визначеному ч. 1 ст. 195 КАС України. Посилається на те, що в силу ст. 233 КЗпП , у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком; а також зазначає, що згідно ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більше як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії та виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, якщо суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію.
Апелянт Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської у місті ради м. Кривого Рогу, відповідач, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову суду скасувати. У позові відмовити.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІІI категорії, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення.
Вирішуючи спірні правовідносини та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у 2010 році має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ст.48 Закону України "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно до ст. 70 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України в 2010 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Кабінетом Міністрів України на виконання зазначених норм у 2010 році нормативно-правових актів, які б визначали розміри щорічної допомоги на оздоровлення, прийнято не було. При цьому, дія статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинена чи змінена не була.
Таким чином, в 2010 році відповідач повинен був виплачувати позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто, в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем щорічна допомога на оздоровлення за 2010 рік позивачу була виплачена у розмірі 75 грн., у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Разом з тим, пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС віднесеним до другої категорії, виплачується щорічна разова грошова допомога на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Водночас Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Статтею 19 якого встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, мінімальний розмір заробітної плати.
Так, мінімальний розмір заробітної плати, з розрахунку якої виплачується щорічна допомога на оздоровлення, згідно із Законом України "Про встановлення мінімальної заробітної плати" та згідно з законами про Державний бюджет України на 2005 - 2010 роки, в зазначені роки був значно більшим ніж встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення.
Таким чином, аналіз наведених норм правових актів дає підстави дійти висновку, що встановлений Постановою № 562 від 12.07.2005 року фіксований розмір щорічної допомоги на оздоровлення суперечить статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено першочергово більший розмір такої допомоги з розрахунку трьох мінімальних заробітних плат.
Окрім того, відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
В 2005 році Кабінету Міністрів України не було надано права встановлювати розмір щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, яка істотно звужує обсяг встановлених Конституцією та Законами України прав, застосуванню не підлягає.
Таким чином, враховуючи викладене, а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач у 2010 році повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто, в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. На думку колегії суддів апеляційної інстанції судом першої інстанції правильно застосовані норми ст. 99 КАС України, щодо строків звернення до суду з адміністративним позовом.
Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок. В межах апеляційних скарг підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської у місті ради м. Кривого Рогу залишити без задоволення.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровською області від 16.08.2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак