дата документа 01.08.2013
Справа № 320/3698/13-к
Провадження №1кп/320/178/13
01 серпня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді: Максимчук З.М.,
за участю прокурора: Обуховського О.О.,
обвинуваченого: ОСОБА_1,
секретаря судового засідання: Чувашової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі Запорізької області кримінальне провадження № 12012080140000289 відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Торчиця Ставищенського району, Київської області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженого:
27.01.2007 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням на строк 3 роки.
11.12.2007 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч. 3, 186 ч. 2, 70, 71 КК України до позбавлення волі на строк 5 років. 29.08.2012 року звільнений по відбуттю строку покарання.
29.03.2013 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.185 ч.2 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням на строк 3 роки.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, суд
18 листопада 2012 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, знаходячись в кафе барі «ІНФОРМАЦІЯ_2» по АДРЕСА_2, у ОСОБА_1, під час розмови з ОСОБА_2, раптово виник умисел на заволодіння шляхом обману, належним ОСОБА_2 мобільним телефоном «Нокиа 6303», в корпусі чорного кольору, вартістю 600 гривень, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператору «Київстар» вартістю 25 гривень, на рахунку якої коштів не було.
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння вищевказаним мобільним телефоном, ОСОБА_1, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, з корисливих мотивів, шляхом обману ОСОБА_2, під приводом здійснення телефонного дзвінка, отримав від ОСОБА_2 мобільний телефон, та в той час, коли потерпілий ОСОБА_2 за ним не спостерігав, зник з місця вчинення злочину, тим самим шляхом обману заволодів мобільним телефоном «Нокіа 6303», в корпусі чорного кольору, вартістю 600 гривень, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар» вартістю 25 гривень, на рахунку якої коштів не було, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 625 гривень.
Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 190 КК України визнав повністю, згоден з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся і пояснив, що дійсно
18 листопада 2012 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, знаходячись в кафе барі «ІНФОРМАЦІЯ_2» по АДРЕСА_2, він розмовляв із ОСОБА_2 В ході розмови з ОСОБА_2, він побачив у потерпілого мобільний телефоном «Нокиа 6303», в корпусі чорного кольору.
В зв'язку з тяжким матеріальним становищем, він вирішив заволодіти вказаним мобільним телефоном. З цією метою попросив у ОСОБА_2 належний йому мобільний телефон, щоб подзвонити, на що останній погодився та передав йому телефон, та в той час, коли ОСОБА_2 за ним не спостерігав, зник з місця злочину.
Потерпілий ОСОБА_2, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, за викликом в судове засідання не прибув, про поважні причини своєї неявки суд не сповістив.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд рахує за можливе за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду і тому провести судовий розгляд та розглянути кримінальне провадження за його відсутності.
Вислухавши думки учасників судового розгляду кримінального провадження, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Аналізуючи зібрані докази в ході слухання кримінального провадження, суд рахує, що вина обвинуваченого знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.
Разом з тим, суд прийшов до переконання, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК України, так як він своїми умисними діями вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману /шахрайство/, вчинене повторно.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, обставини які пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Як особа, обвинувачений ОСОБА_1 за місцем мешкання характеризується задовільно. Раніше засуджений за низку вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення і перевиховання не став, належних висновків не зробив та знову скоїв умисне кримінальне правопорушення. Офіційно ніде не працює.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає повне визнання своєї вини та щире каяття.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення 18 листопада 2012 року, тобто до постановлення вироку Мелітопольським міськрайонним судом від 29.03.2013 року, відповідно до якого він був засуджений за вчинення кримінального правопорушення (злочину), яке вчинив 25.11.2012 року, остаточно призначити йому покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.
Також враховуючи те, що на думку суду, виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, застосувати ст.ст. 75, 76 КК України, звільнивши ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням з максимальним строком, поклавши на нього обов'язки, зазначені у п. 2,3,4 ст. 76 КК України.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», принцип повного або часткового складання покарань може застосовуватись у випадках призначення за окремі злочини, що входять до сукупності, як однакових, так і різних за видом покарань. При частковому складанні розмір остаточного покарання в усякому разі має бути більшим за розмір кожного з покарань, призначених за окремі злочини.
Остаточне покарання за сукупністю злочинів має визначатися за найбільш суворим видом покарання за окремі злочини, що до неї входять, і в межах санкції того закону, який передбачає більш суворе покарання. Однак якщо хоча б один зі злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для такого виду покарань у Загальній частині КК ( 2341-14 ).
Призначення покарання у порядку ч. 4 ст. 70 КК України проходить три етапи:
1) суд призначає покарання за другим вироком , тобто за злочин, розкритим останнім.
2) з урахуванням постановленого раніше вироку, суд призначає остаточне покарання шляхом часткового складання покарань, в межах тих розмірів, які вказані в ч. 2 ст. 70 КК України;
3) за правилами ст. 72 КК України до покарання призначеного за сукупністю злочинів, здійснюється зарахування того покарання, яке вже було повністю чи частково відбуте за попереднім вироком.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 371, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України , суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 /двох/ років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком і вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29.03.2013 року, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді 3 /трьох/ років 6 /шести/ місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом іспитового строку в 3/три/ роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на обвинуваченого ОСОБА_1 покласти обов'язки:
не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.
Речові докази по кримінальному провадженню:
- мобільний телефон «Нокіа 6303», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1, переданий згідно розписки від 28.03.2013 року ОСОБА_2 - повернути ОСОБА_2.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.