Справа №:122/12918/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Воробйова С.О.
№ провадження:22-ц/190/3226/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.
"07" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Сокола В.С.,
суддів:Болотова Є.В., Пономаренко А.В.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (далі-Банк) до ОСОБА_8, ОСОБА_7 про звернення стягнення на заставлене майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя АРК від 29 березня 2013 року,
15 березня 2011 р. Банк, посилаючись на ст.ст. 574, 589, 590, 611, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 11, 20 Закону України «Про заставу», звернувся до суду із вище зазначеним позовом (т. 1 а.с. 3-7, 82), просив з метою погашення заборгованості ОСОБА_8 (невиконання ним зобов'язань) по кредитному договору № 11/19-30-82П від 11 вересня 2008 р. у розмірі 828 210, 60 грн. звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави № 11/19-31-Д382П від 11 вересня 2008 року, а саме транспортний засіб марки BMW, моделі Х5, 2002 р.в., сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий універсал, що належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, виданого РЕВ АРК ДАІ ГУ МВС України 28 квітня 2006 р. шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною під час виконання рішення в межах виконавчого провадження згідно експертної оцінки. В обґрунтування позовних вимог вказав, що 11 вересня 2008 р. Банк і ОСОБА_8 уклали кредитний договір №11/19-30-82П, відповідно до умов якого було надано кредит в сумі 25 000 доларів США із сплатою 18 % річних на строк до 10 вересня 2009 року. У забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 11 вересня 2008 р. було укладено договір застави ТС № 11/19-31-Д382П між Банком та ОСОБА_7 У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за кредитним договором станом на 01 березня 2011 р. утворилась заборгованість в сумі 828 210, 60 грн., з яких 132 250, 90 грн. - заборгованість по кредиту, 1 851, 48 - сума заборгованості по нарахованим процентам, 44 600, 39 грн. - сума заборгованості по простроченим процентам, 5 290 грн. сума простроченої комісії за управління кредитом, 19 836, 75 грн. - 10% штрафу за прострочення повернення кредиту, нарахованого згідно п. 4.1.1., 4.4 договору кредиту, 19 836, 75 грн. - 10 % штрафу за прострочення сплати процентів, нарахованого згідно п. 4.1.1., 4.4 договору кредиту, 482 715, 78 грн. - сума пені за прострочення повернення кредиту, 121 828, 48 грн. - сума пені за прострочення повернення процентів.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 29 березня 2013 року позов задоволено частково. Звернено стягнення на предмет застави згідно договору застави « 11/19-31-Д382П від 11 вересня 2008 р. - ТС марки BMW, модель Х5, 2002 р.в., сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий універсал, що належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, виданого РЕВ АРК ДАІ ГУ МВС України 28 квітня 2006 р. шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною визначеною під час виконання рішення в межах виконавчого провадження згідно експертної оцінки в рахунок стягнення заборгованості ОСОБА_8 за кредитним договором № 11/19-30-82П від 11 вересня 2008 р. у розмірі 828 210, 60 грн. Стягнуто з ОСОБА_8, ОСОБА_7 на користь Банку судові витрати по сплаті судового збору у сумі по 910 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивачем не зареєстровано стягнення на предмет боржника в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження», тому не дотримано вимог статей 24, 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». У рішенні не зазначено початкову ціну вартості предмету застави, яка відповідно до пункту 1.3 договору застави складає 252 094 грн. Також вказав на відсутність самого предмету застави, суд не зменшив розмір неустойки за наявності відповідної заяви, не застосував позовну давність для пені та штрафу та вважає застосування Банком подвійного стягнення одного і того самого виду штрафів і пені та посилається на зміну кредитора у зобов'язанні.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта Хоменко М.В. просив скаргу задовольнити за її доводами.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Встановлено, що 11 вересня 2008 р. між Банком та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір №11/19-30-82П, відповідно до умов якого останній було надано кредит в сумі 25 000 доларів США із сплатою 18 % річних на строк до 10 вересня 2009 р. (т. 1 а.с. 8-10).
Згідно квитанції від 11 вересня 2008 р. Банком виконано зобов'язання та видано готівкою кошти згідно кредитного договору (т. 1 а.с.14).
У забезпечення виконання вказаного кредитного договору 11 вересня 2008 року було укладено договір застави транспортних засобів № 11/19-31-Д382П між Банком та ОСОБА_7, згідно якого остання зобов'язалась за виконання зобов'язань за кредитним договором, предметом якого є транспортний засіб марки BMW, моделі Х5, 2002 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий універсал, що належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого РЕВ АРК ДАІ ГУУ МВС України 28 квітня 2006 року (т.1 а.с. 12-13).
У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за кредитним договором, станом на 01 березня 2011 р. утворилась заборгованість в сумі 828 210, 60 грн., з яких 132 250, 90 грн. - заборгованість по кредиту, 1 851, 48 - сума заборгованості по нарахованим процентам, 44 600, 39 грн. - сума заборгованості по простроченим процентам, 5 290 грн. сума простроченої комісії за управління кредитом, 19 836, 75 грн. - 10% штрафу за прострочення повернення кредиту, нарахованого згідно п. 4.1.1., 4.4 договору кредиту, 19 836, 75 грн. - 10 % штрафу за прострочення сплати процентів, нарахованого згідно п. 4.1.1., 4.4 договору кредиту, 482 715, 78 грн. - сума пені за прострочення повернення кредиту, 121 828, 48 грн. - сума пені за прострочення повернення процентів.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання грошового зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 572 ЦК України, статті 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язання. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Згідно статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про заставу» а рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Згідно статті 20 вказаного закону заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Нормами статті 21 Закону України «Про заставу» передбачено, що реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.
Посилання апелянта на подвійне стягнення суми заборгованості є безпідставним, оскільки Банк застосував різні види неустойки.
Доводи скарги щодо відсутності предмету застави є безпідставними, оскільки анулювання реєстрації автомобіля є не тотожним поняттю знищенню такого автомобіля.
Разом з тим, при загальній правильній позиції суду першої інстанції поза його увагою залишилась обставина неспівмірності розміру заборгованості по кредиту - 132 250, 90 грн. із розміром різних за своєю природою нарахованих Банком штрафів і пені, оскільки лише сума пені за прострочення повернення кредиту становить 482 715, 78 грн.,Ю що явно вказує на істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
В цій частині колегія суддів до правовідносин сторін застосовує висновки і судження Конституційного Суду України згідно його рішення від 11 липня 2013 р. у справі № 1-12/2013, № 7-рп-2013 і визнає, що у даній справі дії Банку по нарахуванню штрафів і пені не узгоджуються з критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. В даному випадку такий (завищений) розмір штрафів та пені спотворив дійсне правове призначення неустойки, як виду забезпечення виконання зобов'язання боржниками.
Даний висновок апеляційного суду цілком узгоджується і із приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, які апелянт просила застосувати судом першої інстанції. З огляду на зазначене колегія суддів вважає необхідним загальний розмір неустойки зменшити на 300000 грн., що буде сприяти як захисту прав Банку, як кредитора у зобов'язанні, так і відповідачам задля їх можливості виконати рішення суду.
Інші доводи скарги загального висновку суду не спростовують, рішення Апеляційного суду АРК від 25 липня 2012 р. і 12 лютого 2013 р. стосувались вирішення питання про недійсність укладених відповідачами договорів (кредитний договір, договір застави), які у встановленому порядку не визнано недійсними.
Доводи щодо заміни кредитора стосуються часу після подання Банком позову, дане питання може бути вирішене у порядку розділу 6 ЦПК України і не стосуються питання невиконаних відповідачами зобов'язань.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя АРК від 29 березня 2013 року змінити, зменшивши загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 11/19-30-82П від 11 вересня 2008 року з 828 210, 60 грн. до 528 210, 60 грн. В решті це ж рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді