01 серпня 2013 року м. Київ К/9991/31892/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м.Харкова від 18 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова про визнання дій незаконними та проведення перерахунку пенсії, -
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просила визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її пільгової пенсії за віком за списком № 2 згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.01.2004 р. до 2010 р. включно; стягнути з відповідача моральну та матеріальну шкоду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно з 01.01.2004 р. без її згоди здійснив перерахунок її пенсії за новим Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням основного розміру пенсії до 138 грн. з подальшим підвищенням до мінімального розміру пенсії.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 18 травня 2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року змінене рішення суду першої інстанції. Позовні вимоги за період з 01.01.2004 р. по 25.11.2009 р. залишені без розгляду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 05.06.2003 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком по Списку №2 призначену згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення". Пенсія позивачу розрахована при загальному стажі роботи 30 років 1 місяць 26 днів (в т.ч. 10 років 2 місяці 1 день по списку № 2) від середньомісячного заробітку 0,01119 грн. на підставі наданої позивачем довідки про заробітну плату № 50600/41 від 31.12.1991 р. За заявами позивача від 02.09.2003 р., 01.10.2003 р., 17.11.2003 р. розмір пенсії перераховувався залежно від стажу та на підставі наданих довідок. Після перерахунку з 01.12.2003 р. розмір пенсії позивача складав 150 грн. З 01.01.2004 р., відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивачу була перерахована пенсія, розмір якої з 01.01.2004 р. став складати 168 грн. В подальшому розмір пенсії підвищувався відповідно до зазначеного Закону, положень постанов Кабінету Міністрів України та законів України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. ОСОБА_1 16.11.2009 року звернулася до відповідача із заявою та довідкою про заробітну плату про перерахунок пенсії від заробітної плати за 5 років. Оскільки перерахунок був недоцільний і призводив до зменшення розміру пенсії позивача було запрошено до відділу та надано роз'яснення з цього приводу. Документи про перерахунок від заробітку повернуті згідно заяви позивача від 20.11.2009 року. Згідно розрахунку пенсії станом на 01.10.2010 року загальний розмір пенсії складав 779,51 грн. Станом на 01.12.2011 року розмір пенсії позивача складає 856,51 грн. Після 16.11.2009 року ОСОБА_1 до управління за перерахунком пенсії не зверталась, ніяких документів не надавала.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що після здійснення останнього перерахунку пенсії за заявою позивача, ОСОБА_1 не зверталася із заявою про перерахунок пенсії до відповідача, а при нарахуванні пенсії позивачу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції правильно по суті вирішений спір, разом із тим помилково відмовлено в частині позовних вимог за період з 01.01.2004 року по 25.11.2009 року, оскільки позовні вимоги в цій частині є такими що заявлені з пропуском строку звернення до суду.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії при зверненні особи із відповідною заявою згідно додатку № 4 до Порядку (пункт 37) та надання необхідних документів згідно до пунктів 7, 9, 13 Порядку. Пунктом 39 Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення (відмови в призначенні) пенсії. При цьому орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення чи відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно матеріалів справи, управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова регулярно здійснювався перерахунок пенсії за відповідними заявами позивача, зокрема: 02.09.2003 р., 01.10.2003 р., 17.11.2003 р. розмір пенсії перераховувався залежно від стажу та на підставі наданих довідок. Після перерахунку з 01.12.2003 р. розмір пенсії позивача складав 150 грн. З 01.01.2004 р., відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачу була перерахована пенсія, розмір якої з 01.01.2004 р. став складати 168 грн. Розмір пенсії позивача змінювався лише у бік його збільшення.
Позивач 16.11.2009 року звернулася до відповідача із заявою та довідкою про заробітну плату про перерахунок пенсії від заробітної плати за 5 років. Оскільки перерахунок був недоцільний і призводив до зменшення розміру пенсії позивача було запрошено до відділу та надано роз'яснення з цього приводу. Документи про перерахунок від заробітку повернуті згідно заяви позивача від 20.11.2009 р.
Після 16 листопада 2009 року ОСОБА_1 не зверталася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Таким чином у управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова були відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії.
Згідно статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Судами встановлено, що заявником не порушувалося питання про поновлення строку звернення до суду, отже апеляційний суд вірно зазначив, що з урахуванням строку звернення до суду позовні вимоги за період з 01.01.2004 року по 25.11.2009 року підлягають залишенню без розгляду.
Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про залишення позовних вимог за період з 01.01.2004 року по 25.11.2009 року без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду та про відмову в задоволенні позовних вимог за період з 26.11.2009 року по 31.12.2010 року.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 18 травня 2011 року, змінену ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року, та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: