31 липня 2013 року м. Київ П/800/388/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Масло І.В.,
суддів Кравцова О.В.,
Шведа Е.Ю.,
Швеця В.В.,
Юрченко В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним рішення № 1935/дп-13 від 13 червня 2013 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження відносно судді Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_6, зобов'язання переглянути скаргу та прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства України,-
4 липня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду як до суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС України) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідач при прийнятті рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_6 не врахував беззаперечні факти порушень з боку судді (скарга на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи не розглядалась більше року, прийняте рішення скаржнику не надано, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про відвід судді), що свідчить про відсутність перевірки щодо викладених у скарзі фактів, в зв'язку з чим просив:
- визнати протиправним рішення ВККС України від 13 червня 2013 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження відносно судді Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_6;
- зобов'язати ВККС України переглянути скаргу громадянина ОСОБА_4 та прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства України.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, надали заяви з проханням розглянути справу без їх участі, у зв'язку з чим колегія суддів вважає на підставі частини четвертої ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.
26 лютого 2013 року до Волноваського районного суду Донецької області надійшла скарга ОСОБА_4 на постанову про закриття кримінального провадження від 18 лютого 201З року, внесеного до ЄРДР за № 4201305000000003З від 15 січня 201З року, яка була розподілена судді Ромахову В.І. (справа № 221/951/13-к, провадження №1-кс/221/95/2013).
28 лютого 2013 року постановлено ухвалу про самовідвід судді Ромахова В.І., у зв'язку з чим дана справа згідно протоколу розподілу справи між суддями в неавтоматичному режимі від 1 березня 2013 року надійшла судді ОСОБА_6
14 березня ОСОБА_4 надіслав заяву про відвід судді ОСОБА_6, у задоволенні якої було відмовлено ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 8 квітня 2013 року (головуючий суддя - Ковей Л.В.).
Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 15 квітня 2013 року (головуючий суддя - ОСОБА_6) ОСОБА_4 повернуто скаргу та матеріали додані до неї.
25 квітня 2013 року ухвалою колегії суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Донецької області ухвала слідчого судді Волнованського районного суду від 15 квітня 2013 року залишена без змін.
11 квітня 2013 року до ВККС України надійшла скарга ОСОБА_4 (зареєстрована за № 8вк-2692/13), в якій заявник просив притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_6 за грубе порушення норм процесуального права, Конституції України та присяги судді при розгляді справи, перешкоджанні в доступі до правосуддя, затягуванні розгляду справи, термін вирішення якої встановлений Законом.
18 квітня 2013 року член Комісії Шаргало В.І. направив Голові Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_6 лист з проханням надати пояснення по суті справи, представити копії документів, що підтверджують чи спростовують викладені у скарзі доводи, довідку-інформацію про рух справи, кількість та якість розглянутих ним справ.
18 квітня 2013 року членом Комісії Шаргалом В.І. був також направлений лист ОСОБА_4 з повідомленням про проведення перевірки за його скаргою.
Витребувані документи 27 травня 2013 року були отримані Комісією та надані члену ВККС України Шаргало В.І супровідним листом від 21 травня 2013 року за вих. № 5661.
Окремим листом 18 квітня 2013 року, член Комісії Шаргало В.І. проінформував ОСОБА_4 про проведення перевірки за його скаргою, про що буде повідомлений додатково.
За результатами перевірки скарги вх. № 8вк-2692/13 членом ВККС України Шаргалом В.І. 4 червня 2013 року був складений висновок про відмову у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_4 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_6
13 червня 2013 року ВККС України було прийнято рішення № 1935/дп-13, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_4 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_6
Рішення та висновок мотивовані тим, що ВККС України не є судовим органом і не вправі втручатися у діяльність судді, пов'язану зі здійсненням правосуддя, надавати правову оцінку судовим рішенням та діям суду, перевіряти та визначати їх законність та обґрунтованість. Підстави для відкриття дисциплінарної справи, передбачені пунктами 1, 2 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відсутні.
Не погоджуючись із рішенням ВККС України, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доказана законність рішення, зокрема, дотримання передбачених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (далі - Закон № 2453) та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 8 червня 2011 року № 1802/зп (із змінами, внесеними рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 жовтня 2011 року № 3142/зп-11, від 15 листопада 2011 року № 3745/зп-11, від 17 січня 2012 року № 4/зп-12, від 27 березня 2012 року № 11/зп-12, від 10 квітня 2012 року № 14/зп-12, від 23 квітня 2012 року № 17/зп-12, від 25 вересня 2012 року № 30/зп-12, від 18 жовтня 2012 року № 34/зп-12, від 12 лютого 2013 року № 4/зп-13) (далі - Регламент).
Пунктом восьмим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду;
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту другого мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
З системного аналізу вказаних норм та висновку Конституційного Суду України слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.
Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням не порушені права, свободи або інтереси позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 84 Закону № 2453 дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.
Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.
Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульований, зокрема, статтею 86 Закону № 2453, відповідно до частини першої якої дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.
Повноваження ВККС України встановлені статтею 91 Закону № 2453, згідно з пунктом восьмим частини першої якої вона розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.
Відповідно до пункту 13.1.4. Регламенту дисциплінарне провадження передбачає:
1) здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;
2) відкриття дисциплінарної справи;
3) розгляд дисциплінарної справи;
4) прийняття рішення.
При цьому перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом ВККС України (частина друга статті 86 Закону № 2453), що за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, який разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами передається на розгляд ВККС України (частина шоста статті 86 Закону № 2453), яка вирішує питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті (частина сьома статті 86 Закону № 2453), розглядає дисциплінарну справу (частина дев'ята статті 86 Закону № 2453), приймає рішення у дисциплінарній справі більшістю від загального складу Комісії (частина перша статті 87 Закону № 2453).
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що права особи, яка звернулася зі скаргою (заявою, зверненням) стосовно дій судді, в дисциплінарному провадженні певним чином обмежені: правом на подання скарги (заяви, звернення) на дії судді та правом на розгляд такої скарги (заяви, звернення) з дотриманням Комісією процедури розгляду та процедури прийняття рішення.
Таким чином, при розгляді цієї справи колегія суддів перевіряє дотримання Комісією процедури розгляду заяви позивача та прийняття рішення.
Як встановлено судом, позивач, скориставшись передбаченим частиною другою статті 84 Закону № 2453 правом на звернення зі скаргою щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, звернувся до відповідача з заявою, повідомивши Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про порушення статті 83 Закону № 2453 суддею Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_6
18 квітня 2013 року членом ВККС України Шаргалом В.І. було витребувано у Голови Волноваського районного суду Донецької області необхідну інформацію для проведення перевірки, яка була отримана відповідачем 27 травня 2013 року.
За результатами перевірки викладених у заяві даних членом Комісії Шаргалом В.І. 4 червня 2013 року був складений висновок, яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_6
Вказаний висновок разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами був переданий на розгляд ВККС України, що відповідає приписам частин другої та шостої статті 86 Закону № 2453.
ВККС України вирішила відмовити у відкритті дисциплінарної справи відносно судді Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_6, прийнявши 13 червня 2013 року відповідне рішення № 1935/дп-13 згідно з частиною сьомою статті 86 Закону № 2453.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ВККС України дотрималась процедури розгляду скарги позивачки, за наслідками якої прийняла рішення відповідно до Закону.
Крім того, слід зазначити, що позивач в своєму зверненні на дії судді фактично не погоджується з винесеним рішенням, посилаючись на допущені суддею порушення норм процесуального права при розгляді його скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Враховуючи, що давати оцінку процесуальним рішенням суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть лише вищестоящі судові інстанції при перегляді судових рішень, до повноважень жодного іншого органу, зокрема, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, це не відноситься.
Відповідно до частини першої та другої статті 126, частини другої статті 129 Конституції України, частини першої статті 6 Закону № 2453-VI незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
При офіційному тлумаченні положень частин першої, другої статті 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 вказав, що незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею. Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року.
Верховний Суд України в пункті 10 постанови Пленуму № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» зазначив, що відповідно до частини п'ятої статті 125 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження, в якому вони ухвалені.
Конституційний Суд України у рішенні № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року зазначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанція при перегляді судових рішень. Оцінка процесуальних дій Вищою радою юстиції до винесення судом остаточного рішення у справі означає втручання у здійснення правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України. Положення цього рішення стосується і Комісії, яка відповідно до пункту 8 частини 1 статті 91 Закону № 2453-VI наділена повноваженням розглядати заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів.
Відповідно до пункту «b» розділу 2 Рекомендацій № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов'язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку з чим відмовляє ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення ВККС України від 13 червня 2013 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження відносно судді Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_6 протиправним.
Також на підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання ВККС України переглянути скаргу громадянина ОСОБА_4 та прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства України, оскільки ці вимоги є похідними від позовних вимог про визнання рішення ВККС України від 13 червня 2013 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження відносно судді Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_6 протиправним.
На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 122, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним рішення № 1935/дп-13 від 13 червня 2013 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження відносно судді Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_6, зобов'язання переглянути скаргу та прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства України,-
Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Головуючий суддя Масло І.В.
Судді Кравцов О.В.
Швед Е.Ю.
Швець В.В.
Юрченко В.П.