"06" серпня 2013 р. Справа № 915/1213/13
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»
54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94
До відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва
54056, м. Миколаїв, пр-т Миру, 62-а
про стягнення заборгованості в сумі 27 353,01 грн.
Суддя Смородінова О.Г.
Від позивача: Моторний О.С., за довіреністю;
Клис Н.А., за довіреністю;
Від відповідача: Старчеус О.С., за довіреністю.
Позивач 15.07.2013 р. звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача борг за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 27 353,01 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору про постачання електричної енергії № 44/1141 укладеного між сторонами 13.01.2012 р., додатків до договору; актів про використану електричну енергію за жовтень та листопад 2012 року, рахунків на оплату, повідомлень про перевищення договірної величини споживання електричної енергії з відповідними рахунками, заяви відповідача № 1980 від 06.11.12 р., повідомлення про відмову в коригуванні договірної величини споживання електричної енергії № 01/12-6770 від 19.11.12 р., норм ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та мотивовані тим, що на даний час рахунки за перевищення договірних величин електроспоживання за жовтень-листопад 2012 р. відповідачем не сплачені, що створює негативне становище у енергетичній галузі та спричиняє суттєву шкоду державі.
Відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір неустойки до 100,00 грн. та зазначає, що, по-перше, у разі, коли споживачу нараховується підвищена плата за обсяги перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії, структура такої плати містить одну частину, яка відповідає оплаті за товар та другу частину, яка відповідає штрафній санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії. Таким чином, враховуючи повну оплату КЕВ м. Миколаїв поточної заборгованості за спожиту електроенергію, несплаченою залишається частина яка повністю відповідає штрафним санкціям. Отже, вказана санкція є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання і за правовою є штрафною санкцією в розумінні ст. 230 ГК України, яка може бути зменшена згідно ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України. По-друге, відповідно до сумісної директиви від 09.12.2005 р. Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/4/1837 та Головного КЕУ № 303/18/2050 та листа начальника Південного територіального КЕУ від 27.12.2005 р. на КЕВ м. Миколаїв було покладено обов'язок здійснювати оплату комунальних послуг військових частин Миколаївського гарнізону, в межах бюджетних асигнувань, на підставі кошторису.
Отже, кошторис КЕВ м. Миколаїв передбачає, лише виділення на оплату активної та реактивної електроенергії в межах встановлених лімітів, що споживається військовими частинами.
Таким чином, відповідач вказує на те, що останній є державною установою, та не може в порушення бюджетного законодавства, брати на себе зобов'язання щодо витрачання коштів державного бюджету, які не передбачені її кошторисом.
06.08.2013 р. за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -
13.01.2012 р. між сторонами був укладений договір № 44/1141, згідно з умовами якого позивач, як постачальник, продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 225,0 кВт, а відповідач, як споживач, оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 2.1 договору № 44/1141 сторони зобов'язались при виконанні його умов, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
Відповідно до п. 2.2.2, п. 2.3.1 та п. 2.3.3 договору позивач зобов'язався постачати відповідачу (споживачу) електроенергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 1 «обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»). Відповідач зобов'язався виконувати умови цього договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків № 10 «Порядок розрахунків» та № 4 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».
Відповідно до вимог Закону України "Про електроенергетику", Правил користування електричною енергією між сторонами, 13.01.2012 р. сторонами були укладені додатки до договору.
Порядок розрахунків за спожиту електричну енергію сторони передбачили додатком № 10 до договору № 44/1141, відповідно до пунктів 1 та 6 якого, розрахунковим вважається період з 30 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Закінченням розрахункового періоду вважається місяць, у якому споживач зобов'язаний надати постачальнику дані про спожиту електричну енергію. Назва розрахункового періоду співпадає з назвою місяця, у якому цей період закінчується. За перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності споживач оплачує постачальнику нараховані відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» санкції протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Кошти за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або потужності сплачуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 додатку № 1 сторони дійшли згоди, що споживач самостійно контролює власне електроспоживання, прогнозує обсяги споживання електричної енергії та самостійно їх з урахуванням авансових платежів і роздрібних тарифів, що діють у розрахунковому періоді; споживач має право не пізніше п'яти робочих днів до закінчення поточного розрахункового періоду звернутися до постачальника із заявою щодо коригуванням договірної величини споживання електричної енергії; у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії, яке визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду, передбачено відповідальність споживача за перевищення договірних величин споживання електроенергії (відповідно до ч.5 ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику»).
Матеріали справи свідчать, що відповідно до наданого відповідачем акту спожитої електричної енергії за жовтень 2012 р. було визначено, що обсяг фактично спожитої електроенергії у жовтні 2012 р. складає 11165 кВт/год.
Згідно ж додатку № 1 -а від 13.01.12 р. до договору, споживач повинен був спожити у жовтні 2012 р. на рівні 0 кВт.год., тобто відповідачем було допущено перевищення договірного рівня споживання електричної енергії в обсягах 11165 кВт/год.
Про допущення відповідачем понад договірного рівня споживання електричної енергії: у жовтні 2012 року відповідач 08.11.12 р. отримав повідомлення за № 04-23/2-8041 від 06.11.12 р. про перевищення договірної величини споживання електроенергії разом з рахунком на оплату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії на суму 10569,91 грн.
Про отримання споживачем вказаного повідомлення та рахунку свідчить на вказаних документах вхідний номер 3536 від 08.11.12 р. відповідача.
Актом спожитої електричної енергії за листопад 2012 р. було визначено обсяг фактично спожитої електроенергії у листопаді 2012 р. який склав 17728 кВт.год.
Згідно ж додатку № 1 -а від 13.01.12 р. до договору, споживач повинен був спожити у листопаді 2012 р. на рівні 0 кВт.год., тобто відповідачем було допущено перевищення договірного рівня споживання електричної енергії в обсягах 17728 кВт/год.
Про допущення відповідачем понад договірного рівня споживання електричної енергії: у листопаді 2012 року відповідач 13.12.12 р. отримав повідомлення за № 04-23/2-8647 від 11.12.12 р. про перевищення договірної величини споживання електроенергії разом з рахунком на оплату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії на суму 16783,10 грн.
Про отримання споживачем вказаного повідомлення та рахунку свідчить на вказаних документах підпис та печатка відповідальної особи відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дані рахунки в строки обумовлені умовами договору не оплатив, що спричинило у останнього заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у жовтні-листопаді 2012 року на загальну суму 27 353,01 грн.
Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику», пунктом 6.1 Правил користування електричною енергією та умовами договору передбачено, що поставлена/отримана електрична енергія повинна оплачуватися щомісячно та в повному обсязі. У випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період споживачі сплачують електропостачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відповідно до п. 6.14 ПКЕЕ перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового періоду.
Відповідач в судовому засіданні не спростував наявність перевищення договірної величини в зазначений період, навпаки не заперечував встановлений факт.
Отже, на підставі викладеного, у відповідача дійсно існує заборгованість за перевищення договірних величин у жовтні-листопаді 2012 р. в розмірі 27 353,01 коп.
Водночас, за змістом статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживачі енергії зобов'язані додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. При цьому, споживачі енергії несуть відповідальність за порушення умов договору та Правил користування електричною енергією.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про електроенергетику", правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Частиною 6 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" (із змінами та доповненнями) встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Пунктом 4.2.2 договору № 44/1411 від 13.01.2012 року передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці між фактично спожитої та договірної величин споживання електроенергії та потужності. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт г і більше (ст.26 ЗУ "Про електроенергетику").
В силу ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Так, згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч.1 ст.217 ГК України).
Враховуючи вказані приписи та оскільки, саме внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання на жовтень-листопад 2012 року, у позивача виникає право стягнути з відповідача не вартість фактично спожитої електричної енергії (що передбачено умовами договору, як господарське зобов'язання), а двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною, то, за переконанням суду, остання є видом відповідальності, в результаті застосування якої, для відповідача настають несприятливі економічні наслідки у вигляді зменшення матеріальних благ.
Крім того, суд вказує на те, що п.4.2.2 договору, який передбачає обов'язок щодо сплати двократної вартості міститься у розділі 4 договору "Відповідальність сторін".
Отже, приймаючи до уваги наведені обставини, суд дійшов висновку, що вказана санкція є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання і за правовою природою є штрафною санкцією в розумінні ст.230 ГК, яка може бути зменшена згідно ст.233 ГК України та ч.3 ст.83 ГПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Частина 3 ст. 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення виною стороною порушення та його наслідків.
Таким чином, беручи до уваги заявлене клопотання відповідача, невагомі причини неналежного виконання зобов'язань, майновий стан державної організації та її правовий статус, також враховуючи інтерес іншої сторони, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача, а саме - зменшення санкції до 13 676,50 грн. (50%).
Відповідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (54056, м. Миколаїв, вул. проспект Миру, 62-А, код 08029523) на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260383011001 в МОУ АТ «Державний ощадний банк України, МФО 326461, код 23399393) - 13 676,50 грн. двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини.
5. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (54056, м. Миколаїв, вул. проспект Миру, 62-А, код 08029523) на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260003001362 в МОУ АТ «Державний ощадний банк України, МФО 326461, код 23399393) - 860,25 грн. судового збору.
6. В іншій частині позову відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10 денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено 12 серпня 2013 року.
Суддя О.Г.Смородінова