01 серпня 2013 року м. Київ К/9991/23552/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,
розглянувши у попередньому розгляді справу №2-а-12/11/2070 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області, в якому просила визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області щодо невиплати їй грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 10 місячних посадових окладів; зобов'язати відповідача здійснити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України "Про державну службу", в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу", державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів. Однак, грошова допомога, передбачена ст. 37 Закону України "Про державну службу", в порушення вищевказаного Закону позивачу не виплачена.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративного суду від 1 лютого 2011 року позовні вимоги задоволені. Визнана неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області щодо невиплати ОСОБА_1, грошової допомоги, передбаченої ст. 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 10 місячних посадових окладів. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області здійснити позивачу виплату грошової допомоги, передбаченої ст. 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 10 місячних посадових окладів на час звільнення.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року скасоване рішення суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області з 20.10.2010 року та одержує пенсію державного службовця, що підтверджується довідкою від 26.10.2010 року № 7960-02/07. Згідно наказу управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області від 19.10.2010 року № 20 "Про звільнення з посади ОСОБА_1" позивача звільнено з посади головного спеціаліста з кадрів управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області 19 жовтня 2010 року для виходу на пенсію на підставі п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України, згідно заяви позивача та довідки Великобурлуцької лікарняно-консультативної комісії від 20.09.2010 року № 1228/106. Стаж державної служби позивача складає більш ніж 10 років. Позивач 08.11.2010 року звернулася до начальника управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області з проханням здійснити виплату грошової допомоги, передбаченої ст. 37 Закону України "Про державну службу". Листом від 15.11.2010 року № 9100-07/07 управлінням Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області було відмовлено позивачу у виплаті грошової допомоги, передбаченої ст. 37 Закону України "Про державну службу", з тих підстав, що звільнення за п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України (у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботі) не є виходом на пенсію.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач на час звільнення має стаж державного службовця більше 10 років, відповідно мала право на виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі ст.37 Закону України "Про державну службу".
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена для виходу на пенсію у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України з посади головного спеціаліста з кадрів 19 жовтня 2010 року.
Згідно п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку, зокрема, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Стаття 40 КЗпП України, встановлює підстави розірвання трудового договору виключно з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Тому, розірвання трудового договору за п. 2 ст. 40 КЗпП України у разі невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, здійснюється власником в односторонньому порядку та не потребує згоди працівника.
Згідно ст.21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
При цьому, виплата пенсій особам, звільненим у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, зазначеним у частині першій цієї статті, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення ними пенсійного віку.
Розмір і порядок виплати пенсій у разі їх дострокового призначення регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно ч.1 ст.23 Закону України "Про державну службу" визначено, що граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок.
Відповідно п.3 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу" підставою припинення державної служби є, зокрема досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби.
Відповідно до ч.13 ст.37 Закону України "Про державну службу" державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Таким чином апеляційний суд вірно встановив, що обов'язковою умовою для виплати вказаної допомоги, яка за своєю суттю є додатковим платежем, що виплачується роботодавцем державному службовцю за виконання трудової функції до моменту досягнення граничного віку перебування на державній службі, є звільнення працівника з посади державного службовця саме у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця при досягнення граничного пенсійного віку, який для жінок відповідно становить 55 років.
Отже, оскільки ОСОБА_1 звільнена з державної служби у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи до досягнення нею граничного пенсійного віку, у відповідача як органу державної влади, в якому проходив державну службу позивач, не виникло обов'язку нарахування та виплати позивачу грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів.
Враховуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов до вірного висновку про відмові в задоволенні позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: