Справа № 2-392/10 Провадження № 22-ц/772/2196/2013Головуючий в суді першої інстанції:Панасюк Б.Г.
Категорія: 2 Доповідач: Вавшко В. С.
"07" серпня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
ГоловуючогоВавшка В.С.,
суддів:Жданкіна В.В., Марчук В.С.,
при секретарі:Агеєвій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 01 червня 2010 року та на додаткове рішення цього ж суду від 15 липня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до виконкому Городківської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно,
У травні 2010 року ОСОБА_7 звернувся до суду із вказаним позовом, зазначив, що 03 жовтня 2008 року померла його дружина ОСОБА_8, з якою він проживав без реєстрації шлюбу з грудня 1986 року, що підтверджується відміткою про прописку у одному будинку по АДРЕСА_1, де і проживає по даний час.
Станом на 15 квітня 1991 року вказаний будинок був майном колгоспного двору, крім нього та його дружини, проживала теща ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та була головою колгоспного двору.
Вказував, що як член колгоспного двору, він мав би право власності на частку у майні даного колгоспного двору, що складала б 1/3 частину, однак після смерті ОСОБА_9 її право власності припинилось і належну їй частку ніхто на протязі більше 3-років не виділяв і не оформляв.
Таким чином, їхні частки з ОСОБА_8 збільшились і складали по ? частині кожному. У зв'язку з тим, що вказаний житловий будинок не було зареєстровано у державному реєстрі нерухомого майна і відсутні правовстановлюючі документи, то оформити право власності у нотаріальній конторі ОСОБА_7 не може.
Посилаючись на зазначені обставини, просив визнати за ним як за бувшим членом колгоспного двору по АДРЕСА_1, право власності на ? частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, і як за спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, загальною площею 38,2 м.кв., житловою площею 17,2 м.кв., до складу якого входять: житловий будинок «А», вхідний майданчик «а», сарай «а-1», літня кухня «Б», веранда «б», прибудова «б-1», сарай «В», погреб «в/підвал», туалет «Т», огорожа « 1-3».
Рішенням п Крижопільського районного суду Вінницької області від 01 червня 2010 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_7 , як за бувшим членом колгоспного двору по АДРЕСА_1, право власності на ? частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і як за спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_8, як померла 03.10.2009 року, на цілий житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, загальною площею 38,2 м.кв., житловою площею 17,2 м.кв., до складу якого входять: житловий будинок «А», вхідний майданчик «а», сарай «а-1», літня кухня «Б», веранда «б», прибудова «б-1», сарай «В», погреб «в/підвал», туалет «Т», огорожа « 1-3».
Додатковим рішенням цього ж суду від 30 листопада 2009 року заяву ОСОБА_7 задоволено.
Визнано право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, загальною площею 38,2 м.кв., житловою площею 17,2 м.кв., до складу якого входять: житловий будинок «А», вхідний майданчик «а», сарай «а-1», літня кухня «Б», веранда «б», прибудова «б-1», сарай «В», погреб «в/підвал», туалет «Т», огорожа « 1-3».
На таке рішення ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що представник відповідача визнав позовні вимоги, що підтверджується відповідною заявою (а.с. 19).
За таких обставин, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги на підставі ч. 4 ст. 174 ЦПК України.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст..309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4)порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи неповно з'ясував фактичні обставини та застосував норми матеріального права, які не підлягали застосуванню.
Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР ( у редакції 1963 року) у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.
Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України (у редакції 1963 року) чинного на час існування колгоспних дворів, колгоспний двір це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
Колегією суддів з'ясовано, що згідно довідки, виданої виконкомом Городківської сільської ради Крижопільського району Вінницької області від 24 березня 2010 року, житловий будинок АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору. Станом на 15 квітня 1991 року склад двору такий: голова - ОСОБА_9, дочка ОСОБА_8., зять - ОСОБА_7 (а.с. 7).
Зазначений вище будинок був побудований у 1978 році, що підтверджено технічним паспортом від 12.04.2010 року.
Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII був введений в дію Закону України «Про власність», а тому ОСОБА_7 належало право власності на 1/3 частку майна у бувшому колгоспному дворі. ОСОБА_9 та її дочка ОСОБА_8. також володіли по 1/3 частці майна колгоспного двору.
За положеннями п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року вважається що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Колегією суддів встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9, яка була головою колгоспного двору. Після її смерті її дочка ОСОБА_8., як єдина спадкоємиця першої черги за законом, вступила у володіння та управління спадковим майном, а тому набула права власності на 2/3 частки усього майна. ОСОБА_7 на час смерті ОСОБА_9 володів 1/3 часткою майна колгоспного двору, як бувший його член та до спадкування не закликався в силу вимог закону.
У зв'язку з цим висновок суду першої інстанції про набуття ОСОБА_7 та ОСОБА_8. права власності на спадкове майно в рівних частках ( по ? частці) після смерті ОСОБА_9 суперечить вимогам ст..529 ЦК УРСР 1963 року .
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст..1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Така заява має бути подана у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини (ст.1270 ЦК).
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст..1270 ЦК України, не подав заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що її не прийняв.
Колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_6 у тій частині, що вона в силу вимог ст..1263 та ч.4 ст.1266 ЦК України є спадкоємицею третьої черги після смерті ОСОБА_8. Проте колегія суддів враховує ту обставину, що наявність у особи права на спадкування не породжує у такої особи прав на спадкове майно, якщо вона у встановлений законом строк не прийме спадщину.
У судовому засіданні апеляційного суду представником ОСОБА_6 підтверджено лише ту обставину, що вона є спадкоємицею третьої черги, але не надано доказів про прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_8.
Статтями 57 і 60 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказами прийняття спадщини у цьому випадку є відомості від нотаріальної контори (довідка, спадкова справа тощо) про подання спадкоємцем відповідної заяви чи рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 у апеляційній скарзі та її представником адвокатом ОСОБА_12 у судовому засіданні апеляційного суду не надано належних доказів про прийняття спадщини, а лише міститься обґрунтування наявності права на спадкування.
Колегія суддів вважає, що у ОСОБА_6 не було будь-яких труднощів у отриманні та наданні суду доказів про прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_8., а посилання у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не витребував спадкову справу не є підставою для звільнення від доказування певної обставини у інший, передбачений та допустимий законом, спосіб.
За таких обставин колегія суддів вважає, що права ОСОБА_6 не порушені, позаяк вона не довела факту прийняття нею спадщини. Натомість, колегією суддів встановлено, що після смерті ОСОБА_8. у 2009 році, спадщину прийняв позивач, який є спадкоємцем четвертої черги, так який проживав із спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини, чого не заперечує ОСОБА_6 та її представник.
Таким чином позивач в силу вимог ст. ст. 120, 123 ЦК України (у редакції 1963 року) як колишній член колгоспного двору є власником 1/3 частки спірного будинку, а в силу ст..1264 і ч.3 ст.1268 ЦК України набув права власності на решту 2/3 часток цього будинку, тобто став власником усього будинку. Тому його позов підлягає задоволенню з підстав, які вказані вище.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги лише в частині того, що, ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції порушив вимоги ст.220 ЦПК України, оскільки жодної з підстав, передбачених у ч.1 зазначеної норми, для його ухвалення не було.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, а тому рішення суду та додаткове рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_7
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 120, 123, 549, 563 ЦК УРСР України (у редакції 1963 року ), ст.ст.1258, 1263, 1264, 1266, 1268 - 1270, 1272 ЦК України, ст.ст.1, 3, 57, 60, 303, 307-309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 01 червня 2010 року та додаткове рішення цього ж суду від 15 липня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_7 до виконкому Городківської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_7 право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями, по АДРЕСА_1, загальною площею 38,2 м.кв., житловою площею 17,2 м.кв., до складу якого входять: житловий будинок «А», вхідний майданчик «а», сарай «а-1», літня кухня «Б», веранда «б», прибудова «б-1», сарай «В», погреб «в/підвал», туалет «Т», огорожа « 1-3».
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя : (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно :