Справа № 2/254/1141/2013
іменем України
07 серпня 2013 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючий-суддя Богун О.О.
При секретарі Хуруджи В.В.
За участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Матющіної І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, -
Згідно позову, позивач ОСОБА_1 з 14.06.1979 року по 31.08.1979 року працював прохідником підземним на шахтоуправлінні ім. М.В. Фрунзе, на шахтоуправлінні ім. газети «Соціалістичний Донбас» з 12.06.1980 року по 03.08.1980 року працював учнем гірника очисного забою та гірником очисного забою, з 14.12.1981 року по 19.05.1982 року гірничим майстром, з 19.05.1982 року по 07.06.1982 року гірником очисного забою, з 07.06.1982 року по 01.03.1987 року гірничим майстром, з 01.03.1987 року по 10.07.1989 року начальником дільниці вибухових робіт, з 10.07.1989 року по 02.02.1991 року гірничим майстром добувної ділянки, в Пролетарському шахтобудівельному управлінні №4 тресту «Донецьквуглебудівля» працював з 05.02.1991 року по 22.04.1991 року в.о. заступника начальника гірничої ділянки, з 22.04.1991 року по 12.02.1996 року заступником начальника гірничої ділянки, з 12.02.1996 року по 15.08.1996 року гірничим майстром, на шахті ім. М.І. Калініна працював з 29.11.1999 року по 27.01.2000 року підземним гірничим майстром, з 27.01.2000 року по 19.07.2000 року підземним помічником начальника ділянки, з 15.11.2000 року по 03.04.2001 року помічником начальника ділянки, з 03.04.2001 року по 06.03.2008 року начальником ділянки підземним. Увесь цей час займав посади, пов'язані з виконанням робіт під землею у шкідливих умовах та зазнавав впливу вугільно-породного пилу фіброгенної дії, вогкості, підвищеної вологості тощо. Його загальний стаж праці у шкідливих умовах складає 22 роки 11 місяців 18 днів, в тому числі на шахтоуправлінні ім. газети «Соціалістичний Донбас» 9 років 3 місяці 12 днів та на шахті ім. М.І. Калініна 7 років 11 місяців 8 днів. Шахтоуправління ім. газети «Соціалістичний Донбас» та ДВАТ «Шахта ім. М.І. Калініна» у зазначені періоди входили до складу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», оскільки шахтоуправління ім. газети «Соціалістичний Донбас» входило до складу Державного підприємства «Донецьквугілля», а шахта ім. М.І. Калініна у 2003 році була реорганізована в відокремлений підрозділ «Шахта ім. М.І. Калініна» Державного підприємства «Донецьквугілля», у 2004 році Державне підприємство «Донецьквугілля» реорганізовано в Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія».
Робота в шахті під землею є джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок чого він отримав захворювання, а саме «Хронічний обструктивний бронхіт другої стадії пилової етіології фаза загострення. Емфізема легенів. Легенева недостатність першого - другого ступеню (Л44/8). Ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз з артеріальною гіпертензією СН один (J25.1.7)». Захворювання легенів визнано професійним. Внаслідок професійного захворювання, 19.02.2009 року висновком МСЕК №1 м. Донецька №113753 йому первинно встановлена стійка втрата працездатності 40% (безстроково) та визначена потреба у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні. Даний відсоток втрати працездатності у розмірі 40% зберігається у нього до теперішнього часу.
Медичні документи про його лікування свідчать, що він систематично звертався до медичних установ з приводу отриманого професійного захворювання, проходив курси амбулаторного та стаціонарного лікування, виказував скарги на слабкість, задишку, кашель, пітливість, біль у грудях. Вказані факти свідчать про те, що стан його здоров'я внаслідок професійного захворювання суттєво та невідворотно погіршився. Оскільки професійне захворювання: Хронічний обструктивний бронхіт другої стадії пилової етіології фаза загострення. Емфізема легенів. Легенева недостатність першого - другого ступеню (144/8) та втрата працездатності в зв'язку з цим захворюванням встановлена йому вперше 19.02.2009 року, з цього часу відповідно у нього виникло право вимагати відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.
Також позивач зазначає, що втрата ним працездатності внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання його трудових обов'язків свідчить про те, що роботодавець не створив нешкідливі умови праці. Працюючи в ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» він мав право на здорові та безпечні умови праці, проте отримав професійне захворювання, через що йому була спричинена як матеріальна, так і моральна шкода. З моменту отримання професійного захворювання і до теперішнього часу порушена його нормальна життєдіяльність. Він відчуває моральні страждання у зв'язку з тим, що позбавлений можливості реалізувати свої звички і бажання у зв'язку з неможливістю подальшого активного суспільного життя, а також від інших негативних наслідків. Погіршився стан його здоров'я, що призвело до моральних та психічних переживань, він став неповноцінною людиною, інвалідом III групи, позбавлений можливості повноцінно виконувати свої сімейні обов'язки по дому, оскільки йому дуже важко виконувати фізичні навантаження. Його постійно турбують: сухий кашель, біль у грудній клітці, головні болі, запаморочення, слабкість, млявість, пітливість, болі в передсердній області, підвищена стомлюваність. Все це викликає негативні емоції й переживання, порушує його нормальні життєві зв'язки і потребує від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Його не залишає відчуття власної неповноцінності в зв'язку з втратою організмом значної частини нормальних життєвих функцій внаслідок отриманого ушкодження здоров'я. Періодично позивач змушений проходити курси лікування, потребує санаторно-курортного лікування. Перебуваючи на лікуванні, не може вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт та порушення сердечного спокою. В наслідок цього він став замкнутий, бо йому дуже соромно, що він інвалід, постійно хвилюється за майбутній стан свого здоров'я. Життєвий уклад зазнав значних змін та до теперішнього час він не зміг пристосуватися до такого життя. Крім того, з моменту звільнення з ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» він тривалий час змушений був лікуватись, щоб хоч якось підтримати своє здоров'я, а через отримане під час роботи в ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» захворювання до теперішнього часу не має змоги влаштуватись на роботу та отримувати додатковий дохід, оскільки через стан свого здоров'я не може нормально виконувати трудові функції, і позбавлений таким чином можливості мати додатковий дохід.
На підставі вищевикладеного позивач вважає, що шкода, заподіяна його здоров'ю, непоправна, тому просить суд стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на його користь моральну шкоду, заподіяну йому внаслідок професійного захворювання і ушкодження здоров'я в сумі 40 000, 00 (сорок тисяч) гривень.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються.
Представник відповідача ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», Матющіна І.Г. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд виходить з наступного:
З копій трудових книжок (а.с.6-13) вбачається, що позивач ОСОБА_1 працював:
- в шахтоуправлінні ім. М.В. Фрунзе з 14.06.1979 року по 31.08.1979 року прохідником підземним;
- в шахтоуправлінні ім. газети «Соціалістичний Донбас» з 12.06.1980 року по 03.08.1980 року учнем гірника очисного забою та гірником очисного забою, з 14.12.1981 року по 19.05.1982 року гірничим майстром, з 19.05.1982 року по 07.06.1982 року гірником очисного забою, з 07.06.1982 року по 01.03.1987 року гірничим майстром, з 01.03.1987 року по 10.07.1989 року начальником дільниці вибухових робіт, з 10.07.1989 року по 02.02.1991 року гірничим майстром добувної ділянки;
- в Пролетарському шахтобудівельному управлінні №4 тресту «Донецьквуглебудівля» з 05.02.1991 року по 22.04.1991 року в.о. заступника начальника гірничої ділянки, з 22.04.1991 року по 12.02.1996 року заступником начальника гірничої ділянки, з 12.02.1996 року по 15.08.1996 року гірничим майстром;
- на шахті ім. М.І. Калініна з 29.11.1999 року по 27.01.2000 року підземним гірничим майстром, з 27.01.2000 року по 19.07.2000 року підземним помічником начальника ділянки, з 15.11.2000 року по 03.04.2001 року помічником начальника ділянки, з 03.04.2001 року по 06.03.2008 року начальником ділянки підземним. Звільнений з підприємства 06.03.2008 року за власним бажанням, відповідно ст. 38 КЗпП.
З копії довідки про результати визначення ступеня професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 19 лютого 2009 року (а.с.16-17) вбачається, що ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності в результаті професійного захворювання, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках складає 40% - первинно, що встановлено актом № 383 огляду МСЕК з 19.02.2009 року безстроково.
З копії акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22.01.2009 року (а.с.20-22) вбачається, що професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло через вплив високих концентрацій пилу на організм при виконанні виробничих операцій.
Відповідно до витягу із амбулаторної карти (а.с.18-19), ОСОБА_1 з 29.12.2008 року по 10.01.2009 року перебував на обстежені в «Обласній клінічній лікарні профзахворювань» з остаточним діагнозом: а) основний: Хронічне обструктивне захворювання легень, пилової етіології, другий стадії, фаза загострення. Емфізема легень. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Захворювання професійне первинне; б) супутній: ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз з артеріальною гіпертензією. Остеохондроз попереково-хрестового відділу хребта.
Суд виходить з того, що право на відшкодування моральної шкоди у потерпілого у зв'язку з професійним захворюванням виникає з моменту первинного встановлення органами МСЕК стійкої втрати працездатності.
Вперше стійка втрата професійної працездатності встановлена позивачеві МСЕК 19 лютого 2009 року.
Згідно ч. 4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
За ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів.
В порушення вимог ч. 4 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» відповідач як роботодавець не забезпечив позивачеві належні, безпечні і здорові умови праці, що спричинило виникнення у останнього професійних захворювань.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Наявність у позивача професійних захворювань, які потягли стійку втрату більш ніж половини професійної працездатності, безсумнівно викликає втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, що свідчить про перенесені позивачем моральні страждання.
Як зазначено у п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 20- рп/2008 від 08 жовтня 2008 року, суд вирішуючи питання про відповідність Конституції Україні положень Закону України № 717-V від 23 липня 2007 року, яким скасоване право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, дійшов висновку, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки професійні захворювання та стійка втрата професійної працездатності, як і спричинені ними моральні страждання позивача, знаходяться в прямому причинному зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача, вищевикладені обставини, згідно положень ст. 237-1 КЗпП України, є достатньою підставою для підтвердження наявності у позивача права на відшкодування йому моральної шкоди, завданої стійкою втратою працездатності на 40%, та обов'язку відповідача здійснити таке відшкодування.
Визначаючи розмір грошового відшкодування такої шкоди суд виходить з того, що позивач просить стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000 гривень.
Суд враховує рекомендації п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, згідно якої розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин; зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, з врахуванням:
- глибини, інтенсивності, характеру, обсягу, тривалості перенесених позивачем моральних страждань, істотності вимушених змін в організації життя позивача;
- неможливості відновлення порушеного права позивача - стійка втрата професійної працездатності встановлена безстроково і суд за наведених обставин не має підстав для висновку, що стан здоров'я потерпілого може бути відновлений або хоча б частково покращений;
- основоположних засад розумності, виваженості, справедливості;
суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір грошового відшкодування моральної шкоди є надмірним, і необхідним, справедливим, розумним і достатнім за наведених обставин є грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 12000 гривень, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
З відповідача, згідно ст. 88 ЦПК України, до доходу Держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114,70 грн.
Керуючись ч. 4 ст. 43 Конституції України, ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 224 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 12000 (шістнадцять тисяч п'ятсот ) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до доходу Держави судовий збір у розмірі 114 гривень 70 копійок.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий: