245/64/13-к
12 серпня 2013 року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Дехти Р.В.,
при секретарі Іваницькій Л.Ю.,
за участю прокурора Ігнатолі Д.В.,
потерпілої ОСОБА_1
адвоката обвинуваченого ОСОБА_2
розглянувши в смт. Старобешеве, Донецької області в залі судових засідань кримінальне провадження № 12013050000000331 по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця місто Рязань, Рязанської області Російська Федерації, громадянина України, українця, освіта середня, працюючий слюсарем на ПрАТ «Комсомольське рудоуправління», одружений, має на утриманні трьох неповнолітній дітей та є батьком багатодітної сім'ї, в силу статті 89 КК України не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.286 ч.2, 135 ч.3 Кримінального кодексу України, внесеному в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за №12013050000000331 від 27 лютого 2013 року,-
27 лютого 2013 року приблизно о 13 годині 30 хвилин на автодорозі сполученням «селище Старобешево - село Катеринівка» в Старобешівському районі Донецької області, поблизу заїзду на звалище, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем ЗАЗ ТР699-71 LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1, діючи необережно, проявляючи злочину недбалість, в порушення вимог п.1.10, п.10.1, п.14.1 та п.12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, а саме: п.1.10 Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:
узбіччя - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цими Правилами. Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней);
п.10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не творить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
п.12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
п.14.1 Здійснювати обгін нерейкових транспортних засобів дозволяється лише ліворуч,
скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, тим самим поставив її в небезпечний для життя стан, яка внаслідок свого безпорадного стану, була позбавлені можливості, вжити заходів до самозбереження.
При цьому, будучи зобов'язаним і маючи реальну можливість надати потерпілій ОСОБА_4 допомогу: повідомити про її стан в належну установу, а також відправити потерпілу в лікувальний заклад, після скоєння дорожньо-транспортної події, водій ОСОБА_3, діючи умисно, переслідуючи мету уникнути кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, а також, маючи протиправні наміри щодо приховування слідів злочину, на вищевказаному транспортному засобі втік з місця події, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_4 на місці дорожньо-транспортної події, до приїзду карети швидкої медичної допомоги.
В результаті даної дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_4 були заподіяні: забита рана в області підборіддя зліва, синці в області верхніх і нижніх кінцівок, садна в області живота і тазу, закриті переломи правої стегнової кістки і обох кісток правої гомілки, розрив промежини і розрив лонного зчленування, які виникли від дії з значною силою тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини автомобіля, а також при подальшому падінні на дорожнє покриття. Вищевказані ушкодження заподіяні, у вказаний термін, внаслідок дорожньо-транспортної події (наїзду автомобілем) і в своїй сукупності, стосовно до живих осіб, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння, а також знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Причиною смерті ОСОБА_4 з'явилася важка тупа поєднана травма тазу та нижніх кінцівок, що супроводжувалася множинними переломами кісток правої ноги, що призвело до розвитку масивної крововтрати і важкого травматичного шоку, що зумовили зупинку серцевої діяльності та дихання, припинення функції центральної нервової системи.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 242 від 16.04.2013, при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: забита рана в області підборіддя ліворуч, синець тильної поверхні правої кисті, правого стегна, два садна правої клубової області, розрив промежини, розрив лонного зчленування, закритий косий перелом правої стегнової кістки, закритий багатоуламковий перелом обох кісток правої гомілки. Крім того при дослідженні трупа ОСОБА_4 та мікроскопічному дослідженні внутрішніх органів виявлені ознаки невираженої жирової емболії судин легенів, шоку та нерівномірного кровонаповнення внутрішніх органів. Синець правого стегна, два садна правої клубової області, розрив промежини, розрив лонного зчленування, закритий косий перелом правої стегнової кістки, закритий багатоуламковий перелом обох кісток правої гомілки мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя і полягають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_4 Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, або при ударі о такі, якими могли бути частини транспортного засобу та елементи дорожнього покриття, в зазначений термін при дорожньо-транспортній події. Причиною смерті ОСОБА_4 стала тупа поєднана травма тазу та правої нижньої кінцівки, що супроводжувалася масивною крововтратою та розвитком шоку. Згідно з даними карти виїзду швидкої допомоги від 27.02.2013, по приїзду бригади в 14.15год. констатована смерть ОСОБА_4 до прибуття. Враховуючи характер, виявлених на трупі ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, потерпіла ОСОБА_4 після травмування прожила короткий проміжок часу, обчислюваний десятками хвилин, смерть її наступила між 13.30год. та 14.15год. 27.02.2013 року. Характер тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_4 не виключає, що при наданні кваліфікованої медичної допомоги в перші хвилини після травмування, потерпіла могла би жити.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю та пояснив, що слідчий все правильно виклав, цивільний позов потерпілої визнає повністю, шкоду потерпілій частково відшкодував. У скоєному злочині щиро кається, та просить суд жорстко не карати, не позбавляти волі, так як на його утриманні знаходиться дружина яка є інвалідом другої групи та постійно перебуває в безпорадному стані та не може пересуватися без сторонньої допомоги, також на його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей. В разі позбавлення його волі дуже сильно постраждає сім'я. Дружина та діти повністю перебувають на його утриманні, працює на двох роботах, сімейний бюджет складається з його заробітної плати в розмірі 5000 гривень та пенсії дружини у розмірі 800 гривень як інваліда на п'ятьох чоловік.
Потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні частково відшкодував їй матеріальну та моральну шкоду та раніше вибачився, до неї телефонувала дружина обвинуваченого ОСОБА_3 та благала не позбавляти його волі, так як у них неповнолітні діти, а вона самостійно не може пересуватися. Просить суд задовольнити цивільний позов враховуючи обставину часткового відшкодування обвинуваченим шкоди, що відбулося в судовому засіданні та просить суд призначити покарання враховуючи всі обставини справи.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, потерпіла правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень, його вина у скоєнні кримінальних правопорушень викладених у обвинувальному акті підтверджується висновками експертиз, що були досліджені судом в судовому засіданні під час слухання кримінального провадження.
Висновком судово - медичної експертизи № 44 від 05 квітня 2013 року в якому зазначено, що на підставі даних судово - медичного обстеження трупа ОСОБА_4 1970 року народження, результатів лабораторного дослідження і відповідь на поставленні питання, експерт дійшов до висновку: При судово - медичному дослідженні трупа ОСОБА_4 виявленні наступні тілесні ушкодження: забита рана в області підборіддя зліва, синці в області верхніх і нижніх кінцівок, садна в області живота і тазу, закриті переломи правої стегнової кістки і обох кісток правої гомілки, розрив промежини і розрив лонного зчленування, які виникли від дії з значною силою тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини автомобіля, а також при подальшому падінні на дорожнє покриття. Вищевказані ушкодження заподіяні, у вказаний термін, внаслідок дорожньо-транспортної події (наїзду автомобілем) і в своїй сукупності, стосовно до живих осіб, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння, а також знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Причиною смерті ОСОБА_4 з'явилася важка тупа поєднана травма тазу та нижніх кінцівок, що супроводжувалася множинними переломами кісток правої ноги, що призвело до розвитку масивної крововтрати і важкого травматичного шоку, що зумовили зупинку серцевої діяльності та дихання, припинення функції центральної нервової системи.
Висновком комісійної судово - медичної експертизи № 242 від 1604.2013 року згідно із яким: При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: забита рана в області підборіддя ліворуч, синець тильної поверхні правої кисті, правого стегна, два садна правої клубової області, розрив промежини, розрив лонного зчленування, закритий косий перелом правої стегнової кістки, закритий багатоуламковий перелом обох кісток правої гомілки. Крім того при дослідженні трупа ОСОБА_4 та мікроскопічному дослідженні внутрішніх органів виявлені ознаки невираженої жирової емболії судин легенів, шоку та нерівномірного кровонаповнення внутрішніх органів. Синець правого стегна, два садна правої клубової області, розрив промежини, розрив лонного зчленування, закритий косий перелом правої стегнової кістки, закритий багатоуламковий перелом обох кісток правої гомілки мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя і полягають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_4 Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, або при ударі о такі, якими могли бути частини транспортного засобу та елементи дорожнього покриття, в зазначений термін при дорожньо-транспортній події. Причиною смерті ОСОБА_4 стала тупа поєднана травма тазу та правої нижньої кінцівки, що супроводжувалася масивною крововтратою та розвитком шоку. Згідно з даними карти виїзду швидкої допомоги від 27.02.2013, по приїзду бригади в 14.15год. констатована смерть ОСОБА_4 до прибуття. Враховуючи характер, виявлених на трупі ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, потерпіла ОСОБА_4 після травмування прожила короткий проміжок часу, обчислюваний десятками хвилин, смерть її наступила між 13.30год. та 14.15год. 27.02.2013 року. Характер тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_4 не виключає, що при наданні кваліфікованої медичної допомоги в перші хвилини після травмування, потерпіла могла би жити.
Висновком судової автотехнічної експертизи №908 від 02 квітня 2013 року згідно із яким гальмівна система автомобіля ЗАЗ ТР699-71 LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент огляду перебувала в працездатному стані та могла виконувати задані функції з керуванням транспортним засобом. Рульове керування автомобіля ЗАЗ ТР699-71 LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент огляду перебувало в працездатному стані та могло виконувати задані функції з керуванням транспортним засобом.
Висновком судової автотехнічної експертизи №91020 від 03 квітня 2013 року відповідно до якого: Варіант 1 (виходячи з обставин події, зазначених ОСОБА_3.) У даній дорожній обстановці водій автомобіля ЗАЗ ТР699-71 LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 в момент виникнення небезпеки для руху повинен був вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто він повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожньо - транспортній ситуації водій автомобіля ЗАЗ ТР699-71 LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_4 шляхом своєчасного вжиття заходів до гальмування керованого транспортного засобу, тобто, шляхом виконання вимог п.13.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожньо - транспортної ситуації дії водія автомобіля ЗАЗ ТР699-71 LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху і знаходились в причинному зв'язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди.
Варіант 2 (виходячи з обставин події, зазначених ОСОБА_5.) У даній дорожньо - транспортної ситуації водій автомобіля ЗАЗ ТР699-71 LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 перед зміною напрямку руху повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, при цьому він не повинен був здійснювати обгін транспортного засобі по узбіччю, тобто, він повинен був діяти відповідно до вимог п.1.10,п.10.1, п.14.1 Правил дорожнього руху України. У даній дорожньо - транспортної ситуації водій автомобіля ЗАЗ ТР699-71 LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти настання дорожньо - транспортної події, шляхом виконання вимог п.1.10, п.10.1, та п.14.1 Правил дорожнього руху України. У даній дорожньо - транспортної ситуації дії водія автомобіля ЗАЗ ТР699-71 LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.1.10, п.10.1, та п.14.1 Правил дорожнього руху України і знаходяться в причинному зв'язку з настанням дорожньо транспортної події.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та висновки експертиз, що були проведенні по кримінальному провадженню, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ст.286 ч.2 Кримінального кодексу України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та ст.135 ч.3 Кримінального кодексу України, як ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, що спричинило смерть особи.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують йому покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 є його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, активне сприяння в розкриті злочину, дії по частковому відшкодуванню шкоди.
Суд на підставі статті 66 ч.2 КК України відносить до обставин, які пом'якшують покарання перебування на утриманні обвинуваченого трьох неповнолітніх дітей та перебування обвинуваченого ОСОБА_3 у статусі батька багатодітної сім'ї, знаходження на утриманні дружини, що є інвалідом другої групи, що перебуває в безпорадному стані та самостійно без сторонньої допомоги не може пересуватися.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не встановив.
Приймаючи до уваги всі обставини справи, враховуючи ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, відсутність обставин, що обтяжують покарання, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також те, що ОСОБА_3 в силу статті 89 КК України раніше не судимий, на час досудового слідства та розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувалася загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, погоджуючись з позицією прокурора та потерпілої, і беручи до уваги з'ясоване у сукупності, суд прийшов до висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 потрібно призначити покарання за кожне із кримінальних правопорушень, що входять до сукупності, у виді позбавлення волі, призначив покарання із застосуванням ст..70 ч.1 КК України, враховуючи можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання, на підставі ст..75 КК України від відбування призначеного основного покарання обвинуваченого ОСОБА_3 потрібно звільнити з випробуванням, з випробуваним строком з покладанням на обвинуваченого, відповідно до ст.. 76 КК України певні обов'язки.
Вирішуючи питання про додаткове покарання суд враховує, що отримана обвинуваченим професія та специфіка його роботи не пов'язана з необхідністю керування транспортними засобами та враховуючи дії обвинуваченого ОСОБА_3 після вчинення кримінальних правопорушень, що були спрямовані на приховування слідів кримінального правопорушення. Тому, враховуючи обставини порушення правил дорожнього руху при скоєнні злочину та поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 після вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення матеріальної, моральної шкоди на загальну суму 10900 гривень та витрат за надання правової допомоги в сумі 150 гривень підлягає частковому задоволенню, враховуючи визнання обвинуваченим ОСОБА_3 позову у повному обсязі, що не порушує права третіх осіб та часткове відшкодування зазначеної шкоди в судовому засіданні в розмірі 2500 гривень.
До набрання законної сили вироком, суд залишає ОСОБА_3 без змін запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до статті 100 КПК України.
Розподіл судових витрат необхідно вирішити відповідно до вимог ст.ст.122, 124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 366-368, 369, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень в пред'явленому обвинуваченні за ст.286 ч.2, 135 ч.3 Кримінального кодексу України.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ст.286 ч.2 Кримінального кодексу України у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, за ст..135 ч.3 Кримінального кодексу України покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити основне покарання ОСОБА_3 у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного йому основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком три роки.
Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки виконувати самостійно.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.
До набрання законної сили вироку, залишити ОСОБА_3 без змін запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково враховуючи часткове відшкодування обвинуваченим шкоди. Стягнути ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної, моральної шкоди та витрат на правову допомогу грошову суму в розмірі 8550 (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Держави Україна в особі Донецького науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України 3365 (три тисячі шістдесят п'ять) гривень 40 копійок за проведення автотехнічних і криміналістичної експертизи.
Речовий доказ, легковий автомобіль автомобілем ЗАЗ ТР699-71 LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1, що переданий під розписку обвинуваченому ОСОБА_3 залишити останньому.
Одяг, взуття смертельно травмованого пішохода ОСОБА_4, потожирові змиви з рульового колеса, важеля перемикання передач і внутрішньої ручки відкриття дверей автомобіля ЗАЗ ТР699-71 LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1, крові на марлі ОСОБА_3 та відокремлені деталі від транспортного засобу, вилучених при огляді місця події, та фрагментів кріплення правого зовнішнього дзеркала заднього виду автомобіля ЗАЗ ТР699-71 LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 - знищити.
Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження в тридцяти денний строк з дня проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд Донецької області.
Копію вироку негайно після оголошення вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.
Суддя Р.В. Дехта
12.08.2013