ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" серпня 2013 р. Справа № 809/2305/13-а
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Євчука М.В.,
представника третьої особи на стороні відповідача - Коваль Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, третя особа на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську
про визнання протиправною та скасування постанови ВП№38843209 від 12.07.2013 року,-
ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (надалі також - відповідач), третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (надалі також - третя особа) про визнання протиправною та скасування постанови ВП№38843209 від 12.07.2013 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови №24 від 04.06.2013 року, прийнятої управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Протиправність у діях відповідача полягає в тому, що позивач жодних постанов про накладення на неї стягнення у вигляду штрафу не отримувала і взагалі в червні 2013 року до адміністративної відповідальності не притягувалася. Натомість супровідний лист державного виконавця, адресований позивачу не містив зазначеного додатку - копії постанови №24 від 04.06.2013 року, а містив копію постанови від 09.03.2011 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. В такому випадку відповідачем в порушення статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року, зі змінами та доповненнями (надалі - Закон №606) відкрито виконавче провадження у справі про адміністративне правопорушення з пропущенням трьохмісячного строку пред'явлення виконавчого документу. З цих підстав просила визнати протиправною і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №38843209 від 12.07.2013 року.
Позивач вимоги викладені в адміністративному позові підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив, вказав, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження винесена на підставі постанови управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську №24 від 04.06.2013 року з дотриманням всіх вимог Закону №606, а тому просить в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, проти позову заперечила з підстав наведених в письмовому поясненні. Додатково вказала, що в процесі звірки виконавчих проваджень виявлено втрату постанови №24 від 09.03.2011 року, а тому винесено її дублікат за №24 від 04.06.2013 року, згідно з яким постановлено стягнути з позивача 680 грн. Просила в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши адміністративний позов, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 03.03.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську проведено позапланову перевірку ТОВ «МК Оланд-ІФ» (ідентифікаційний код 36322459), результати якої оформлені актом №49 від 03.03.2011 року. Висновками акту встановлено, що платником проведено самостійне не вірне коригування страхових внесків, в результаті чого донараховано 1398,73 грн. Акт перевірки підписала та отримала примірник уповноважена особа - головний бухгалтер ОСОБА_1 (а.с.38-41).
Внаслідок виявленого порушення третьою особою складено протокол про адміністративне правопорушення №21 від 03.03.2011 року, за яким позивача передбачалося притягнути до відповідальності передбаченої ч.9 ст.165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та п. 4 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
09.03.2011 року третьою особою винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за №24, за порушення, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та п. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою постановлено притягнути позивача до адміністративної відповідальності і застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
В своїх поясненнях позивач зазначала, що ні на її домашню адресу, а ні на адресу товариства, в якому вона працювала бухгалтером, жодних постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за період з березня 2011 року включно по 22 липня 2013 року не надходило.
Вказані обставини не спростовані третьою особою, оскільки в останньої відсутні відомості про направлення постанови №24 від 09.03.2011 року позивачу чи ознайомлення її з даною постановою, в свою чергу не представлено суду й документів про направлення постанови позивачу чи відмітки на постанові або супровідному листі про її отримання позивачем.
Судом встановлено, що 25.06.2013 року при проведенні звірки третьої особи з відповідачем виявлено втрату постанови №24 від 09.03.2011 року, у зв'язку з чим на адресу відповідача, третьою особою 08.07.2013 року направлено постанову №24 від 04.06.2013 року, про притягнення позивача до відповідальності за порушення ч.1 ст.165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та п. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку із примусовим виконанням постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог ч.2 статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначено стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в загальній сумі 680 грн.
В частині першій статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до вимог частини третьої статті 299 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення п'ятнадцяти днів з дня вручення порушнику постанови про накладення штрафу.
Дослідивши всі матеріали справи та пояснення третьої особи, судом встановлено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення №24 ні від 09.03.2011 року, а ні від 04.06.2013 року позивачу не надсилалось та не доводилось до відома у встановлений законом строк, а тому третя особа не надала позивачу можливість для добровільної сплати штрафу.
Статтею 308 КУпАП передбачено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
В свою чергу, суд зазначає, що дублікат виконавчого документа, це другий примірник документа, що має таку ж юридичну силу, як й оригінал, а тому видача дубліката документа третьою особою із іншою датою, а саме - 04.06.2013 року не відповідає даті втраченого виконавчого документу у вигляді постанови по справі про адміністративне правопорушення №24 від 09.03.2011 року, а самі дії третьої особи щодо видачі такого дублікату виконавчого документа суперечать вимогам вказаних правових норм та мають ознаки протиправності.
Однак, 11.07.2013 року управлінням Пенсійного фонду України у м.Івано-Франківську пред'явлено до виконання постанову по справі про адміністративне правопорушення за №24 від 04.06.2013 року.
12.07.2013 року постановою ВП №38843209 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 680 грн.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606- ХІV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №606) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
У відповідності до статті 2 Закону №606, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 17 Закону №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
При відкритті виконавчого провадження, державний виконавець з'ясовує обставини передбачені статтями 17 - 22 Закону №606.
В ході судового розгляду справи, судом встановлено, що відповідачем дотримано всіх вимог, передбачених вищевказаними нормами при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження за постановою по справі про адміністративне правопорушення №24 від 04.06.2013 року, в тому числі перевірено тримісячний строк на пред'явлення виконавчого документу, передбаченого частиною 1 статті 22 Закону №606.
В свою чергу до повноважень державного виконавця не входить перевірка дотримання третьою особою вимог щодо порядку винесення, оформлення та направлення правопорушнику самої постанови про притягнення до адміністративною відповідальності, яка є виконавчим документом.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України закріплений принцип диспозитивності в адміністративному судочинстві, який полягає в тому, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Отже, встановлені судом обставини, які підтерджують неправомірність дій третьої особи в частині винесення дублікату постанови №24 від 04.06.2013 року, на виконання якої відповідачем відкрито виконавче провадження №38843209, не можуть слугувати підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2013 року №38843209, відтак позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права.
З огляду на вищенаведене та вказані правові норми, з врахуванням того, що відповідачем додержано всіх вимог, передбачених Законом №606, в суду відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№38843209 від 12.07.2013 року, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 09.08.2013 року.