Іменем України
11 червня 2013 р. 10:57 Справа №2а-5126/12/0170/21
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Гришановій Г.В. розглянувши за участю представника позивача Савопуло Б.М. - дов. б/н від 05.06.2013р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-парк»
до Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим
про визнання протиправними постанов, спонукання до виконання певних дій.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-парк» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2012р., постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.05.2012р.
Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України «Про виконавче провадження» та мотивовані тим, що оскаржувані постанови винесені відповідачем в супереч зазначеного закону, оскільки виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, а в подальшому винесення постанови про стягнення виконавчого збору, не вступив в законну силу .
У судовому засіданні 11.06.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання 11.06.2013р. не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника відповідача та закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Представник третьої особи у судове засідання 11.06.2013р. не з'явився, про час, деть та місце розгляду справи сповіщений належним чином - судовою повісткою, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
03.05.2012р. відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови третьої особи № 25 від 29.03.2012р.
11.05.2012р. відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, а саме з позивача 9657,00 грн., у зв'язку із невиконанням виконавчого документу у наданий державним виконавцем термін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» зі змінами та доповненнями № 606-XIV від 21.04.1999р. (далі Закон № 606).
Відповідно до ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 6 Закону № 606 визначені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, зокрема ч. 1 закріплено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 17 Закону № 606 відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Статтею 18 Закону № 606 чітко визначені вимоги до виконавчого документу. У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (ч.1 ст. 18).
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках (ч. 1 ст. 19).
Разом з тим, у ч. 1 ст. 25 Закону № 606 закріплено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Отже, з системного аналізу приписів Закону № 606 чітко слідує, що державний виконавець при відкритті виконавчого провадження повинен перевірити, зокрема відповідність виконавчого документу приписам ст. 18 цього Закону, а саме дату набрання законної (юридичної) сили рішенням.
У ст. 26 Закону № 606 визначені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.
Як свідчать матеріали справи, оскаржувана позивачем постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2012р. винесена на підставі виконавчого документу - постанова № 25 від 29.03.2012р., яка видана третьою особою якою на позивача накладено штраф за порушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 96570,00 грн.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що датою набрання вищезазначеною постановою третьої особи чинності є також 29.03.2012р.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» постанову Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіального органу може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.
Таким чином, відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження із не перевіренням виконавчого документу приписам ст. 18 Закону № 606.
Крім того, як свідчать матеріали справи, постанова третьої особи від 29.03.2012р. була своєчасно оскаржена позивачем до Окружного адміністративного суду АР Крим, яка відповідно до Постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013р. визнана протиправною та скасована.
Таким чином, оскільки суд розглядає позовні вимоги на час звернення позивача із позовом до суду, суд вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2012р. є протиправною та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим, у суду не має правових підстав для закриття провадження у справі у зв'язку із винесенням відповідачем 21.05.2013 постанови про закінчення виконавчого провадження. Більш того, суд звертає увагу на те, що норми КАС України не містять приписів щодо закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлена протиправність постанови відповідача про відкритті провадження у справі від 03.05.2012р., у зв'язку з чим протиправною є постанова відповідача про стягнення з позивача виконавчого збору від 11.05.2012р., яка винесена на підставі ст. 28 Закону № 606, відповідно до якої у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що спростовують позицію позивача.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
-на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
-з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
-обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
-безсторонньо (неупереджено);
-добросовісно;
-розсудливо;
-з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
-пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
-з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
-своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відо бражає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим.
За таких умов, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваних постанов вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
В судовому засіданні 11.06.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У повному обсязі постанову складено та підписано 17.06.2013 року.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98 ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим від 03.05.2012р. про відкриття виконавчого провадження.
Визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим від 11.05.2012р. про стягнення з боржника виконавчого збору.
Стягнути з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-парк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 32,19 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Євдокімова О.О.