"23" липня 2013 р. Справа № 926/691/13
За позовом фізична особа-підприємець Котик Денис Борисович
до Горобієвська Роза Леонідівна
про визнання договору укладеним
Суддя Миронюк Сергій Олександрович
Представники:
Від позивача - Котик Г.І. - представник. Довіреність від 24.04.2013 р., Станкевич М.С., Косовський М.В. - представник. Довіреність від 24.04.2013 р.
Від відповідача - Григорчук В.В. - представник. Довіреність 04.06.2013 р.
СУТЬ СПОРУ: фізична-особа приватний підприємець Котик Денис Борисович, с. Грушівці, Кельменецького району Чернівецької області звернувся з позовом до фізичної-особи приватного підприємця Горобієвської Рози Леонідівни, смт. Кельменці Чернівецької області, про визнання укладеним договору оренди нерухомого майна - магазину № 3 по вул. Заставнівська, 13»Б» в смт. Кельменці між Горобієвської Р.Л. та Котиком Д.Б. в запропонованій позивачем редакції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.
Між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна № 3 по вул. Заставнівська, 13 «Б» в смт. Кельменці Чернівецької області, від 01.01.2013 р. в якому термін дії визначено один місяць. Не погоджуючись з терміном дії договору оренди позивачем складено протокол розбіжностей до договору оренди від 01.01.2013 р. в якому викладено всі свої зауваження. Відповідач 08.01.2013 р. одержав протокол розбіжностей до договору оренди про що свідчить його підпис. Крім того, продовжує позивач, відповідачем підписано і протокол розбіжностей, що свідчить про прийняття викладених в договорі оренди нерухомого майна від 01.01.2013 р. з урахуванням протоколу розбіжностей умов. Від так, позивач просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 04.07.2013 р. порушено провадження у даній справі із призначенням слухання справи та розгляду заяви про забезпечення позову до розгляду на 23.07.2013 р., від позивача витребувано докази зазначені в ухвалі суду від 04.07.2013 р.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що відповідач перешкоджає використовувати орендоване майно за призначенням, зокрема, відповідач заблокував вхід до орендованого магазину та поклав залізобетонні плити перед дверима магазину, такі дії відповідача призводять до втрати клієнтів, порушення існуючих зобов'язань з постачальниками, псування продуктів харчування призначених для продажу, тощо. В зв'язку з чим, просить суд заборонити Горобієвській Р.Л. та іншим особам вчиняти дії, які створюють перешкоди Котику Д.Б. в користуванні приміщенням № 3, що розташоване по вул. Заставнівській, 13-Б в смт. Кельменці Чернівецької області, зокрема, заборонити: блокування, перешкоджання вільного під'їзду транспорту, входу-виходу до приміщення, відключення приміщення від інженерних мереж, використання технічного, інженерного устаткування, яке перешкоджає вільному доступу до приміщення.
У відзиві на заяву відповідач проти забезпечення позову заперечує, вважаючи, що суд не компетентний забороняти відповідачу як власнику приміщення вчиняти будь-які дії щодо належного йому на праві власності майна.
Розглянувши у судовому засіданні подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду заяви суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову виходячи з наступного.
Предметом спору по даній справі є визнання укладеним договору оренди нерухомого майна - магазину № 3 по вул. Заставнівська, 13»Б» в смт. Кельменці між Горобієвської Р.Л. та Котиком Д.Б. в запропонованій позивачем редакції.
Згідно положень ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. (стаття 65 ГПК).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими відповідачам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум, тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.
Також суд зазначає, що ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Цивільним законодавством визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить, що заборона власнику вчиняти будь-які дії щодо майна, стосовно якого він у будь-якому випадку здійснює права власника на підставі закону, є порушенням його права власності.
Разом з тим, в порушення вищевикладеного, позивач не довів наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову як заборона відповідачеві вчиняти певні дії щодо належного йому на праві власності майна, зокрема, позивачем не надано доказів того, що нерухоме майно, яке є предметом спірного договору може бути відчужено або передано в користування іншому суб'єкту господарювання. Відтак суд вважає, що позивач належним чином не обґрунтував в чому саме виконання рішення суду може бути утрудненим чи виконання його буде неможливим.
Крім того, суд виходить з того, що на момент розгляду заяви про забезпечення позову позивачем не надано беззаперечних доказів наявності на право користування приміщенням № 3, що розташоване по вул. Заставнівській, 13-Б в смт. Кельменці Чернівецької області, оскільки даний факт (укладення договору оренди від 01.01.2013 р. з урахуванням протоколу розбіжностей) відповідачем заперечується та буде встановлюватися судом при розгляді справи по суті.
З урахуванням вищевикладеного у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 66-67, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Суддя С.О. Миронюк