Справа № 649/379/13-ц
17 липня 2013 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого Соловйова В.В.
секретаря судових засідань Погорілої О.С.
за участю: позивача - ОСОБА_2
представника позивача - ОСОБА_3
представника відповідача ПАТ «Марфінбанк» - Казарян А.К.
представника ПП «ОСОБА_9» - ОСОБА_14
представника ПРАТ «В.Лепетиський маслозавод» - Тригуб Д.Г.
Волкова С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Марфінбанк» про стягнення матеріальної та моральної шкоди
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.03.2005 року між ним та ВАТ «Акціонерний банк «Приватінвест» було укладено договір застави майна №03/132-К, відповідно до якого ним було передано в заставу Банку виробниче обладнання загальною вартістю 1 073180,00 грн. Договір застави укладався в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005 року, укладеним між Банком та відкритим акціонерним товариством «Великолепетиський маслозавод». 07 жовтня 2005 року між ВАТ «Акціонерний банк «Приватінвест» і ВАТ «Морський транспортний банк» (правонаступником якого є відповідач - ПАТ «МарфінБанк» укладено договір про заміну кредитора в зобов'язанні, згідно якого до відповідача перейшли всі права кредитора за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005 р. Крім того, 01.10.2005 року між ВАТ «Акціонерний банк «Приватінвест» і ВАТ «Морський транспортний банк» укладено договір про відступлення права вимоги за договором застави №03/132-1з від 05.03.2005 року. У зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань з погашення кредиту за кредитним договором №03/132-К, заставне майно, яке передано в забезпечення по даному кредиту, було переведено Банком у заклад. 21.09.2006 року на підставі укладених з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги в договору про відступлення прав за договором застави Банк передав закладне майно ОСОБА_9 Позивач вважає, що вказана передача закладного майна Банком була здійснена незаконно, оскільки задоволення своїх вимог у зв'язку із погашенням боргу за кредитним договором ФОП ОСОБА_9 одержала за рахунок рухомого майна ВАТ «Великолепетиський маслозавод» вартістю 886091,50 грн., яке було предметом договору застави майна №03/132-1з, що встановлено ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.08.2009 року по справі №12/73-Б-08. Крім того, відсутність у ОСОБА_9 підстав для утримання заставного майна, належного позивачу, а у Банку - підстав для передачі цього майна, встановлено ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 25.02.2009 року. Протиправність дій Банку щодо укладення договору про переведення боргу і відступлення права вимоги встановлено також постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року. Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.11.2008 року за позивачем було визнано право власності на рухоме майно і зобов'язано ОСОБА_9 повернути це майно власнику, на виконання рішення був виданий виконавчий лист і відкрито виконавче провадження, але у зв'язку із визнанням ФОП ОСОБА_9 банкрутом виконавче провадження було закрито. Під час прибуття позивача на підставі письмового повідомлення ОСОБА_9 до місця знаходження його майна і його огляду 12.03.2011 року за участю представників Банку було виявлено, що більша частина майна відсутня, а наявне майно демонтовано та розукомплектовано, про що складено акт. З цієї причини передача майна позивачу не відбулася. В подальшому в рамках процедури банкрутства ФОП ОСОБА_9 наявне позивачу майно було незаконно включено до складу ліквідаційної маси. Ухвалою господарського суду Запорізької області ліквідатора і позивача було зобов'язано провести звірку наявності майна. Під час проведення звірки 12.07.2012 року встановлено, що із 27 одиниць рухомого майна в наявності є лише 6 одиниць, які демонтовані, розукомплектовані і непридатні для використання у виробництві. З огляду на зазначене позивач вважає, що його майно було втрачено внаслідок протиправних дій з боку відповідача, який прийняв майно у заклад, не забезпечив його зберігання і незаконно передав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9 Позивач посилаючись на ст. 22 ЦК України, ст. 48 ЗУ «Про заставу» просить суд стягнути з відповідача публічного акціонерного товариства «Марфінбанк» майнову шкоду у розмірі 5 200 000,00 грн., витрати на проведення експертної оцінки майна в розмірі 2700 грн., та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., а всього 5 252 700,00 грн. судові витрати стягнути з відповідача на його користь.
01.07.2013 року від відповідача ПАТ «Марфінбанк» надійшло заперечення на позов, у якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими, такими, що суперечать законодавству, фактич ними обставинам справи і тому не підлягають задоволенню з огляду на наступне: 02.03.2005 між Акціонерним Банком «Приватінвест» і відповідачем 2 укладено кредитний до говір №03/132-К, предметом якого є надання банком третій особі - Великолепетиському маслозаводу кредиту в сумі 500 000 гривень під проценти у розмірі 23% річних. В забезпечення своєчасного виконання договірних зобов'язань по кредитному договору ВАТ „Великолепетиський маслозавод" передав в заставу належне йому на праві власності нерухоме майно (комплекс, будівлі, споруди) та виробниче обладнання, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - відповідно до переліку зазначеному у договорі іпотеки від 11.03.2005 року та у договорах застави № 03/132-1з, № 03/132-3з від 05.03.2005 року. Також в забезпечення своєчасного виконання договірних зобов'язань по кредитному договору 02.03.2005 року з відповідачем 1 укладено договір поруки № 03/132-2П, згідно якого ОСОБА_2 висту пив поручителем за кредитним договором. Згідно з п. 4 договору поруки у випадку невиконання Боржником обов'язків по кредитному договору Боржник і Поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні Боржники. Також в забезпечення виконання зазначеного кредитного договору було укладено договір за стави обладнання № 03/132-3з від 05.03.2005 року, згідно якого ОСОБА_2 передав у заставу належне йому на праві власності рухоме майно, відповідно до переліку, зазначеному у до говорі. 07.10.2005 року між АБ „Приватінвест" та ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" укладено договір про заміну кредитора в зобов'язанні, за яким АБ "Приватінвест" відступив ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" право вимоги щодо боргу ВАТ „Великолепетиський маслозавод" відсотків, інших нарахувань у відносинах за кредитним договором № 03/132-К від 02.03.2005 року. До ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК", правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "МАРФІН БАНК", згідно з п. 1.4 договору про заміну кредитора в зобов'язанні, перейш ли усі права кредитора за кредитним договором № 03/132-К від 02.03.2005 року. 21.09.2006 між ВАТ „МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК", і ФОП ОСОБА_9 було укла дено угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги за кредитним договором № 03/132-К від 02.03.2005 і договір про відступлення прав за договором іпотеки. В результаті укладання угод від 21.09.2006 року про переведення боргу та відступлення права ви моги за кредитним договором № 03/132-К від 02.03.2005 і угоди про відступлення прав за іпотечним договором до ОСОБА_9 перейшли права за договорами застави обладнання і за договором іпо теки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, на момент подачі позову про стягнення з банку матеріальної і моральної шкоди існує судове рішення стосовно того ж самого майна, яке є предметом спору по позову до Банку. На вико нання рішення суду по справі № 2-1012 видані виконавчі листи, які пред'явлені на виконання. В ухва лі Господарського суду Запорізької області від 24.11.2011 у справі № 21/19/10 зазначено спо сіб виконання судового рішення від 24.11.2008, яким визнано право власності позивача на рухоме майно : шляхом примусового вилучення у ОСОБА_9 та передачі ОСОБА_2 майна загальною вартістю 1 073 180 грн. В даний час це майно знаходиться на території маслозаводу, про що свідчать фотографії, які додані. Таким чином, твердження позивача про те, що діями банку йому спричинені певні зби тки, не відповідають дійсності і обставинам справи. Відповідно до ст. 373 ЦПКУ за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про відстрочку, розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може змінити, чи встановити спосіб і порядок виконання. Таким правом на зміну спо собу виконання судового рішення позивач вже скористався, коли було замінено спосіб вико нання судового рішення по справі № 2-1012, видано виконавчий лист 12.03.2009 року Дніп ровським районним судом м. Херсона. При цьому виконання судового рішення про визнання права власності було замінено на примусове вилучення у ОСОБА_9 та передачі ОСОБА_2 майна загальною вартістю 1 073 180 грн. Врахову ючи, що існує судове рішення, зазначене вище, і яке знаходиться на стадії виконання, ОСОБА_2 не мав права подавати позов щодо стягнення матеріальної і моральної шкоди, оскільки в даному випадку наявне подвійне стягнення за тією ж підставою, а тому просить суд постановити рішення, яким відмовити ОСОБА_2 повністю у задоволенні позову.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримав та просить суд його задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов ОСОБА_2 підтримав, вважає його обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
У судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Марфінбанк» - Казарян А.К. позов не визнав, підтримав подане ним раніше заперечення та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник ПП "ОСОБА_9" - ОСОБА_14 суду пояснив, що обладнання ОСОБА_2 про яке йде мова, було демонтовано та складено на території Великолепетиського маслозаводу. Йому не відомо, яке саме обладнання на даний час є в наявності, а яке відсутнє.
У судовому засіданні представник ПРАТ "Великолепетиський маслозавод" - Тригуб Д.Г. суду пояснив, що на даний час майно про яке йде мова на маслозаводі відсутнє, але коли і кому воно було передане він пояснити не може. Маслозавод не приймав його по акту прийому передачі, а тому не несе за нього відповідальності. Коли представники маслозаводу зайшли на підприємство, після володіння заводом ПП "ОСОБА_9" то обладнання ОСОБА_2 було демонтовано.
У судовому засіданні представник ПРАТ "Великолепетиський маслозавод" - Волкова С.Г. суду пояснила, що на даний час майно про яке йде мова на маслозаводі відсутнє, але коли і кому воно було передане вона пояснити не може. Вона не приймала його по акту прийому передачі, а тому не несе за нього відповідальності.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він був ліквідатором ПП "ОСОБА_9". Попередній ліквідатор не передавав йому обладнання, яке належить ОСОБА_2 по акту прийому - передачі.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що майно належне ОСОБА_2 він демонтував. Згоди ОСОБА_2 на демонтаж обладнання не отримував. Майно розмістили у дворі маслозаводу та накрили чорною поліетиленовою плівкою. 12.03.2011 року ОСОБА_2 приїжджав на запрошення ОСОБА_9 для підписання акту прийому - передачі, але відмовився приймати демонтоване майно та підписувати відповідний акт, а тому передача майна не відбулася. Під час вказаного був присутній представник банку Казарян А.К. Подальша доля вказаного майна йому не відома.
Вислухавши пояснення сторін та вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що 05.03.2005 року відкрите акціонерне товариство «Акціонерний банк «Приватінвест» і позивач уклали договір застави майна №03/132-3з, відповідно до умов якого позивач передав в заставу належне йому на праві власності майно - виробниче обладнання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 1 073 180,00 грн., а саме: холодильний агрегат МВТ-20 (1шт.); машина холодильна MBB 20-2-0 з трьома повітроохолоджувачами (1шт.); машина холодильна MBB 9-2-0 з двома повітроохолоджувачами (1шт.); машина холодильна MBB 9 (1шт.); машина холодильна МВТ-35 для охолодження молока (1шт.); охолоджувач AI OOJI-5 (1шт.); повітряний компресор ПКС (1 шт.); машина холодильна BP IM (2шт.); котел Е1/9 (3шт.); установка хімводоочистки (1шт.); вакуум-упаковочна машина ВМ-14 для упаковки сирних голівок (1шт.); апарат фасовки масла АРМ (1шт.); парафінер Г6 ОПЧ-А (1шт.); прес для сирів Е8 ОПД-24 (2шт.); пастеризаційно-охолоджувальна установка ОЮІЮ (1шт.); насос для сирного зерна А9 КНА (1шт.); насос молочний Г2 ОПБ (5шт.); насос молочний Г2 ОПД (1шт.); пастеризаційно-охолоджувальна установка OKJI-5 (1шт.); сироватновідділювач JI5-OC (1шт.); лінія по виробництву казеїну ВС-150 (1шт.); маслообразователь ТІ ОМ-2Т (1пгг.); насос гвинтовий П8 ОНД (1шт.); заквасочні установки РЗО-ЗУ-35 (3шт.); сепаратор для високо жирних сливок Ж5 ОС 2Д 500 (2шт.); пастеризатор П80МФ-3 (1шт.); ванни сиродільні Д7ОСА 2500 (2шт.). Вказане майно під час укладання договору застави знаходилося в технічно справному стані та придатному до експлуатації, про що зазначено в п.8 договору. Договір застави укладений в якості забезпечення виконання зобов'язань відкритого акціонерного товариства «Великолепетиський маслозавод» перед Банком за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005 року.
На підставі договору про заміну кредитора в зобов'язанні від 07.10.2005 року та договору від 01.10.2005 року про відступлення права вимоги за договором застави №03/132-3з усі права та обов'язки кредитора за кредитним договором та за договором застави перейшли від ВАТ «Акціонерний банк «Приватінвест» до ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «МарфінБанк», відповідач у справі.
У зв'язку із порушенням ВАТ «Великолепетиський маслозавод» умов кредитного договору і виникненням кредитної заборгованості, майно передане Банку за договором застави, було переведено Банком у заклад, про що Банк повідомив листами №188/06, №189/06 від 04.04.2006 року.
21.09.2006 року сума боргу ВАТ «Великолепетиський маслозавод» перед ВАТ «Морський транспортний банк» за кредитним договором №03/132-К була погашена фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 на підставі укладеної між нею та Банком угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги, відповідно до якої ОСОБА_9 прийняла на себе зобов'язання погасити борг ВАТ «Великолепетиський маслозавод» перед Банком в сумі 573900,68 грн., яка стягнута з заводу рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 року. В той же день Банк уклав з ФОП ОСОБА_9 договір про відступлення прав за договором застави №03/132-3з і передав останній майно, що знаходилося в закладі у Банку, про що між ними складено Акт прийому-передачі від 21.09.2006 року.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.09.2006 року угоду від 21.09.2006 року про переведення боргу та відступлення права вимоги між Банком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 визнано недійсною. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року, якою рішення господарського суду залишено без змін, встановлено протиправність дій Банку щодо передачі права вимоги боргу за рішенням Великолепетиського районного суду від 29.05.2006 року третій особі (ФОП ОСОБА_9.). У зв'язку із цим передача Банком прав за договором застави №03/132-3з ОСОБА_9 і передача останній заставного майна також є протиправною. До того ж, свої зобов'язання перед новим кредитором - ФОП ОСОБА_9 ВАТ «Великолепетиський маслозавод» виконав належним чином (в період часу, коли угода про переведення боргу та відступлення права вимоги була чинною) шляхом взаємо заліку зустрічних однорідних вимог. Факт погашення заборгованості ВАТ «Великолепетиський маслозавод» перед новим кредитором ФОП ОСОБА_9 встановлено ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.08.2009 року по справі № 12/73-Б-08. Зазначена обставина встановлена ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 25.07.2009 pоку, якою залишено без змін рішення Дніпровського суду Херсонської області від 24.11.2008 року про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про визнання права власності на майно загальною вартістю 1073180,00 грн.
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо яких встановлено ці обставини.
12.03.2011 року позивачем за участю представників Банку і ОСОБА_9 було проведено огляд заставного майна, яке Банк передав ОСОБА_9, за місцем його знаходження в АДРЕСА_1 і встановлено що більша частина майна відсутня, а наявне майно демонтовано і розукомплектовано, про що складено акт.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11 2011 року у справі №21/19/10 задоволено скаргу ОСОБА_2 та зобов'язано ліквідатора ФОП ОСОБА_9 виключити належне ОСОБА_2 майно, право власності на яке визнано рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.11.2008 року та передати зазначене майно ОСОБА_2, про що видано наказ суду. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.06.2012 року у зв'язку із невиконанням наказу суду було зобов'язано ліквідатора, ВАТ «Великолепетиський маслозавод» та ОСОБА_2 провести звірку наявності вищезазначеного майна. При приведенні звірки 12.07.2012 року комісією у складі представників ВАТ «Великолепетиський маслозавод», ліквідатора, представника ОСОБА_2 встановлено, що із 27 одиниць рухомого майна в наявності 6 одиниць, які знаходяться під відкритим небом, демонтовані, розукомплектовані та непридатні для використання у виробництві.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 22 ЦК України, особі якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно ст. 575 ЦК України особливості застави проявляються через конкретні види застави, зокрема ч. 2 цієї ж статті: закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.
Частиною 1 ст. 44 Закону України «Про заставу» встановлено, що заклад це застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про заставу» на кредитора переходить зобов'язання належним чином утримувати та зберігати предмет закладу, нести відповідальність за його втрату чи пошкодження. Заставодержатель несе відповідальність за пошкодження предмету закладу - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна. Заставодержатель зобов'язаний відшкодувати заставодавцю всі заподіяні пошкодження предмету закладу збитки в повному обсязі.
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, вартість робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. А також, якщо для відновлення, попереднього стану речі, що мала певну зношеність, були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
Згідно звіту з незалежної оцінки майна ОбХ 04/01 виробничого обладнання в кількості 27 найменувань, виконаного Українською універсальною біржею, яка має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду державного майна України, ринкова вартість виробничого обладнання в кількості 27 найменувань, яке ідентично переліку майна, що передавалося позивачем в заставу за договором №03/132-2з від 05.03.2005 pоку, складає 4 727 270 грн; вартість монтажу і наладки цього обладнання - 472 730 грн.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 5 200 000 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України полягає у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Частиною першою ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позивачем в порушення вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, п. 4 Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" не вказано в чому саме полягає заподіяння йому моральної шкоди, чим він керувався при визначенні її розміру, не надано доказів заподіяння моральної шкоди, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_2 до ПАТ «Марфінбанк» про стягнення майнової шкоди у розмірі 5 200 000,00 грн. відповідно до ст.ст. 22, 526, 575, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 44, 48 ЗУ «Про заставу» підлягає задоволенню, так як майно, яке належить позивачу на даний час відсутнє, а заставодержатель несе відповідальність за пошкодження предмету закладу - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, а тому позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому стягненню з відповідача ПАТ «Марфінбанк» на користь позивача підлягають понесені ним судові витрати у розмірі 6141 гривня 00 копійок, оскільки вони документально підтверджені: квитанцією про сплату судового збору № 11936 від 28.01.2013 року на суму 3441 грн. 00 коп. та квитанцією про оплату експертної оцінки № ПН 1728 від 10.04.2013 року на суму 2700 грн.
На підставі ст.ст. 16, 22, 23, 1166,1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Марфінбанк» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МарфінБанк» (68033, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна 28, кор.рах №32003100300 в Управлінні НБУ в Одеській області, 328027, код ЄДРПОУ 21650966 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 5200000 (п»ять мільйонів двісті тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МарфінБанк» (68033, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна 28, кор.рах №32003100300 в Управлінні НБУ в Одеській області, 328027, код ЄДРПОУ 21650966 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення незалежної експертної оцінки обладнання в розмірі 2700 (дві тисчі сімсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МарфінБанк» (68033, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна 28, кор.рах №32003100300 в Управлінні НБУ в Одеській області, 328027, код ЄДРПОУ 21650966 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3441(три тисячі чотириста сорок одна) гривня 00 копійок
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «МарфінБанк» про стягнення моральної шкоди відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене через Великолепетиський районний суд до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий підпис
Голова суду В.А. Мамаєв