18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
06 серпня 2013 року Справа № 925/989/13
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,
за участю представників: позивача: Колісник С.М. - директор товариства, відповідача: Павленко В.І. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП"
про стягнення 65 547 грн.,
Заявлено позов про стягнення з відповідача 65 547 грн., зокрема 54 488 грн. основного боргу за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами договору № 14090 від 14.09.2012 та видаткових накладних по переліку, вказаному в позовній заяві, 10 397 грн. пені та 662 грн. інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
Відповідач подав суду клопотання у справі від 06.08.2013, у якому визнав позов у сумі основного боргу, вказав, що інфляційні втрати в сумі 662 грн. не визнає у зв'язку з їх невірним розрахунком, та зазначив, що керівництвом підприємства вишукуються кошти для розрахунку з позивачем.
У судовому засіданні:
- представник позивача підтримав позов у заявленій сумі, просив стягнути з відповідача борг за отриманий у позивача товар по накладних, вказаних у позовній заяві, оскільки наявність боргу підтверджується поданими доказами та актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами;
- представник відповідача визнав позов частково в сумі основного боргу та пояснив, що станом на 01.08.2013 по даних відповідача заборгованість складає 55 089,50 грн., розрахунок інфляційних втрат не зрозумілий.
У судовому засіданні 06.08.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група" (Постачальник за договором, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" (Покупець за договором, відповідач у справі) уклали договір № 14090 від 14 вересня 2012 року, далі - Договір, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю кукурудзу, надалі - товар, а Покупець зобов'язався забезпечити приймання та оплату товару у кількості, строки і за цінами згідно до умов цього договору. Загальна кількість товару, що поставляється складає 450 т (+/- 10%).
Пунктом 4 Договору сторони передбачили, що форма оплати - на розрахунковий рахунок, Покупець розраховується з Постачальником на умовах - відстрочка 5 (п'ять) банківських днів. Ціна за одиницю товару узгоджується на момент поставки та визначається в рахунку на товар на кожну партію та в видатковій накладній.
Відповідно до пункту 6.2 Договору при порушенні строків оплати Покупцем або відмові від оплати, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від загальної вартості невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
За доводами позивача він поставив відповідачу товар згідно з видатковими накладними:
№ ФГ -05100 від 05.10.2012 на суму 88 141 грн. з урахуванням ПДВ;
№ ФГ - 06100 від 06.10.2012 на суму 23 883 грн. з урахуванням ПДВ;
№ ФГ - 09100 від 09.10.2012 на суму 21 964 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідач оплатив лише частину вартості товару, отриманого по вказаних накладних в сумі 79 500 грн., в зв'язку з чим залишок боргу складає 54 488 грн., який відповідачем не оплачений.
Оскільки відповідач борг в сумі 54 488 грн. за отриманий у позивача товар не сплатив, тому позивач заявив вимогу про стягнення цієї суми боргу та просить стягнути з відповідача 10 397 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання і 662 грн. інфляційних втрат.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Позивачем подана позовна заява про стягнення з відповідача 54 488 грн. основної заборгованості у зв'язку з неоплатою за товар, поставлений відповідачу відповідно до Договору № 14090 від 14.09.2012 по накладних № ФГ -05100 від 05.10.2012; № ФГ - 06100 від 06.10.2012; № ФГ - 09100 від 09.10.2012.
Договір № 14090 від 14.09.2012 за своєю правовою природою є господарським договором поставки, він підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками товариств, вони містять всі істотні умови для договору даного виду. Дійсність Договору сторонами не оспорюється.
Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписом частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Із матеріалів справи вбачається і відповідачем не спростовано, що позивач поставив відповідачу, а останній отримав товар по накладних, доданих до матеріалів справи, всі накладні підписані представниками та скріплені печатками. Сторони склали та підписали акт звіряння розрахунків станом на 01.08.2013, у якому вказано про наявність боргу у ТОВ "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" на вказану дату в сумі 55 089 грн. 50 коп., що перевищує суму, заявлену позивачем.
Відповідач підтвердив факт наявності заборгованості за отриманий у позивача товар відповідно до Договору на підставі вказаних у позовній заяві видаткових накладних.
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач не розрахувався за поставлений товар протягом строку, встановленого в Договорі, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 54 488 грн. боргу є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, підтвердженою відповідачем, тобто, підлягає задоволенню.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, яка відповідно до статті 546 ЦК України є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.
За приписом частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили сплату Постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
Тобто, відповідно до Договору позивач правомірно пред'явив до стягнення з відповідача неустойку за порушення відповідачем строків розрахунку за отриманий Товар.
Однак, позивач при виконанні розрахунку пені позивач не врахував, що 2012 рік має 366 днів, тому в результаті належного перерахунку пені за вказаний позивачем період та з урахуванням виконаних відповідачем проплат за отриманий товар, суд приходить до висновку, що з відповідача належить стягнути на користь позивача 10 384 грн. 91 коп. пені за прострочення розрахунку в період з 11.10.2012 по 17.06.2013.
Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу застосовуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки.
Розрахунок інфляційних втрат виконаний позивачем також невірно, тому в результаті належного перерахунку суд приходить до висновку, що з відповідача належить стягнути на користь позивача 319 грн. 47 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 711 грн. 19 коп.
З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" (19511, Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Леніна, 45, ідентифікаційний код 35013940) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група" (20500, Черкаська область, смт. Катеринопіль, вул. Леніна, 14, ідентифікаційний код 33435603) - 54 488 грн. (п'ятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень) основного боргу, 10 384 грн. 91 коп. (десять тисяч триста вісімдесят чотири гривні 91 копійку) пені, 319 грн. 47 коп. (триста дев'ятнадцять гривень 47 копійок) інфляційних втрат, 1 711 грн. 19 коп. (одну тисячу сімсот одинадцять гривень 19 копійок) судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.08.2013
Суддя А.Д. Пащенко