Іменем України
19 червня 2013 р. (15:40) Справа №801/5137/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В., розглянувши за участю представника позивача - ОСОБА_1, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 від 26.07.2010, договір про надання правової допомоги від 11.02.2013, представника відповідача - Шаганова А.О., довіреність № 13-12-2115/0-11 від 08.06.2011, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Центру зайнятості АР Крим, Інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Центра зайнятості АР Крим Міністерства праці та соціальної політики України
про визнання незаконним та скасування акту
Обставини справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Центру зайнятості АР Крим, Інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Центра зайнятості АР Крим Міністерства праці та соціальної політики України про скасування акту № 140/ш від 12.11.2009.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, та зазначає, що Постановою Джанкойського міськрайонного суду від 16.03.2009 у справі № 3-523/09 суд звільнив позивача від адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення, та обмежився усним зауваженням, таким чином позивач вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для складання оскаржуваного акту.
18.03.2010 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить визнати незаконним акт Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення № 140/ш від 12.11.2009.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 19.06.2013 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові, та з урахуванням заяви від 18.03.2010, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідачів у судовому засіданні, яке відбулось 19.06.2013 проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши суду письмові заперечення, в яких просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд-
12 листопада 2009 року Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення проведено перевірку позивача щодо дотримання законодавства України про зайнятість населення.
Перевіркою встановлено, порушення норм ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення» в частині використання праці громадянки Російської Федерації ОСОБА_5 без дозволу державної служби зайнятості.
За результатами перевірки складного Акт №149/ш від 12.11.2009 про порушення законодавства України про зайнятість населення та запропоновано позивачу у місячний термін внести штраф у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом за кожного працевлаштованого з порушенням законодавства іноземного громадянина у сумі 12100,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст. 204 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП).
Постановою Джанкойського міськрайонного суду від 16.03.2009 позивача звільнено від адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення за малозначністю, передбачене ст. 204 КУпАП та обмежився усним зауваженням.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон України № 803) встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Правовий статус інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення визначений Положенням про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 47 від 24 червня 1991 року.
Згідно з п.п. 1, 2 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 47 від 24 червня 1991 року Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі - інспекція) входить до складу державної служби зайнятості.
Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.
У своїй діяльності інспекція керується Конституцією України, Законом України «Про зайнятість населення», цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами і працює у взаємодії з державною податковою адміністрацією, правоохоронними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Інспекція складається з інспекції Державного центру зайнятості Мінпраці, інспекцій центрів зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості на правах підрозділів відповідних центрів зайнятості.
Пунктом 5 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України № 47 від 24 червня 1991 року передбачено, що основними завданнями інспекції є: здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість; забезпечення громадянам прав і гарантій у галузі зайнятості шляхом здійснення заходів щодо запобігання та усунення виявлених порушень законодавства про зайнятість населення.
Відповідно до п. «а» п. 7 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 47 від 24 червня 1991 року Інспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями, передусім щодо: працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту; організації оплачуваних громадських робіт; забезпечення особливих гарантій працівників, вивільнюваних у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ і організацій, скороченням чисельності або штату працівників; подання державній службі зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), про всіх прийнятих працівників, про наступне вивільнення працівників та фактично вивільнених працівників.
Згідно п. «г». п. 8 Положення, Інспекції надається право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України «Про зайнятість населення» і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.
Як вже було зазначено судом вище, 12.11.2009 Інспекцією по контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення складено Акт № 149/ш Про порушення законодавства України про зайнятість населення.
В Акті встановлено, що позивач без відповідного оформлення працевлаштувала на базі «Партія», що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 громадянку Російської Федерації ОСОБА_5, що є порушенням ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01 березня 1991 року.
Обставини на підставі яких до позивача застосовані економічні санкції також підтверджуються постановою Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2009 у справі № 3-523/09, яка набрала законної сили, і з якої вбачається що ОСОБА_3 визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 204 КУпАП за працевлаштування громадянки Російської Федерації ОСОБА_5 без належного дозволу державної служби зайнятості на працевлаштування, чим порушено вимоги ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення».
Порядок працевлаштування іноземних громадян на Україні визначений ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХШ від 1 березня 1991 року, Законом України «Про правовий статус іноземця», Порядком видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 року № 322 (далі - Порядок № 322).
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення» та Порядком № 322 роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
У разі несплати протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку. Кошти від стягнутих штрафів спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. (ч. 4 ст. 8 Закону України № 803)
Крім того, ст. 204 КУпАП передбачено, порушення посадовими особами підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, у тому числі іноземних суб'єктів господарської діяльності, що діють на території України, встановленого порядку працевлаштування, прийняття на навчання іноземців та осіб без громадянства, надання їм житла, а також інші порушення, якщо вони будь-яким чином сприяють іноземцям та особам без громадянства в ухиленні від виїзду з України після закінчення терміну перебування або спрямовані на їх незаконну реєстрацію, оформлення документів на проживання, тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як свідчать матеріали справи 16.03.2009 Постановою Джанкойського міськрайонного суду АР Крим у справі № 3-523/09 встановлений факт працевлаштування на базу «Партія» без дозволу на використання праці іноземців громадянки Російської Федерації ОСОБА_5, у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення суд звільнив порушника від адміністративної відповідальності і обмежився усним зауваженням.
Як свідчать приписи ст. 204 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення за даною статтею складається відносно посадових осіб підприємств, установ і організацій.
Інспекцією по контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення складено Акт № 149/ш Про порушення законодавства України про зайнятість населення відносно позивача як фізичної особи - підприємця.
З вищевикладеного випливає, що позивач як посадова особа не була притягнута до адміністративної відповідальності.
Більш того, суд звертає увагу, що адміністративні та економічні санкції не є юридичною відповідальністю одного виду. Тобто накладення адміністративного штрафу за адміністративне правопорушення на фізичну особу, яке передбачено ст. 204 КУпАП, не виключає застосування економічних штрафних санкцій застосованих до роботодавця, які передбачені ст. 8 закону України «Про зайнятість населення».
Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.04.2013 у справі № К/9991/35303/11.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що адміністративні санкції, застосовані до позивача відповідно до ст. 204 КУпАП та штрафні (економічні) санкції застосовані Інспекцією за порушення, встановлені Законом України "Про зайнятість населення", є окремими видами юридичної відповідальності, та можуть бути застосовані одночасно, що передбачено чинним законодавством.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийняті оскаржуваного Акту діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, врахував усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Виходячи з вищенаведеного, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку ст. ст. 69,70,86 КАС України, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (ч. 2 ст. 94 КАС України).
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 19.06.2013.
У повному обсязі постанову складено та підписано 25.06.2013.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, 160-163, 167 КАС України, суд-
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Євдокімова О.О.