01.08.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-797/1093/2013р. Головуючий в першій інстанції Лушніков В.Ф.
Категорія 30 Головуючий в апеляційній інстанції Лівінський С.В.
01 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Лівінського С.В.,
суддів - Колбіної Т.П., Птіціної В.І.,
при секретарі - Сидорук М.А.,
за участю - позивача - ОСОБА_3, її представника - ОСОБА_4, представника відповідача - Летнянчина А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу військової частини(далі в/ч) А-0225 в особі фінансово-економічного управління (далі ФЕУ) Командування ВМС Збройних сил(далі ЗС) України на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 13 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до військової частини А-0225 в особі ФЕУ Командування ВМС ЗС України, Головного управління(далі ГУ) пенсійного фонду України в м. Севастополі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У лютому 2012 року позивач звернулася до суду із
позовом до першого відповідача та просила відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 23398,45 грн., моральну шкоду в сумі 5000 гривень та витрати на юридичну допомогу в сумі 5395,00 грн.
Вимоги мотивовані тим, що позивач, мічман у відставці до 11 липня 2008 року проходила військову службу у військовій частині А-0225. Наказом № 132 від 14.07.2008 року була виключена із списків особового складу оперативного управління штабу командування ВМС ЗУ України з 11 липня 2008 року та направлена для зарахування на облік до Севастопольського об'єднання міського військового комісаріату АР Крим для нарахування пенсії. Однак відповідач відмовився надавати відповідний розрахунок вислуги років і передати його до Севастопольського міського військового комісаріату АР Крим. Через неправомірні дії відповідача, позивач 24.09.2008 року звернулась до суду та постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 10.12.2010 року її позовні вимоги були задоволені частково та зобов'язано відповідача в особі фінансово-економічного управління командування ВМС Збройних Сил України скласти основний розрахунок вислуги років. Однак, у зв'язку з ненаданням розрахунку про вислугу років, позивач не отримала пенсію з 12 липня 2008 року по 30.09.2010 року у розмірі 23398, 45 грн., яку просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач зазначає, що через неправомірні дії відповідача їй була завдана моральна шкода, оскільки вона була позбавлена грошових коштів для існування, неможливістю придбати речі, необхідні для звичайного життя, що ставило її в залежне та неприємне становище. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 5000 грн.
Ухвалою судді від 4 вересня 2012 року до участі у справі як співвідповідача залучено ГУ пенсійного фонду України в м. Севастополі.
Рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 13 лютого 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з в/ч А-0225 в особі ФЕУ Командування ВМС ЗС України в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 23398, 45 гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2000 гривень. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням перший відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення по справі, просив скасувати рішення, прийняти нове рішення по справі та відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті несвоєчасного складання основного розрахунку вислуги років відповідач порушив права позивача на отримання пенсії
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з п. б ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 року № 4 « Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» передбачено, що згідно зі ст. 55 Закону N 2262 - ХІІ суми пенсії, нараховані пенсіонерам з числа військовослужбовців, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їхніх сімей і не одержані ними своєчасно, виплачуються за минулий час не більше ніж за три роки перед зверненням із заявою про її одержання, а суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 займала посаду мічмана та була звільнена з військової служби у відставку за віком та виключена зі списків особового складу з 11 липня 2008 року наказом командувача ВМС ЗС України № 132 від 14 липня 2008 року та направлена для зарахування на облік до Севастопольського об'єднаного міського військового комісаріату Автономної Республіки Крим.
Однак, при звільненні позивачу у її загальний стаж не був зарахований період проживання з чоловіком у місцевості, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю впродовж з 14 серпня 1982 року по 24 березня 19992 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 10 грудня 2010 року на ФЕУ Командування ВМС ЗУ України було покладено обов'язок скласти основний розрахунок вислуги років з урахуванням у загальний стаж вищевказаного періоду проживання ОСОБА_3 як дружини офіцерського складу, де відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю.(а.с. 6 - 8) Ухвалою Севастопольського Апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року постанова суду залишена без змін.(а.с. 9 -10)
На підставі вищевказаної постанови суду була оформлена особова справа та направлена на адресу відділу соціального забезпечення у м. Севастополі військового комісаріату Автономної Республіки Крим для призначення пенсії.
09 жовтня 2011 року ГУ Пенсійного фонду України в м. Севастополі позивачу призначено пенсію за вислугу років. Різницю пенсії за минулий час позивачу виплачено не більш як за 12 місяців перед зверненням, тобто починаючи з 30 вересня 2010 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що несвоєчасне складання основного розрахунку вислуги років в/ч А-0225 в особі ФЕУ Командування ВМС ЗУ України порушило права позивача на отримання пенсії за період з 12 липня 2008 року по 30 вересня 2010 року у розмірі 23398, 45 гривень та обґрунтовано стягнув цю суму з відповідача.
Правильним та вмотивованим, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, являється і висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 2000 гривень.
Суд першої інстанції, всупереч твердженням апелянта, ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права, повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, у тому числі й ті, на які посилається апелянт, та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.
Посилання апелянта на відсутність у справі доказів що підтверджують неправомірність дій ФЕУ Командування ВМС ЗУ України по відношенню до позивача, не можна визнати обґрунтованим, оскільки вони суперечать матеріалам справи.
Необґрунтованими і такими, що не відповідають матеріалам справи, є також і твердження апелянта щодо неправильності періоду, за який проведено розрахунок.
Інші доводи апелянта являються наслідком помилкового тлумачення норм права, а тому теж не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.
Тому, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Севастополя, -
Апеляційну скаргу Військової частини А-0225 в особі фінансово-економічного управління Командування ВМС Збройних сил України - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 13 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: С.В. Лівінський
Судді: Т.П. Колбіна
В.І. Птіціна