05 серпня 2013 року Справа № 803/1586/13-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А. Я.,
при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,
за участю представників позивача Максимчука Ю.В.,
представника відповідача Березної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Ремо» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство «Ремо» (далі - ПП «Ремо») звернулося в суд із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення винесеного Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) від 22 квітня 2013 року №0002442201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 208 966,20 грн., в тому числі 167 173 грн. основного платежу та 41 793,20 грн. штрафної (фінансової) санкції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту від 16 квітня 2013 року за №2103/22.1/20134978 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань, що становлять предмет заперечення до акту позапланової виїзної документальної перевірки №1410/22.1/20134978 від 13 березня 2013 року. Перевіркою встановлено, порушення Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 167 173 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 39 020 грн. 24 коп., за вересень 2010 року в сумі 103 991 грн. 32 коп., за листопад 2010 року в сумі 10 291 грн. 30 коп., за грудень 2010 року в сумі 15 288 грн.
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки на підставі, якого винесене оскаржуване податкове-повідомлення рішення, оскільки висновки акту ґрунтуються на відсутності у ПП «Ремо» супровідних документів на поставлений від його контрагентів товар, що на думку податкового органу вказує на нездійснення господарських операцій. Позивач вказує на те, що формування податкового кредиту було здійснено ним на підставі податкових накладних виданих його контрагентами а саме: приватним підприємством «Індастріалсервіс», приватним підприємством «Паралель ВІД» та приватним підприємством «Прототип СЛВ», а відсутність товарно-транспортних накладних чи подорожніх листів, є порушенням транспортного законодавства, а не податкового. Зауважує на тому, що договірні зобов'язання з зазначеними вище контрагентами виконані, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які були надані для перевірки.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2013 року №0002442201.
Ухвалою суду від 31 липня 2013 року замінено відповідача - Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Волинської області Державної податкової служби України її правонаступником - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області.
Представник відповідача в поданому письмовому запереченні від 30 липня 2013 року та в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги не визнала, мотивуючи тим, що актом перевірки від 16 квітня 2013 року №2103/22.1/20134978 було встановлено, що ПП «Ремо» здійснювало господарські операції з ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД» та ПП «Прототип СЛВ», реальність яких не підтверджена первинними бухгалтерськими документами.
Так, згідно договору укладеного з ПП «Паралель ВІД» №8 від 1 грудня 2010 року позивач мав отримати транспортні послуги, на підтвердження яких, останньому були виписані податкові накладні №29 від 24 грудня 2010 року на суму 33 700,80 грн. в тому числі ПДВ на суму 5 616,80 грн. та №14 від 3 грудня 2010 року на суму 58 027,20 грн. в тому числі ПДВ на суму 9 671,1,20 грн. Згідно авансових звітів та квитанцій прибуткових касових ордерів ПП «Ремо» проведена оплата за отриманий товар та надані послуги в готівковій формі на суму 91 728 грн. Однак, відсутні супровідні документи, які відображають рух товару (товарно-транспортні накладні, шляхові листи, специфікації ).
Крім цього, в акті перевірки ПП «Паралель ВІД» №5522/22-1/37319777 від 25 жовтня 2012 року зазначено, що директор підприємства жодних бухгалтерських документів від свого імені не підписував.
По взаємовідносинах з ПП «Індастріалсервіс» згідно укладених договорів №18, №20 та №22 ПП «Ремо» мало намір отримати металопрокат та транспортні послуги всього на загальну суму 979 200,05 грн. в тому числі ПДВ в сумі 163 200,01 грн.
У наданих для перевірки первинних документах не зазначено місце виконання транспортних послуг, маршрут перевезення, якими транспортними засоби здійснювалося перевезення товару ким і коли воно виконувалося.
Крім цього, у акті перевірки ПП «Індастріалсервіс» від 25 жовтня 2012 року №5524/22.1/36892640 зазначено, що директор підприємства жодних бухгалтерських документів від свого імені не підписував та фінансово-господарської діяльності не здійснював.
По господарських операціях із ПП «Прототип СЛВ», ПП «Ремо» було поставлено будівельні матеріали згідно податкових накладних на загальну суму 419 880 грн. в тому числі ПДВ - 69 980 грн.
Згідно довіреностей будівельні матеріали були отримані директором ПП «Прототип СЛВ» Шевчуком В.Г., із пояснень якого, наданих 20 липня 2012 року співробітникам СБУ вбачається, що він жодних бухгалтерських документів він не підписував та господарської діяльності не здійснював. У зв'язку з цим актом перевірки ПП «Прототип СЛВ» №5521/22-1/3694654 від 25 жовтня 2012 року підприємству знято податковий кредит з податку на додану вартість.
Посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що в період з 1 квітня 2013 року по 9 квітня 2013 року Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Ремо» з питань, що становлять предмет заперечення до акту позапланової виїзної документальної перевірки №1410/22.1/20134978 від 13 березня 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 16 квітня 2013 року №2103/22.1/20134978.
Перевіркою встановлено, порушення п.1.4 ст. 1., пп. 7.3.1 ст. 7, пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 та пп.7.4.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 167 173 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 39 020 грн. 24 коп., за вересень 2010 року в сумі 103 991 грн. 32 коп., за листопад 2010 року в сумі 10 291 грн. 30 коп., за грудень 2010 року в сумі 15 288 грн. та завищено податок на додану вартість за березень 2010 року в сумі 1 418 грн.
На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2013 року №0002442201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 208 966,20 грн., в тому числі 167 173 грн. основного платежу та 41 793,20 грн. штрафної (фінансової) санкції.
ПП «Ремо», не погодившись податковим повідомленням-рішенням, оскаржило його в адміністративному порядку, проте рішенням Державної податкової служби у Волинській області №1988/10/10.2-6 від 16 травня 2013 року та рішенням Міністерства доходів та зборів України №4853/6/99-99-10-01-15 від 13 червня 2013 року, в задоволенні скарги відмовлено та підтверджено правомірність винесення оскаржуваного рішення.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі Закон України №168/97-ВР) (з наступними змінами та доповненнями в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV(з наступними змінами та доповненнями) (далі - Закон України №996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Водночас, статтею 1 даного Закону визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами Закону України №168/97-ВР.
Статтею 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.
З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, можливо лише при фактичному здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій (зміну активів), яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
З матеріалів справи вбачається, що за період охоплений перевіркою ПП «Ремо» перебувало у господарських відносинах з контрагентами ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД» та ПП «Прототип СЛВ» за результатами яких сформовано суми податкового кредиту.
Так, згідно договору про надання транспортних послуг укладеного між ПП «Паралель ВІД» та ПП «Рем» №8 від 1 грудня 2010 року позивач отримав транспортні послуги, отримання яких підтверджується виписаними податковими накладними №29 від 24 грудня 2010 року на суму 33 700,80 грн. в тому числі ПДВ на суму 5616,8 грн., №14 від 3 грудня 2010 року на суму 58 027,20 грн. в тому числі ПДВ на суму 9 671,20 грн., рахунками фактури №18 від 3 грудня 2010 року, №33 від 24 грудня 2010 року та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Оплата за надані транспортні послуги проведена у готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.
Господарські операції згідно укладених договорів надання транспортних послуг №18 від 30 липня 2010 року, №20 від 1 вересня 2010 року та №22 від 12 вересня 2010 року укладених між ПП «Ремо» та ПП «Індастріалсервіс» на загальну суму 979 200,05 грн. в тому числі ПДВ в сумі 163 200,01 грн. підтверджені отриманими від ПП «Індастріалсервіс» податковими накладними №271 від 30 вересня 2010 року на суму 238 860,24 грн. в тому числі ПДВ - 39 681,28 грн., №255 від 24 вересня 2010 року на суму 147 000 в тому числі ПДВ - 24 500 грн., №240 від 16 вересня 2010 року на суму 238 860,24 грн. в тому числі ПДВ - 39 810,04 грн., №198 від 10 серпня 2010 року на суму 79 083,60 грн. в тому числі ПДВ - 13 180,60 грн., №208 від 20 серпня 2010 року на суму 80 683,68 грн. в тому числі ПДВ - 13 447,28 грн., №224 від 31 серпня 2010 року на суму 74 354,16 грн., в тому числі ПДВ - 12 392,36 грн., №371 від 29 листопада 2010 року на суму 6 147,97 грн., в тому числі ПДВ 10 291,33 грн.
Крім цього, проведення господарських операцій позивача з ПП «Індастріалсервіс» підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт та видатковими накладними.
Згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів оплата за отриманий товар надані послуги проведена у готівковій формі.
Факт здійснення господарських операцій позивача із ПП «Прототип СЛВ», по поставці будівельні матеріали згідно податкових накладних на загальну суму 419 880 грн. в тому числі ПДВ - 69 980 грн. підтверджується податковими накладними №67 від 30 вересня 2010 року на суму 150 023,55 грн. в тому числі ПДВ -25 003,93 грн., №33 від 30 червня 2010 року на суму 99 437,54 грн. в тому числі ПДВ -16 572,92 грн., №31 від 29 червня 2010 року на суму 104 963,84 грн. в тому числі ПДВ -17 493,97 грн. №66 від 1 вересня 2010 року на суму 65 455,07 грн. в тому числі ПДВ -109 609,18 грн. та видатковими накладними.
Оплата за надані послуги проведена у готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.
На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції мали реальний характер.
Досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, останні підтверджують обґрунтованість і відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.
Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що господарські операції між ПП «Ремо» та ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД» і ПП «Прототип СЛВ» не відбулися у зв'язку з відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних чи шляхових листів, які відображають переміщення вантажу, з огляду на наступне.
Згідно пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Таким чином, відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних не впливає на стан конкретних активів та зобов'язань та не дають підстав вважати, що господарські операція не відбулася, оскільки їх здійснення за певний період підтверджується іншими документами бухгалтерського обліку, наявність яких згідно 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає право на формування податкового кредиту.
Висновки відповідача зроблені на підставі актів перевірок контрагентів позивача №5521/22-1/36394654 від 15 жовтня 2012 року, №5524/22-1/36892640 від 25 жовтня 2012 року та №5522/22-1/37319777 від 25 жовтня 2012 року стосовно того керівники ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД» та ПП «Прототип СЛВ» не підписували від їх імені жодних бухгалтерських документів, а тому господарські операції проведені з ПП «Ремо» є такими, що не відбулися суд також до уваги не приймає з огляду на наступне.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, останній має право на податковий кредит. Будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.
Актом перевірки від 16 квітня 2013 року №2103/22.1/20134978 не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит з податку на додану вартість.
Судом при безпосередньому дослідженні первинних документів, складених за наслідками здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами, було встановлено, що такі документи відповідають дійсності.
Порушення контрагентами ПП «Ремо» вимог податкового законодавства щодо порядку подання податкової звітності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (споживачем послуг) вимог закону при формуванні податкового кредиту.
Платник податку на додану вартість (покупець товару, споживач) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (надавачами послуг) вимог податкового законодавства, зокрема щодо належного звітування перед контролюючими органами тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливі порушення контрагентів. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, адже Законом України «Про податок на додану вартість» іншого не передбачено.
Враховуючи викладене суд вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами відбулася і надання послуг було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки 16 квітня 2013 року №2103/22.1/20134978 висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість в сумі 167 173 грн. за серпень, вересень, листопад та грудень 2010 року не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення податковим органом збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 208 966,20 грн., є необґрунтованим та безпідставним.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 22 квітня 2013 року №0002442201.
Отже, на думку суду, позивачем правомірно було віднесено до валових витрат суми по взаємовідносинах з приватним підприємством «Індастріалсервіс», приватним підприємством «Паралель ВІД» та приватним підприємством «Прототип СЛВ», а висновки податкового органу є неправомірними, а тому позовні вимоги слід задовольнити.
Оскільки позов підлягає задоволенню, то за правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України 2 089,66 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви згідно з платіжними дорученнями №163 від 16 липня 2013 року та №167 від 22 липня 2013 року.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 22 квітня 2013 року №0002442201.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ремо» 2 089 (дві тисячі вісімдесят дев'ять) гривень 66 копійок понесених витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Я. Ксензюк