02.08.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/1725/13р. Головуючий у першій
інстанції Кравченко В.Є.
Категорія 5 Доповідач у апеляційній
інстанції Птіціна В.І.
02 серпня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Птіціної В.І.,
суддів: - Колбіної Т.П., Андрейченко А.А.,
за участю:
секретаря - Лашкевич Н.А.,
представника позивача - ОСОБА_5,
представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 26 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про припинення права власності на частку у спільному майні,-
У липні 2008 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9 про припинення права власності на частку у спільному майні.
Вимоги позову мотивувала тим, що, відповідно до договору купівлі-продажу домоволодіння, їй належить на праві спільної часткової власності ? частка жилого будинку АДРЕСА_1 Вважаючи, що частка відповідача у спірному домоволодінні є незначною, виділ її є неможливим, позивач просила припинити право власності на належну відповідачу частку жилого будинку з одночасним визнанням за нею права власності на вказану частку та виплатою грошової компенсації, в розмірі 26799грн., які внесені на депозит Нахімовського районного суду м.Севастополя. Також в обґрунтування підстав для задоволення позову позивач вказала те, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне домоволодіння в цілому належить їй, відповідач у будинку не проживає, тягар сплати комунальних послуг не несе. Крім того, сумісне проживання з ОСОБА_9 є неможливим для позивача.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26 жовтня 2009 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки на момент розгляду даної справи на ? частку спірного домоволодіння яке належить ОСОБА_9, було накладено арешт при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором займу.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції поклав в основу положення ст. 365 ЦК України, мотивуючи це тим, що частка відповідача у спірному домоволодінні є незначною та її виділ у натурі є неможливим.
Однак, колегія суддів, не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, оскільки в порушення ч.3 ст.213 ЦПК України, повно і всебічно обставини справи не з'ясував.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із положеннями статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26 жовтня 2009 року позов ОСОБА_8 задоволено (а.с.86- 88).
Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 27 січня 2011 року вказане рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_8 відмовлено в задоволені позову( а. с. 188-190).
Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 10 листопада 2011 року задоволено заяву ОСОБА_8 про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 27 січня 2011 року (а.с.239-240).
Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 12 січня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено та рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26 жовтня 2009 року залишено без змін(а.с.274-277).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 24 квітня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 12 січня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.310-312).
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_8 та відповідач по справі ОСОБА_9 є співвласниками на праві спільної часткової власності будинку АДРЕСА_1 та кожній належить по ? частині спірного домоволодіння, що підтверджується договором купівлі-продажу від 09.12.2005 року, реєстр. №7771 та технічним паспортом на будинок. Разом з тим позивач у справі є власником земельної ділянки 0,0352 га з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування жилого будинку АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 09.12.2005 року реєстр.№7773 (а.с.6) та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №535057 від 07.09.2006 року.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, яка була проведена по справі Севастопольським відділенням Харківського НІДСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №187/188 від 25.06.2007 року, розділити спірне домоволодіння відповідно до часток, які належать сторонам, не можливо.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №160 від 21.05.2009 року вартість ? частки спірного домоволодіння, яка належить відповідачу, з урахуванням того, що земельна ділянка, на якій розташована ця частка, цілком належить позивачу, становить 26799грн. Саме ця сума була внесена позивачем на депозитний рахунок Нахімовського районного суду м. Севастополя, що підтверджується квитанцією від 12.01.2007 року та платіжним дорученням від 25.09.2009 року.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, враховуючи наведені обставини, як належні докази, прийшов до невірного висновку про задоволення позову, оскільки при ухваленні вказаного рішення, суд першої інстанції повно і всебічно обставини справи не з'ясував, зокрема, не звернув уваги на ту обставину, що на ? частку спірного домоволодіння, що належить ОСОБА_9, ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21.01.2005 року було накладено арешт. (а.с.157).
Відповідно до п.5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999 року, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам.
Як вбачається з відповіді, наданої ОСОБА_6 з Головного управління юстиції України у м. Севастополі про стан виконавчого провадження щодо виконання рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 31.08.2005 року, на ? частку будинку АДРЕСА_1 було накладено арешт та 10.04.2008 року проведено його опис для подальшого примусового виконання рішення (а.с.143-157).
На момент розгляду даної справи заборону на відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 знято не було, а тому ухваленим рішенням суду першої інстанції порушені права ОСОБА_6 як стягувача.
Колегія суддів не може взяти до уваги твердження представника ОСОБА_6 про необхідність закриття провадження по справі, оскільки аналогічний позов розглядався судом першої інстанції. Як вбачається з ухвали Нахімовського районного суду м. Севастополя від 10.12.2007 року, надану факсом у судове засідання другої інстанції, позовна заява ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про припинення права власності на ? частку домоволодіння, залишена без розгляду у зв'язку з неявкою позивача, тобто справа не розглянута по суті та спір не вирішено.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущена судом неповнота з'ясувань обставин призвела до неправильного вирішення справи, тому доводи апелянта є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.
В зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що рішення на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3 і 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 26 жовтня 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволені позову ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про припинення права власності на частку у спільному майні - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: В.І.Птіціна
Судді: Т.П Колбіна
А.А.Андрейченко