Головуючий у 1 інстанції: Токарєва Н.М.
Доповідач: Тимченко О.О.
Категорія 42
08 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Жданової В.С.,
суддів Корчистої О.І., Тимченко О.О.,
при секретарі: Шевченко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 13 червня 2013 року по цивільній справі за позовом Колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» до ОСОБА_1, про виселення з гуртожитку, -
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 13 червня 2013 року позовні вимоги КП «Трест Донецькжитлобуд № 1 » задоволено: виселено без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 з гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл удових витрат.
З зазначеним рішенням не погодилась відповідача, принесла апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновку суду щодо її незаконного проживання у гуртожитку суперечать обставинам справи, оскільки при розгляді справи судом встановлено, що у гуртожитку по АДРЕСА_2 вона проживала на умовах найму житла і була переведена до спірного гуртожитку в зв'язку з технічною непридатністю гуртожитку по АДРЕСА_2, тобто вважає, що відповідач надав їй житлове приміщення на законних підставах.
Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності ( а.с. 90).
Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідачки, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю -доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав .
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що КП "Трест Донецькжилбуд № 1" є власником будівель гуртожитків в м. Донецьку, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.
Відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 12 липня 1990 року, що підтверджується карткою прописка. (а.с.5).
15 лютого 2008 року КП "Трест Донецькжитлобуд № 1" було прийнято рішення у зв'язку з непридатністю будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2, до подальшої експлуатації, припинити його експлуатацію як гуртожитку та підготувати будівлю до проведення капітального ремонту. Для цього призвести в 1-му півріччі 2008 року необхідний ремонт в гуртожитку по АДРЕСА_1 та по його закінченні переселити мешканців з гуртожитку по АДРЕСА_2, в гуртожиток по АДРЕСА_1, яке було затверджено протоколом засідання ради № 298 від 15.02.2008 року.
28 жовтня 2008 року КП "Трест Донецькжитлобуд № 1" було прийнято рішення з урахуванням того, що в вересні 2008 року всіх мешканців, які проживали в гуртожитку по АДРЕСА_2, переселено в гуртожиток по АДРЕСА_1, та в теперішній час ніхто в гуртожитку по АДРЕСА_2, не проживає, подальшу експлуатацію будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2, припинити та використовувати в подальшому після ремонту цю будівлю як нежитлову адміністративно-торгівельну, яке було затверджено протоколом засідання ради № 329 від 28.10.2008 року.
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 29.11.2012 року, яке залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 5.02.2013 року, задоволені позовні вимоги КП "Трест Донецькжитлобуд №1" до ОСОБА_1 про стягнення плати за проживання у гуртожитку по АДРЕСА_1. Судом було встановлено, що ОСОБА_1 була переселена до кімнати АДРЕСА_1 де й проживає без реєстрації та укладання договору найму. З акту вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася звільнити місце проживання та зареєструвати місце проживання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у трудових відносинах з КП «Трест Донецькжилбуд № 1» не перебувала, підстав для вселення у спірне житлове приміщення у неї не було, а тому вона підлягає виселенню із спірного приміщення без надання іншого житлового приміщення.
Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
Відповідно до ст. 127 ЖК Української PCP, п. 2 Примірного положення, гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.
Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз'яснив, що, вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших питань, і питання щодо видачі відповідно до Примірного положення ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку.
Згідно із ч. 2 ст. 128, ст. 129 ЖК Української PCP, ч. 1 п. 10 Примірного положення на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Отже, законом установлено, що єдиною підставою для вселення на надану площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішень надання жилої площі в гуртожитку.
Пунктом 17 Примірного положення передбачено, що вселення громадянами, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, інших членів сім'ї, крім своїх неповнолітніх дітей, в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету, установи, організації та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом з ним.
Право користування жилим приміщенням у гуртожитку такого члена сім'ї (або колишнього члена сім'ї) є похідним від права особи, якій у встановленому законом порядку виданий спеціальний ордер для проживання на період її роботи.
Крім того, згідно із чч. 2, 3 ст. 132 ЖК Української PCP працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у ст. 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Так, ст. 125 ЖК Української PCP, п. 41 Примірного положення визначено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст. 124 цього Кодексу, а саме у разі, якщо робітники і службовці припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією за власним бажанням, не може бути виселено певне коло осіб, тому числі пенсіонерів по старості.
Отже, за змістом наведеного, ст. 125, ч. З ст. 132 ЖК Української РСР застосовуються до житлових правовідносин, одним із суб'єктів яких є особа, яка перебувала з підприємством, установою чи організацією у трудових відносинах.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у трудових відносинах з КП "Tрест Донецькжитлобуд № 1" ніколи не перебувала, у гуртожиток по АДРЕСА_2 вселилась без спеціального ордеру, тобто з порушення передбаченого порядку.
Згідно ч. 3 ст. 116 ЖК Української PCP та п. 44 Примірного положення про гуртожитки, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого житлового приміщення.
Виходячи із встановлених судом обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції пришов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, що у гуртожитку ОСОБА_1 проживає на законних підставах є необґрунтованими, оскільки відповідачкою не надано суду доказів, на підтвердження цих заперечень, а саме не доведено, що гуртожиток вона була вселена відповідно до норм діючого на той час законодавства.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна правова оцінка.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не ґрунтуються на вимогах закону, не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення про скасування оскаржуваного рішення. Рішення суду є законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст.307, ст.308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 13 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: