06.08.2013 р. Справа № 914/2258/13
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ)
до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (м. Львів)
про: стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу за природній спожитий газ у сумі 1384675,33 грн. грн.
Суддя: В.М. Пазичев
При секретарі: В.С. Пшеничній
Представники:
від позивача: Бережко С.І. - довіреність №14-65 від 22.03.2013 року.
від відповідача: Трофимчук О.В. - довіреність 51 від 17.12.2012 року.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ) до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (м. Львів) про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу за природній спожитий газ у сумі 1384675,33 грн. грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.06.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 17.06.2013 року. Ухвалою суду від 17.06.2013 року розгляд справи відкладено до 26.06.2013 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 26.06.2013 року розгляд справи відкладено до 06.08.2013 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.06.2013 року, про відкладення від 17.06.2013 року, від 26.06.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.06.2013 року, про відкладення від 17.06.2013 року, від 26.06.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
14.06.2013 року за вх.№22471/13 відповідач подав відзив на позовну заяву.
17.06.2013 року за вх.№22837/13 відповідач подав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги.
25.06.2013 року за вх.№24482/13 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частину рішення виготовлено, підписано та оголошено 06.08.2013 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Як зазначено у позовній заяві, 19 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, Компанія, Постачальник) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (далі - відповідач, Покупець) був укладений договір №01/12-97-БО про закупівлю природного газу (далі -договір).
Згідно з цим договором, позивач передав у власність Покупця протягом січня - липня 2012 року імпортований природний газ в обсязі 24 857 593 куб. м. (двадцять чотири мільйони вісімсот п'ятдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто три дев'ять куб. м.) на загальну суму 98 242 882,61 грн. (дев'яносто вісім мільйонів двісті сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 61 коп., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу від 31.01.2012 року, 29.02.2012 року, 31.03.2012 року, 30.04.2012 року, 31.05.2012 року, 30.06.2012 року, 31.07.2012 року.
Позивач зазначає, що таким чином ним передано відповідачу природний газ в обсязі 24 857 593 куб. м. (двадцять чотири мільйони вісімсот п'ятдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто три дев'ять куб. м.) на загальну суму 98 242 882,61 грн. (дев'яносто вісім мільйонів двісті сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят дві грн. 61 коп.).
Позивач наголошує, що пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата за газ, здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Однак, за твердженням позивача, в порушення умов Договору, відповідач невчасно здійснював оплату по договору за поставлений природний газ.
Позивач наголошує, що станом на 23.04.2013 року, заборгованість за договором за використаний природний газ погашена.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України, п. 7.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 4.1 цього договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Позивач зазначає, що відповідачем не виконано договірні зобов'язання належним чином, тому відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 515 471,47 грн. (п'ятсот п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят одна грн. 47 коп.).
Позивач наголошує, що пунктом 7.3 Договору передбачено, що, у разі невиконання Покупцем умов пункту 4.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Таким чином, на думку позивача, відповідач за прострочення виконання зобов'язання повинен сплатити штраф у розмірі 7% на користь Компанії у сумі 652 930,10 грн. (шістсот п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять грн. 10 коп.).
Відповідно до вимог п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Позивач наголошує, що, оскільки відповідачем невчасно виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, тому, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, розмір яких складає 114 369,98 грн. (сто чотирнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 98 коп. - інфляційні втрати та 101 903,79 грн. (сто одну тисячу дев'ятсот три) грн. 79 коп. - 3% річних.
Позивач зазначає, що, підсумовуючи наведе, Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» зобов'язано сплатити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» штрафні санкції (штраф + пеня + 3% річних + інфляційні) у зв'язку з несвоєчасною оплатою по Договору, суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 114 369,98 грн. (сто чотирнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 98 коп. інфляційних втрат, три відсотки річних у розмірі 101 903,79 грн. (сто одну тисячу дев'ятсот три) грн. 79 коп., пеню у розмірі 515 471,47 грн. (п'ятсот п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 47 коп. та 7% штрафу у розмірі 652 930,10 грн. (шістсот п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять) грн. 10 коп.
Таким чином, за твердженням позивача, через неналежне виконання Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» грошових зобов'язань, останній повинен сплатити на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за період поставки природного газу з січня - липень 2012 року, відповідно до актів приймання - передачі природного газу, 1 384 675,33 грн. (один мільйон триста вісімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят п'ять) грн. 33 коп.
У відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях відповідач зазначає, що ЛКП «Львівтеплоенерго» позовні вимоги визнає повністю, однак просить суд зменшити розмір неустойки відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, що підлягає до стягнення, та розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними частинами у зв'язку з тим, що несвоєчасне проведення оплат за договором зумовлене збитковістю затвердженого тарифу, а також тією обставиною, що оплата споживачами за надані послуги з теплопостачання перераховується впродовж місяця після наданої послуги, тобто передплата відсутня. Окрім цього, значна частина заборгованості утворилася через несплату за теплопостачання такими споживачами як Львівські комунальні підприємства до яких ЛМКП «Львівтеплоенерго» не застосовує штрафні санкції, оскільки дана категорія споживачів обслуговує виключно фізичних осіб.
Відповідач зазначає, що, через різке зростання ціни на природний газ економічно необгрунтовані тарифи та високий рівень неплатежів серед населення, державних і комунальних підприємств, установ та організацій, збитки підприємства за результатами фінансово-господарської діяльності за І квартал 2013 року становлять 27 291 000 грн., що підтверджується Звітом про фінансові результати господарської діяльності за І квартал 2013 року, зданим у ГУ статистики у Львівській області.
Відповідач наголошує, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» повністю оплатило поставлений позивачем природний газ на суму 98 242 882,61 грн. Підставою для нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3-% річних стала несвоєчасність даних оплат.
Відповідач звертає увагу на те, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» належить до комунальних підприємств, перебуває у важкому фінансовому становищі, пов"язаному із збитковістю та економічною нерентабельністю затвердженого тарифу та несвоєчасністю розрахунку споживачів за послуги з опалення та гарячого водопостачання, а позивач є монополістом в галузі постачання природного газу.
Відповідач зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідач зазначає, що підприємство спроможне буде поетапно погашати заборгованість перед ПАК «Нафтогаз України» у випадку надання судом розстрочки виконання рішення у справі № 914/2258/13-г на 12 місяців рівними частинами.
На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги визнав в повному обсязі.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.
Згідно ч.2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно представленого суду розрахунку, відповідач повинен сплатити на користь позивача 114 369,98 грн. (сто чотирнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять грн. 98 коп.) інфляційних, три відсотки річних у розмірі 101 903,79 грн. (сто одну тисячу дев'ятсот три грн. 79 коп.), пеню у розмірі 515 471,47 грн. (п'ятсот п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят одна грн. 47 коп.) та 7% штрафу у розмірі 652 930,10 грн. (шістсот п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять грн. 10 коп.).
Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідачем 17.06.2013 року за вх.№22837/13 подано заяву, згідно якої він повністю визнає позовні вимоги, а саме: щодо стягнення з нього 114 369,98 грн. (сто чотирнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 98 коп. інфляційних втрат, три відсотки річних у розмірі 101 903,79 грн. (сто одну тисячу дев'ятсот три) грн. 79 коп., пеню у розмірі 515 471,47 грн. (п'ятсот п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 47 коп. та 7% штрафу у розмірі 652 930,10 грн. (шістсот п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять) грн. 10 коп., а у суду немає підстав вважати, що такі дії відповідача суперечать чинному законодавству України, або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб.
Разом з тим, відповідач просить зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними частинами у зв'язку з тим, що несвоєчасне проведення оплат за договором зумовлене збитковістю затвердженого тарифу, а також тією обставиною, що оплата споживачами за надані послуги з теплопостачання перераховується впродовж місяця після наданої послуги, тобто передплата відсутня, зазначає, що через різке зростання ціни на природний газ. економічно необгрунтовані тарифи та високий рівень неплатежів серед населення, державних і комунальних підприємств, установ та організацій, збитки підприємства за результатами фінансово-господарської діяльності за І квартал 2013 року становлять 27 291 000 грн. що підтверджується Звітом про фінансові результати господарської діяльності за І квартал 2013 року, зданим у ГУ статистики у Львівській області. Окрім цього, значна частина заборгованості утворилася через несплату за теплопостачання такими споживачами як Львівські комунальні підприємства до яких ЛМКП «Львівтеплоенерго» не застосовує штрафні санкції, оскільки дана категорія споживачів обслуговує виключно фізичних осіб.
Відповідач звертає увагу на те, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» належить до комунальних підприємств, перебуває у важкому фінансовому становищі, пов"язаному із збитковістю та економічною нерентабельністю затвердженого тарифу та несвоєчасністю розрахунку споживачів за послуги з опалення та гарячого водопостачання, а позивач є монополістом в галузі постачання природного газу.
Відповідач зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Однак, відповідачем не враховано, що Закон надає право суду зменшувати розмір неустойки тільки у виняткових випадках, а відповідачем не наведено обставин та не надано, незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів наявності таких виняткових випадків у взаємовідносинах з позивачем. Крім того, позивач категорично заперечив проти зменшення неустойки.
Також судом враховано, що Вищим господарським судом України було прийнято ряд постанов, в яких колегії суддів приходять до висновку, що при вирішенні питання щодо зменшення пені, суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні п.3 ст.83 ГПК України. Дана позиція підтверджується Постановами Вищого господарського суду України від 05.11.2009 року по справі №15/94, від 27.01.2009 року по справі №33/60-09, від 23.07.2009 року по справі №21/6, від 10.09.2009 року по справі №12/25, від 23.10.2008 року по справі №6/70-08, від 17.09.2009 року по справі №4/168-3466 (5/251-4343), від 16.07.2009 року по справі №18/236, від 28.01.2009 року по справі №12/108, від 17.06.2009 року по справі №2/149-08, від 11.06.2009 року по справі №14/272.
Таким чином, Вищий господарський суд України, щонайменше в 10 (десяти) постановах дійшов до висновку, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні п.3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення. Крім того, з наведених вище постанов Вищого господарського суду України вбачається, що застосування п.3 ст.83 ГПК України передбачає принаймні встановлення та надання суду усіх дійсних належних доказів наявності виняткових обставин.
Крім того, відповідачем, всупереч вимогам суду, не надано належного нормативно та документально підтвердженого обґрунтування з посиланням на норми чинного законодавства України, що регулюють відповідні правовідносини, а також належні та допустимі докази, що долучені до справи, щодо наявності правових підстав та фактичних обставин задоволення позовних вимог з розтермінуванням виконання на 12 місяців. Разом з тим, це питання може бути розглянуте при наявності таких підстав і на стадії виконання судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, у суду відсутні належні підстави для задоволення заяви відповідача про зменшення розміру пені та розстрочку виконання судового рішення на термін дванадцять місяців.
Крім того, не може бути взято до уваги твердження відповідача, що на його вимогу суд повинен змінити позовні вимоги щодо періоду нарахування інфляційних втрат, оскільки, згідно норм чинного законодавства України, право визначення позовних вимог належить виключно позивачу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ) до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (м. Львів) про стягнення 114 369,98 грн. (сто чотирнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 98 коп. інфляційних втрат, три відсотки річних у розмірі 101 903,79 грн. (сто одну тисячу дев'ятсот три) грн. 79 коп., пеню у розмірі 515 471,47 грн. (п'ятсот п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 47 коп. та 7% штрафу у розмірі 652 930,10 грн. (шістсот п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять) грн. 10 коп. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1720,50 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1004277 від 22.05.2013 року на суму 27693,51 грн. про сплату судового збору.
Згідно ч.2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Отже, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти повністю на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги - задоволити.
2. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460, р/р №26000130262 в ПАТ «Мегабанк», МФО 351619) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р №260053012609 в ГОУ «Промінвест банку України», МФО 300012) 114 369,98 грн. (сто чотирнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 98 коп. інфляційних втрат, три відсотки річних у розмірі 101 903,79 грн. (сто одну тисячу дев'ятсот три) грн. 79 коп., пеню у розмірі 515 471,47 грн. (п'ятсот п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 47 коп. та 7% штрафу у розмірі 652 930,10 грн. (шістсот п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять) грн. 10 коп. та 27693,51 (двадцять сім тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 51 коп. судового збору.
3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.08.2013 року