Іменем України
12 липня 2013 р. (10:25) Справа №801/5093/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В., розглянувши за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Михайлова О.О., довіреність від 11.06.2013 р. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим
про визнання нечинним та скасування рішення та акту.
Обставини справи: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі АР Крим (далі відповідач) в якому просить визнати противоправними нечинними та скасувати Акт № 2466 від 26.04.2013 р. та Рішення № 5855 від 30.04.2013 р.
Обґрунтовуючи свої позивні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем направлено Акт № 2466 від 26.04.2013 р. та Рішення № 5855 від 30.04.2013 р. про застосування штрафних санкцій за неподання звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з вказаним актом та рішенням позивач не згоден у зв'язку з тим, що він не є фізичною особою - підприємцем як це вказано в зазначеному акті та рішенні, у зв'язку з чим не зобов'язаний подавати ніяких звітів до Пенсійного Фонду України. Крім того позивач зазначив, що в зазначеному Акті та Рішенні відповідача вказаний не його ідентифікаційний код.
В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позові та окремо зауважив, що Він ні коли не був фізичною особою - підприємцем, більш того в 2011 -2012 р. працював як найманий працівник, а тому, вимоги Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на нього не поширюється.
Представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим з 06.01.2000 р., дані по фізичним особам -підприємцям та юридичним особам в програму АРМ автоматично поступають від бази державного реєстратора, занести або змінити дані платника вручну не можливо.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши думку сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд
Судом встановлено, що відповідачем 26.04.2013 р. складено Акт № 2466 про виявлене порушення передбачене Законом «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року N 22-2, а саме несвоєчасне надання звіту о сумах нарахованого єдиного внеску в органи Пенсійного фонду за 2011 р., 2012 р., фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, рег. № НОМЕР_3.
30.04.2013 р. відповідачем винесено рішення № 5855 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності передбаченою Законом № 2464 до ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, реєс. № НОМЕР_3 АДРЕСА_1, 95050 в розмірі 340 грн., додаток 5 за 2011 р., додаток 5 за 2012 р.
Таким чином при винесені оскаржуваємого акту та рішення, відповідач визначив ОСОБА_1 платником єдиного внеску як фізичну особу - підприємця.
Зазначені Акт та Рішення отримані позивачем.
Правомірність винесення відповідачем зазначеного рішення та акту є предметом спору у цій справі.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.
Закон № 2464 визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до ч. 2. ст. 2 Закону № 2464 виключно цим Законом визначаються:
принципи збору та ведення обліку єдиного внеску;
платники єдиного внеску;
порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;
розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;
склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Платниками єдиного внеску є тільки ти особи які визначені Законом № 2464.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Згідно до п.4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2462 платниками єдиного внеску є також фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом 3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Облік платників єдиного внеску передбачений ст. 5 Закону № 2464.
Відповідно до ч. 1 ст. 17. Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Таким чином, щоб дізнатися про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця використовуються відомості Єдиного державного реєстру.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачений статус відомостей Єдиного державного реєстру, а саме якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Серія НОМЕР_4, станом на 13.06.2013 р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не знайдено.
Будь яких доказів реєстрації ОСОБА_1 до 01.07.2004 р. в якості фізичної особи - підприємця відповідачем не надано.
Що стосується заперечень відповідача, про те, що ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя, то як встановлено в суді позивач ОСОБА_1 має ідентифікаційний номер НОМЕР_2.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, не повинен був подавати звіти о сумах нарахованого єдиного внеску в органи Пенсійного фонду за 2011 р., 2012 р., тому , що позивач не був зареєстрований в зазначений період фізичною собою - підприємцем.
Суд погоджується з думкою позивача, про те що інформація бази даних відповідача, щодо нього не відповідає дійсності.
Відповідач не надав належних доказів, про те, що позивач повинен був надати звіти о сумах нарахованого єдиного внеску в органи Пенсійного фонду за 2011 р., 2012 р., у той час як відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За таких обставин позовні вимоги позивача, щодо визнання противоправним та скасування Рішення № 5855 від 30.04.2013 р. про застосування штрафних санкцій за не подання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим підлягають задоволенню.
Вимоги позивача, щодо визнання противоправним та скасування Акту № 2466 від 26.04.2013 р. на задоволені яких наполягав позивач, не підлягають задоволенню, оскільки є неспроможними, у зв'язку з чим, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Враховуючи відсутність відповідного закону про нормативно-правовий акт згідно з вимогами ч. 7 ст. 9 КАС України суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Теорія права виходить з того, що нормативно-правовий акт є офіційним актом-волевиявленням (рішенням) уповноважених суб'єктів права, який встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Нормативно-правовий акт містить норми права загального характеру, поширюється на невизначене коло суб'єктів та має тривале застосування у часі. Правовий акт індивідуальної дії, в контексті КАС України, це рішення суб'єкта владних повноважень, дію якого поширено на конкретну особу або що стосується конкретної ситуації, і яке передбачене для разового застосування.
До адміністративних судів відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України встановлені певні обмеження щодо предмету оскарження, зокрема, до суду може бути оскаржено лише рішення (нормативно-правові акти чи акти індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень.
З аналізу зазначених норм вбачається що, до суду може бути оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень, яке в даному випадку повинно являти собою правовий акт індивідуальної дії розпорядчого характеру.
Оскаржуваний позивачем Акт відповідача, на думку суду, взагалі не є за своєю суттю рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки, даний Акт не є розпорядчим документом внаслідок того, що в ньому відсутні приписи управлінського характеру щодо здійснення певних дій або утримання від їх здійснення.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим підлягають задоволенню частково, в частині визнання противоправним та скасуванні рішення відповідача №5855 від 30.04.2013 р., тому що не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 12.07. 2013 року.
У повному обсязі постанову складено та підписано 17.07.2013 року.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, 160-165, 167 КАС України суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати противоправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі АР Крим від 30.04.2013 р. № 5855 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності передбаченою Законом «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
3. В задоволенні іншій частині позову - відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Управління пенсійного фонду України в Київському районі АР Крим на користь ОСОБА_1 (95043, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору у сумі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Євдокімова О.О.