Справа №2-а/489/229/13
Ленінський районний суд м. Миколаєва
54018, м. Миколаїв , вул. вул. 28-ої Армії, 16
"02" серпня 2013 р. м. Миколаїв
11 год. 00 хв.
Ленінський районній суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Коновця М.С.
при секретарі - Михайловій А.О.
за участю:
позивача: ОСОБА_1;
представник позивача: ОСОБА_2
представник відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу:
За позовом: ОСОБА_1;
До відповідача: УДАІ УМВС України в Миколаївській області;
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне:
В квітні 2013 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління ДАІ УМВС в Миколаївській області, яким просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серія АА2 № 405956 від 02.04.2013 р.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 02.04.2013 року інспектором ДПС взводу ОСП № 2 роти ДПС ВДАІ с-нт міліції Кириловим І.В. була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення № АА2 405956.
Відповідно до постанови в справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КупАП, а саме: 02.04.11р. керуючи а/м ДЕО д/н НОМЕР_1 рухаючись по а/д Ульянівка - Миколаїв 127 км, у населеному пункті, де діяв знак 5.45 ПДР (початок населеного пункту), їхав зі швидкістю 83 км/г, чим порушив п.12.4 ПДР. Позивач з винесеною постановою не згоден, та зазначає що рухався зі швидкістю яка встановлена ПДР України. Окрім того, позивач вказує на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності вимірюваної швидкості його автомобілю. При цьому в момент вимірювання швидкості автомобіль ДАІ рухався на зустріч, зйомка здійснювалась із автомобіля що їхав, про те як специфіка використання апарату Візир передбачає його стаціонарне встановлення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не відомі.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що
стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АГ2 №020150 від 02.04.2013 р., позивач о 13 год. 09 хв. по 127 км. а/д Укльянівка - Миколаїв, керував автомобілем Заз-Део д/н НОМЕР_1, який перевищив встановлену швидкість руху 60 км/год. Рухався зі швидкістю 83 км/год.
На підставі зазначеного протоколу, інспектором ДПС було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення та притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
В поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення позивач вказав, з порушенням не згодний, швидкість не перевищував.
Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів, які б свідчили про скоєння правопорушення ОСОБА_1
При повному невизнанні позивачем своєї провини у вчиненні правопорушення, враховуючи, що відсутні пояснення свідків, які б могли підтвердити факт правопорушення, матеріалів фото- чи відеофіксації, вина позивача не доведена ніякими доказами.
Заслухавши пояснення представника позивача, докази, долучені до справи, щодо їх належності та допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 7-12, 86, 159, 161-163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Постанову серії АА2 № 405956 від 02.04.2013 р. у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. скасувати.
Повний текст постанови складено 06.08.2013 р.
Постанова місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя