Справа № 750/1609/13-ц
Провадження № 2/750/906/13
08.08.2013 року м.Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
головуючого - судді Сапона А.В.,
при секретарі - Шиловій Ж.О.,
за участю представника позивача - Супрун Н.С.,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», третя особа - ОСОБА_4, про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, -
10.02.2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 5871,27 грн., посилаючись на те, що відповідач був винен в скоєні ДТП, яка трапилась 01.02.2010 року в м. Дніпропетровськ, внаслідок чого транспортному засобу ЗАЗ TF699Р, державний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4, спричинені механічні пошкодження з вини дідповідача, вартість яких відшкодована позивачем. 22.03.2013 року позивач уточнив свої позовні вимоги, просив засучити в якості співвідповідача ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО», оскільки між цією страховою компанією та відповідаче ОСОБА_3 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» у судовому засіданні позов не визнала, мотивуючи тим, що позивач вчасно не пред'явив до цієї страхової компанії жодних вимог, а отже і не виник обов'язок по виплаті страхового відшкодування.
Відповідач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщались завчасно та належним чином.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2009 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № DNTOAK03110869, згідно до якого об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем ЗАЗ TF699Р, державний номер НОМЕР_1. Відповідно до цього договору позивач зобов'язався, у разі настання страхового випадку, відшкодувати збитки у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених договором.
01.02.2010 року мало місце ДТП, що трапилась в м. Дніпропетровськ за участю застрахованого автомобіля та автомобіля RENAULT НР385, державний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_3
Внаслідок вищевказаної ДТП, що сталася 01.02.2010 року, застрахований автомобіль був пошкоджений.
Відповідно до постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.04.2010 року винного у скоєнні ДТП ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Згідно зі звітом про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 143-02-10-Л від 06.02.2010 року розмір заподіяної шкоди склав 6084,27 грн. Сума страхового відшкодування до виплати страхувальнику на підставі страхового акту И-1403 від 09.03.2010 року склала 5871,27 грн. і була виплачена ОСОБА_4 в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 2647 від 12.03.2010 року.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом було встановлено, що на момент вчинення ДТП, що відбулася 01.02.2010 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 перед третіми особами була застрахована у ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО».
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.
Згідно з ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховий випадок - це подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Статтею 8 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховий випадок - це певна подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Суд не бере до уваги твердження представника ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» з приводу порушення порядку звернення за страховим відшкодуванням з огляду на наступне.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм ПрАТ "СК «ІНГОССТРАХ" може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.
Слід звернути увагу, що у договорі, яким застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 визначено розмір франшизи в сумі 510 грн.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача до ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» про відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, за виключенням сум франшизи, які слід стягнути з відповідача ОСОБА_3
Також суд вважає за доцільне розподілити судові витрати між відповідачами порівну.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208- 209, 292, 294-296 ЦПК України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» про стягнення страхового відшкодування задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування 5361 (п'ять тисяч триста шістдесят одну) грн. 27 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування 510 (п'ятсот десять) грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» та ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» у якості відшкодування судового збору по 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. з кожного.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області протягом десяти днів, у порядку, передбаченому ст.ст. 294-296 ЦПК України.
Суддя А.В. Сапон