Справа № 752/12999/13-к
Провадження №: 1-кп/752/490/13
07 серпня 2013 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Дідика М.В.,
при секретарі Коруні О.В.,
в ході судового розгляду кримінального провадження № 12013110010007619 відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з освітою середньою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше судимого:
20.12.2006 року Голосіївським районним судом м. Києва за ст. 286 ч.2, 71 КК України до позбавлення волі на строк 8 років. 21.06.2012 року звільненого умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 6 місяців 22 дні,
обвинуваченого за ч.2 ст. 289 КК України,
з участю сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора Матолич М.О.,
з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_1,
ОСОБА_1 06.06.2013 року приблизно о 03.10 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку № 7 по пров. Коломиївському в м. Києві помітив припаркований автомобіль марки «ВАЗ 2107», синього кольору д.н.з. НОМЕР_1, 1985 року випуску, який належить ОСОБА_2, та вирішив ним незаконно заволодіти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_1, переконавшись в тому, що за ним ніхто не спостерігає, підійшов до вищевказаного автомобіля, зірвав з нього державні номерні знаки та заздалегідь підготовленими ним ключами, шляхом їх підбору, відчинив передні ліві двері водія, проникши таким чином до салону автомобіля.
Після чого, вставив раніше підготовлений ним ключ в замок запалювання, поворотом ключа запустив двигун та на вказаному автомобілі з місця вчинення злочину зник.
Цього ж дня, приблизно о 04:00 годин працівниками ВДАІ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві біля будинку № 110 по пр-ту Голосіївському в м. Києві було зупинено автомобіль марки «ВАЗ 2107» синього кольору під керуванням ОСОБА_1
Тобто, ОСОБА_1 визнається винним за ч.2 ст. 289 КК України, а саме у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим повторно.
На підтвердження встановлених судом обставин свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги.
Так, обвинувачений ОСОБА_1, після роз»яснення суті обвинувачення, визнавши себе винним, підтвердив вищезазначені обставини. Пояснив, що 05.06.2013 року, ввечері, взяв з дому автомобіль «ВАЗ-2107», який належить його матері, та став кататися. З невідомих причин автомобіль зламався. Маючи намір доставити автомобіль до місця стоянки, вирішив заволодіти чужим автомобілем. Біля 03.00 годин уже 06.06.2013 року, в провулку Коломиївському помітив автомобіль «ВАЗ 2107», який був за кольором схожий на його автомобіль. Власними ключами відкрив дверцята і проник до автомобіля. Його ключі також підійшли до замка запалювання. Запустивши двигун, почав рух. Приблизно через кілометр його зупинили, а потім затримали працівники міліції. Номерний знак з викраденого автомобіля зняв, щоб не було підозри про його викрадення. Перед тим як заволодіти чужим автомобілем, випив пляшку пива, але п»яним себе не відчував.
У вчиненому щиро розкаюється. Просить врахувати його молодий вік, що вину визнає і транспортний засіб повернутий потерпілому.
Докази його винності він не оспорює, показання дає добровільно.
Суд, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, керуючись вимогами ст. 349 КПК України, після допиту обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники судового провадження, яким було роз»яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.
А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками, не досліджувалися, за виключенням документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих даних на нього.
При призначенні покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом»якшують та обтяжують покарання, особу винного, який раніше судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, задовільний стан здоров»я, не працює.
Визнання вини та щире каяття, суд визнає обставинами, що пом»якшують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.
Більше того, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1 обтяжуючу покарання обставину, відображену у обвинувальному акті, вчинення злочину повторно. Оскільки, відповідно до вимог ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, як в даному випадку, суд не може ще раз враховувати її при призначені покарання як таку, що його обтяжує.
Враховуючи зазначені обставини та особу обвинуваченого, факт повернення транспортного засобу власнику, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин в період умовно-достроково звільнення від відбування покарання, призначеного 20.12.2006 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва за ст. 286 ч.2, 71 КК України, яким його було засуджено до позбавлення волі на строк 8 років, і від відбування якого він, 21.06.2012 року був звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 6 місяців 22 дні, - остаточне покарання ОСОБА_1, керуючись вимогами ст. 71 КК України, призначити за сукупністю вироків.
Саме таке покарання, на погляд суду, буде необхідними та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу у виді тримання під вартою, - залишити без змін.
Відповідно до вимог ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_1 зарахувати попереднє ув'язнення, починаючи з 06.06.2013 року (день фактичного затримання).
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п»ять) років без конфіскації майна.
Керуючись вимогами ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва , яким 20.12.2006 року його було засуджено за ст. 286 ч.2, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, і від відбування якого він, 21.06.2012 року, був звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 6 місяців 22 дні, і остаточно визначити покарання ОСОБА_1, за сукупністю вироків, у виді позбавлення волі на строк 5 (п»ять) років один місяць без конфіскації майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 07 серпня 2013 року, зарахувавши, відповідно до вимог ст. 72 КК України, у строк покарання попереднє ув'язнення, починаючи з 06.06.2013 року по 06.08.2013 року, включно.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.
Речові докази: пластикову рамку з-під номерних знаків; сонцезахисні окуляри, що на зберіганні в камері схову речових доказів Голосіївського РУ ГУ МВС України, - знищити;
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Дідик М.В.