"31" липня 2013 р. м. Київ К/800/5122/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Вербицької О.В., Пилипчук Н.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року
у справі №1570/3127/2012 (2-а-1570/3127/2012)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖСК Строй 2007»
до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖСК Строй 2007» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008132301 від 10 травня 2012 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 10 травня 2012 року № 0008132301.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «ЖСК Строй 2007» з питання взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Забудова світу» за період: січень, червень 2011 року та правових відносин з ТОВ «Тетрабудсервіс» за період: серпень 2011 року, за результатами якої був складений акт № 116/22-214/34319821 від 19 квітня 2012 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ТОВ «ЖСК Строй 2007» з ТОВ «Забудова світу» та ТОВ «Тетрабудсервіс» на загальну суму 12087504,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2014584,00 грн., які не спрямовані на реальне настанні наслідків, що обумовлені ними, та є нікчемними; підпунктів 14.1.185, 14.1.203, 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при правових відносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «Забудова світу» за період: січень, червень 2011 року та з ТОВ «Тетрабудсервіс» за період: серпень 2011 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на 12087504,00 грн., у тому числі: за січень 2011 року - у сумі 40000,00 грн., за червень 2011 року - 525000,00 грн., за серпень 2011 року - у сумі 1449584,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Забудова світу» та ТОВ «Тетрабудсервіс», оскільки у вказаних контрагентів позивача відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, з урахуванням того, що зустрічну перевірку ТОВ «Забудова світу» неможливо провести у зв'язку з відсутністю товариства за юридичною адресою, а зустрічну перевірку ТОВ «Тетрабудсервіс» неможливо провести з огляду на внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність товариства за місцезнаходженням, що свідчить про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «ЖСК Строй 2007» та ТОВ «Забудова світу» і ТОВ «Тетрабудсервіс», оскільки такі угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, а тому є нікчемними.
10 травня 2012 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0008132301, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «ЖСК Строй 2007» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2376982,00 грн., у тому числі: 2014584,00 грн. - за основним платежем, 362398,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що збільшення податковим органом позивачу суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним, оскільки ТОВ «ЖСК Строй 2007» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Забудова світу» і ТОВ «Тетрабудсервіс», з огляду фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Також суд виходив з того, що доказів наявності вироків суду, постановлених у кримінальних справах щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, сторонами оспорюваних правочинів, матеріали справи не містять.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно абзаців 1-2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно положень абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів 14.1.185, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктами «а», «б» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.
Тобто стаття 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.
Згідно положень статті 875 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між ДП «Донецька залізниця» (замовник) та ТОВ «ЖСК Строй 2007» (підрядник) були укладені договори на виконання робіт з реконструкції будівлі Учбово-методичного центру Донецької залізниці № НКВ-101259 (т.2 арк. справи 218-226) та № НКВ-112479 від 05 серпня 2011 року (т.2 арк. справи 211-217), відповідно до умов яких підрядник у межах договірної ціни виконує на свій ризик власними і притягнутими силами та способами усі передбачені замовленням роботи з реконструкції будівлі Учбово-методичного центру Донецької залізниці, усуває за свій рахунок протягом гарантійного терміну експлуатації об'єкта недоробки, обумовлені неякісним виконанням робіт, а замовник приймає виконану роботу й оплачує її на умовах даного договору.
З метою належного та своєчасного виконання зобов'язань перед ДП «Донецька залізниця» за вказаними вище договорами, ТОВ «ЖСК Строй 2007» (замовник) були укладені договори підряду з підрядниками - ТОВ «Забудова світу» (№ 010/01 від 10 січня 2011 року, № 12/01 від 01 червня 2011 року) та ТОВ «Тетрабудсервіс» (№ 14/07 від 14 липня 2011 року), відповідно до умов яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по реконструкції будівлі Учбово-методичного центру Донецької залізниці за попереднім узгодженням об'ємів робіт та розрахунків за виконані роботи (пункт 2.1 статті 2 договору № 010/01 від 10 січня 2011 року, пункти 1.1 статей 1 договорів № 12/01 від 01 червня 2011 року та (№ 14/07 від 14 липня 2011 року); здача-приймання виконаних робіт здійснюється оформленням актів приймання виконаних робіт за формою № КБ-в (пункт 7.1 статті 7 договору № 010/01 від 10 січня 2011 року, пункти 6.1 статей 1 договорів № 12/01 від 01 червня 2011 року та (№ 14/07 від 14 липня 2011 року) (т.1 арк. справи 67-71, 101-104, 142-144).
У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з виконання будівельно-ремонтних та монтажних робіт на підставі укладених між позивачем та ТОВ «Забудова світу» і ТОВ «Тетрабудсервіс» договорів мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-3), підсумковими відомостями ресурсів, виписками банку, платіжними дорученнями, договірними цінами, пояснювальними записками, актами про вартість змонтованого обладнання (т.1 арк. справи 1-189).
На момент укладення оспорюваних договорів та виконання господарських зобов'язань за такими договорами ТОВ «Забудова світу» і ТОВ «Тетрабудсервіс» були належним чином зареєстрованими юридичними особами, платниками податку на додану вартість та мали відповідні ліцензії, видані відповідними органами Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (т.1 арк. справи 55-66).
Фактичне виконання ТОВ «Забудова світу» і ТОВ «Тетрабудсервіс» зобов'язань перед позивачем підтверджується також актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-3), складеними між ТОВ «ЖСК Строй 2007» та ДП «Донецька залізниця» (т.2 арк. справи 227-250, т.3 арк. справи 1-122).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі вартості виконаних ТОВ «Забудова світу» і ТОВ «Тетрабудсервіс».
При цьому, колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Вироків у кримінальних справах, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння сторонами оспорюваних правочинів матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0008132301 від 10 травня 2012 року та наявність підстав для його скасування.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ О.В. Вербицька
_____________________ Н.Г. Пилипчук