"06" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/20947/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С. Я.
Бим М.Є.
Черпіцької Л.Т.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області на постанову Іванківського районного суду Київської області від 13 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області про перерахунок пенсії,-
У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування і несплати пенсії у повному розмірі, та зобов'язання зробити перерахунок доплати до пенсій відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Іванківського районного суду Київської області від 13 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року позов задоволено частково. Визнані протиправними дії управління Пенсійного фонду України щодо відмови у здійсненні перерахунку основної та додаткової пенсії позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, у відповідності до ч.4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - визнано неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України провести позивачу перерахунок та виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії відповідно до ч.4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 18 травня 2010 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, управління Пенсійного фонду оскаржило його в касаційному порядку. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом ІІ групи по захворюванню, яке пов'язане з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Статтею 49 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі статтею статті 50 Закону України Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими -8 мінімальних пенсій за віком.
Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно зі статтею 28 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що дії відповідача щодо призначення та перерахунку додаткової пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, є неправомірними.
Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Іванківському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Іванківського районного суду Київської області від 13 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: