№ справи:101/132/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В.
№ провадження:22-ц/190/4187/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.
"07" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Сокола В.С.
суддів:Болотова Є.В., Пономаренко А.В.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання договору позики нікчемним, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Алуштинського міського суду АРК від 29 квітня 2013 року,
19 грудня 2012 року ОСОБА_6, посилаючись на ст. 526, 625, 1049, 1050 ЦК України, звернулась до суду із зазначеним позовом (а.с.3-5), просила стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 169 008, 73 грн., що включає суму основної заборгованості 152 800 грн., 3% річних у розмірі 4 033, 92 грн., проценти за користування позикою 12 174, 81 грн. та судові витрати. В обґрунтування вимог вказала, що 30 листопада 2011 року передала ОСОБА_7 суму у розмірі 19 100 доларів США, строком позики до 01 лютого 2012 року, що підтверджено письмово, шляхом укладення боргової розписки, однак у строк відповідачем гроші повернено не було.
04 квітня 2013 року ОСОБА_7, посилаючись на ч. 3 ст. 16, ч. 3 ст. 13, 1047, 626, 207 ч. 2 ст. 215 ЦК України, звернувся до суду із зустрічним позовом (а.с.49-50), просив визнати договір позики від 30 листопада 2011 року нікчемним. В обґрунтування вимог вказав, що гроші не отримував, у договорі позики відсутня підпис ОСОБА_6, що також свідчить про те, що гроші нею передано не було у зв'язку з чим договір є нікчемним.
Оскарженим рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на корись ОСОБА_6 суму заборгованості за договором позики 152 800 грн., 3% річних у сумі 4 884, 16 грн., проценти за користування позикою 14 404, 01 грн., а всього 172 088, 17 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на коритись ОСОБА_6 судовий збір за подання позову у розмірі 1 720, 88 грн., судовий збір за подання клопотання про забезпечення доказів 115 грн., а всього 1 835, 88 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6, зустрічний позов задовольнити. Вказує, що судом першої інстанції проігноровано факт відсутності у розписці підпису ОСОБА_6, що унеможливлює встановлення факту надання останньою коштів. Також вказав, що посилання суду на невірний спосіб захисту права також є помилковим, оскільки відповідно до ст. 626, 1047 ЦК України вбачається що правочин є саме нікчемним, та не відповідає вимогам недійсності правочину.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_7 ОСОБА_8 підтримала апеляційну скаргу за викладеними у ній доводами, представник ОСОБА_6ОСОБА_9 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала за її необґрунтованістю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Встановлено, що відповідно до боргової розписки від 30 листопада 2011 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 грошову суму в розмірі 19 100 доларів США (що еквівалентно на час укладення розписки 152 800 грн.) та зобов'язався повернути вказану суму 01 лютого 2012 року. Вказану розписку було укладено у присутності ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які засвідчили її своїми підписами (а.с.73).
Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Матеріали справи не містять доказів про повернення вказаної в розписці суми позики ОСОБА_7,такі докази не надані у засіданні апеляційного суду, тому, з огляду на вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення суми позики та застосуванням вимог статті 625 ЦК України , тобто стягненням суми боргу з нарахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних від простроченої суми.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що розписка, написана власноручно ОСОБА_7, останнім цей факт не оспорюється, що є фактом укладення договору позики між ним та ОСОБА_6 та фактом передачі йому грошових коштів.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_7 до моменту пред'явлення до нього позову про повернення боргу, не оскаржував договір позики з підстав неотримання ним грошових коштів. Також колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту самої боргової розписки вбачається, що ОСОБА_7 саме отримав позику, а не збирався отримати її після підписання розписки ОСОБА_6, на що він посилається як на пояснення існування самої розписки.
Довід апеляційної скарги про відсутність на розписці підпису ОСОБА_6 колегія суддів до уваги не бере, оскільки у розписці зазначено сторони зобов'язання (позикодавець та позичальник), грошова сума, яка передається, та особистий підпис позичальника. Отже, між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору позики, тому розписка свідчать про його укладення відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України. Таким чином, письмова розписка є належним доказом на підтвердження укладення сторонами договору позики.
Також, колегія суддів не бере до уваги довід апеляційної скарги щодо не визнання правочину нікчемним на підставі статті 203 ЦК України, оскільки, з огляду на вище зазначене, з урахуванням норм ст. 215 та 1051 ЦК України погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Таким чином з огляду на зазначене, колегія суддів Апеляційного суду АРК встановила, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержані, підстав для скасування рішення в порядку ст. 309 ЦПК України немає, тому згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду АРК від 29 квітня 2013 року залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: